З реанімації — у президенти. 82-річний керівник Алжиру не йде з посади, в країні спалахнули багатотисячні протести

Протести в Алжирі тривають понад місяць. Невдоволення здійнялося після того, як чинний глава країни Абдельазіз Бутефліка оголосив, що зноув балотуватиметься у президенти. Для 82—річного Бутефліки це буде вже п’ята каденція. У 2013 році він переніс інсульт і майже не з’являється на публіці. Хто де—факто управляє країною, і чи дослухається влада до вимог протестувальників — розбиралося Громадське.

Доповнення! Незадовго після публікації даного матеріалу з'явилась інформація про те, що президент Алжиру Абделазіз Бутефліка відмовився балотуватися на п'ятий термін після масових протестів в країні.

«Бутефліка, п’ятого терміну не буде!»

Чинний президент Алжиру Абдельазіз Бутефліка перебуває на посаді майже 20 років. 10 лютого він заявив про намір брати участь у президентських виборах вп’яте. А 22 лютого у соцмережах почали ширитися анонімні заклики виходити на протести проти такого рішення Бутефліки.

Люди обурювалися тим, що не розуміють, хто фактично править країною. Одна з останніх появ Бутефліки на публіці була під час його інавгурації у 2013 році: тоді він присягав на президентство, сидячи в інвалідному кріслі після пережитого інсульту. Близько семи років він не виголошував тривалих урочистих промов.

«Ми й гадки не маємо, чи живий узагалі наш президент, чи ні. Ми не знаємо, хто виступає від його імені», — каже в інтерв’ю французькому виданню Le Monde один із протестувальників.

Спершу це були виключно мирні демонстрації. Наймасштабніші відбувалися у столиці, місті Алжир: там більшість протестувальників складала політично активна молодь, передусім студенти. Але потім щось пішло не так.

«Я знала, що мене потягне туди, і я прийшла, — розповідає у своєму блозі алжирська журналістка Сара Гайдар. — Поліція спершу здавалась дезорієнтованою нестабільністю ситуації. Мені здалося, що вони отримували суперечливі накази. Протестувальники ж сходилися і розходилися в різних точках, прагли різних цілей — словом, здобували вигоду через неймовірну дезорганізацію. Зранку державний репресивний апарат здавався більш впевненим в собі, досвідченим у розгоні мітингів палицями. Однак вже у другій половині дня Алжир перетворився на вулик — вир голосів і танцюючих ніг на бруківці».

У столиці люди виходили на протести, скандуючи: «Бутефліка, п’ятого терміну не буде!», «Це республіка, а не монархія», «Люди відмовляються від Бутефліки та його брата (і близького радника — ред.) Саїда». Наприкінці тижня мирні демонстрації переросли у сутички з поліцією: біля парламенту Алжиру поліція застосувала палиці та сльозогінний газ. За даними DW, понад 200 людей зазнали поранень, одна людина загинула. Поліція в свою чергу заявила про понад сотню поранених серед правоохоронців. Заради спроби присікти невдоволення, влада оголосила початком студентських канікул 10 березня — це на 11 днів раніше запланованого старту канікул. Адже студентські гуртожитки — серед найбільших осередків протестів. Згідно з офіційними даними, в Алжирі навчається понад 1,7 млн студентів, з них 630 тисяч мешкають у гуртожитках.

Протести відбувалися не лише в самому Алжирі, а й у французьких Парижі й Марселі, де мешкає значна алжирська діаспора.

Жінки-протестувальниці вигукують гасла на вулиці в Алжирі, Алжир, 22 лютого 2019 рокуEPA-EFE/MOHAMED MESSARA
Поліцейські спецпризначенці відтіснили протестувальників під час протистоянь в центрі Алжиру, Алжир, 22 лютого 2019 рокуEPA-EFE/STR

Що каже сам Бутефліка

За даними агентства Reuters, Абдельазіз Бутефліка у неділю, 10 березня, повернувся до Алжиру після двотижневого лікування у Швейцарії. Хоча згідно із законами Алжиру кандидат сам має подавати документи до виборчої комісії, цього разу зробили виняток. У неділю, 3 березня, документи для реєстрації кандидатом замість чинного президента приніс глава його передвиборчого штабу Абдель-Гані Заалян.

4 лютого Бутефліка надіслав офіційного листа до громадян Алжиру, в якому обіцяв: у разі перемоги не триматиметься за президентське крісло усі п’ять років, а оголосить дострокові вибори. Президент визнав масштаб протестів та заявив, що почув мітингувальників, серед яких багато молоді, яка «стурбована непевністю свого майбутнього».

Дострокові вибори — одна з обіцянок, які Бутефліка навів у листі. Серед інших — провести одразу після виборів незалежну національну конференцію, аби обговорити нагальні політичні, інституційні, економічні та соціальні реформи. Також — розробити на всенародному референдумі нову конституцію, більш рівномірно розподілити національні багатства та викорінити корупцію, переглянути закон про вибори.

Крім цього, Бутефліка оголосив, що на шосту каденцію він вже точно не висуватиметься. «Я зобов’язуюсь не бути кандидатом на виборах, які забезпечать моє наступництво у беззаперечних умовах спокою, свободи та прозорості. Дату цих дострокових виборів призначить парламент», — написав він.

Втім, це не вгамувало протестувальників. Вони попереджають: якщо кандидатуру Бутефліки не знімуть на виборах, які заплановані на 18 квітня, продовжать загальнонаціональні акції протесту.

Президент Алжиру Абдельазіз Бутефліка під час його інавгурації на четвертий президентський термін, Алжир, Алжир, 28 квітня 2014 рокуEPA-EFE/MOHAMED MESSARA

Чим запам’ятався Бутефліка

Абдельазіз Бутефліка перебуває на чолі Алжиру з 1999 року. У 1950-х роках минулого століття він був серед борців за незалежність Алжиру від Франції. Найголовніше досягнення його правління у тому, що на початку 2000-х він поклав край громадянській війні, яка тривала в країні від 1991 року. Її жертвами стали понад 150 тисяч людей.

«Бутефліка має високий авторитет, бо належить до покоління борців за незалежність Алжиру від Франції, є яскравим висуванцем правлячого Фронту національного визволення (ФНВ) та людиною, яка принесла мир країні після громадянської війни 1991-2002 років. Але навіть усі ці заслуги вже не мають значення, бо Бутефліка перетворився на віртуального керівника, лідера, який є лише декоративним фасадом, що начебто править з лікарняної палати», — зазначає Олександр Мішин, експерт-міжнародник, співзасновник Центру дослідження Африки.

Демократичні революції «арабської весни» 2011 року пройшли повз Алжир. У країні були виступи проти безробіття та зростання цін на продукти харчування, однак Бутефліка збільшив видатки на соціальну допомогу, таким чином фактично «купивши мир» у країні. Втім проблема безробіття, зокрема серед молоді і особливо жінок, досі не вирішена й спонукає людей виходити на вулиці. Понад 30% алжирців віком до 30 років не мають роботи.

Ще одна проблема для країни — наркотрафік: Алжир є хабом для збуту наркотиків, що виробляються у Марокко (каннабіс), і наркотиків кокаїнової групи (Латинська Америка). Фахівець зазначає, що 2013 року саме наркотрафік став головною загрозою безпеці Алжиру: більшою ніж екстремізм.

Після приходу до влади Бутефліка на найвищі посади в державі призначив найближчих йому людей. Службу розвідки він взагалі розформував та призначив туди виключно своїх прибічників. Попередні вибори Бутефліка вигравав зі значним відривом від інших кандидатів: щоразу опоненти заявляли про масові фальсифікації. А в 2008 році Бутефліка навіть змінив Конституцію країни на свою користь. До закону внесли поправки, які дозволяють президенту відбувати більше, ніж дві каденції.

Поліцейські арештовують журналістів під час протистоянь у центрі Алжиру, Алжир, 28 лютого 2019 рокуEPA-EFE/MOHAMED MESSARA

Що далі?

Як пише видання Time, і цього разу у Бутефліки — великі шанси на перемогу. Передусім тому, що опозиція в країні дуже розрізнена. Але через недієздатність Бутефліки за його відсутності країною управляють його помічники, зокрема брат та низка ключових воєнних чиновників. На тлі цього в Алжирі процвітає корупція у правлячій еліті, кажуть протестувальники.

Олександр Мішин зазначає, що зараз Алжиром фактично керують геронтократи, час яких вже добігає кінця. Це головні функціонери правлячого Фронту національного визволення, представники генералітету та деяких місцевих олігархів. Їх неформальним лідером є рідний брат президента Бутефліки — Саїд, якого називають тіньовим керманичом Алжиру. Також до числа топових керівників входять екс-прем’єр Ахмед Ях’я та діючий голова уряду Абдельмалек Селаль. Від генералітету висуванцем є заступник міністра оборони, генерал армії Гайд Салах — саме його розглядають в якості можливої перехідної фігури. Від бізнесу видною постаттю є Алі Хаддад — будівельний магнат та близький соратник Бутефліки. За словами експерта, є велика ймовірність, що в разі поглиблення революції ці люди не захочуть добровільно віддати владу та активи, які були частково отримані шляхом використання адміністративного ресурсу. Це може спричинити внутрішні конфлікти в країні.

Олександр Мішин вважає, що наразі в країні є такі сценарії розвитку ситуації:

  • по-перше, перемога Бутефліка на виборах. Тоді через рік він оголосить дострокові вибори для передачі влади. Це план наближених до нього людей, аби максимально відтягнути час.
  • по-друге, палацовий переворот. Тоді владу захопить висуванець військових Гаїд Салах, і потім вже він буде вирішувати, що буде з вищою політичною владою та як виглядатиме транзит влади.
  • по-третє, теж переворот: захоплення влади військовими, що посідають нижчі рівні в ієрархії. Тобто класичний військовий переворот під проводом голови Департаменту розвідки та безпеки Башира Тартага.
  • по-четверте, відмова Бутефліки від участі у виборах, та, відповідно, задоволення головної вимоги мітингувальників. Однак поки незрозуміло, хто стане його наступником від влади.

З огляду на те, що Алжир є великим виробником нафти, політичні перипетії в країні можуть вплинути на світові ринки. А географічне положення Алжиру є важливим для стабілізації міграційних потоків з Африки до Європи. Також він — великий гравець на ринку газу (є четвертим найбільшим постачальником природного газу на ринок ЄС). А тому, як зазначає експерт, є сили, які зацікавлені в дестабілізації Алжиру, аби збільшити свою частку на ринку газу Євросоюзу.

Серед них, зокрема, і Росія, що веде боротьбу за перерозподіл газового ринку на свою користь. Водночас найменше у дестабілізації Алжиру зацікавлені Італія та Іспанія, що закуповують левову частку газу місцевого виробництва. А французький уряд зацікавлений в політичній лібералізацій в Алжирі і оновленні політичних еліт в країні.