За позику — віддяка. Як сплачувати кредит, якщо живеш на окупованій території
Українські банки за допомогою колекторів продовжують «вибивати» гроші з отримувачів кредитів на окупованій території. Сплатити кредит важко, а деколи неможливо, бо українські банки вийшли з окупованих територій. Дехто з кредиторів до того ж вимагає сплачувати відсотки та пеню. Як поводитися людям, які не встигли сплатити кредит до початку війни? Чим керуються у своїх діях банки? Як колектори співпрацюють з комерційними структурами так званих «республік»? Про все це говорили в студії Громадського Схід.
Українські банки сьогодні сприймають кредити у зоні проведення антитерористичної операції, як проблемний портфель, від якого потрібно позбутися, пояснює у студії Громадського.Схід Борис Борисов – юрист по рoботі з проблемними активами, який сам жив та працював в Луганську.
Два роки тому, коли бойові дії на сході України тільки почалися, працювали так би мовити «залишки» банківської системи. Люди сплачували кредити, банки проводили своїм клієнтам реструктуризацію боргів або висувалися заключні вимоги сплати. Коли українські банки вийшли з непідконтрольної українському уряду території, життя позичальників значно ускладнилося. Як сплатити кредит, якщо відділення банків зачинені, термінали вивезли, картку поповнити неможливо, адже скористатися інтернет банкінгом теж складно. Тим часом боржникам вже телефонують представники банку, декому —колектори. Одні наполягають, щоб боржники повертали гроші на підконтрольній Україні території, тобто навмисне приїздили для оплати в українських банках. Інші кажуть, що можна оплатити і в так званих «ДНР»/«ЛНР», скориставшись послугами місцевих компаній. Та й ввічливими таких «співрозмовників» не назвеш.
Так, Надія Вербицька (ім’я та прізвище змінене – ред.) живе в Луганську. Тут жінка отримала кредит, ще до початку бойових дій. Вона має золоту карту Приватбанку (привілейована картка клієнта банку – ред.), але це не позбавило її від телефонних дзвінків колекторів, які вимагають повернути гроші. Поїхати з Луганська жінка не має можливості. Повертати кредит згодна лише тоді, коли Приватбанк відновить діяльність в Луганську:
«Якби не війна, все було б чудово. Через обставини я не можу погасити заборгованість за своїм кредитом, тому що Приватбанку в Луганську не існує. Приватбанк регулярно мені телефонує, благає повернути борг. Я не проти повернути, якщо Україна поверне мені заборгованість з заробітної платні за півроку, а Приватбанк повернеться в Луганськ. Вони не представляються, але говорять від імені Приватбанку».
Нам в редакцію також надіслали переписку колекторської фірми Primo Colect з клієнтами Приватбанку з Луганську. У чоловіка, який вже виїхав з окупованої території вимагають повернути «комісію», кредит уже виплачений повністю. Повідомлення датоване 2015 роком. В тексті — попередження про те, що «матеріали направлені в юридичний відділ», заклик «перевірте пошту, заява до правоохоронних органів готова».
Ми звернулися за коментарем до представників Приватбанку. Там співпрацю з колекторами та нарахування комісій заперечують. Жодних вимог своїм клієнтам, які живуть на окупованих територіях, кажуть, не висувають:
«За нашими підрахунками, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей залишилось близько 390 тисяч наших клієнтів-позичальників. У нашому портфелі позик це не більше 4%, це невелика проблема. Але, незважаючи на ситуацію, якщо є можливість загасити кредит, краще це зробити. У нас є чітка позиція — ми не нараховуємо пеню та штрафи за цими кредитами. З квітня 2014 року банк списав за цими договорами штрафів на суму близько 950 мільйонів гривень. Наш банк ніколи не співпрацював з колекторськими компаніями, це наша принципова позиція, ми спілкуємося з нашими клієнтами напряму з будь-яких питань, в тому числі і з питань заборгованості» — скайпом для Громадського.Схід розповів прес-секретар Приватбанку Олег Серга.
Ще у 2014 році, коли з’явився закон «Про тимчасово окуповані території», конфлікт на Донбасі став «офіційно» форсмажорним випадком, що передбачає поступки для клієнтів банків, які зазвичай прописуються в договорі під час отримання кредиту. Саме тоді юристи банків почали шукати лазівки, щоб буд-яким способом повернути борги та мінімізувати збитки, пояснює юрист по рoботі з проблемними активами Борис Борисов.
Деякі банки, зокрема «Русский стандарт», який зараз має назву «Форвард», та банк «ВТБ» знайшли вихід – продали кредити за договором факторингу. Відбулося відступлення права вимоги. Тобто одні банки продають іншим право на стягнення боргів за кредит, стягнення відсотків. Але наскільки такий механізм є законним на тимчасово окупованих територіях сказати важко, пояснює Інна Богатих, координатор Комітету захисту прав кредиторів Незалежної асоціації банків України. За її словами, наразі погашення кредиту на окупованій території найбільш можливе завдяки засобам інтернет банкінгу, якщо звичайно, таку послугу надає банк:
«В будь-якому разі позичальник повинен пересвідчитися, що є договір передачі, і його новий кредитор має право вимоги до нього. Треба вимагати документального підтвердження».
Фінансова компанія, яка купує право стягнення боргу повинна мати відповідну ліцензію, це можна перевірити за допомогою запиту в Національну комісію, що здійснює державне врегулювання у сфері ринків фінансових послуг. Також кредитор зобов`язаний належним чином – письмово – повідомити позичальнику про те, що право вимоги належить тепер іншій установі, про те, що кредитор інший. Тут є складність, каже юрист Борис Борисов, оскільки фізично це зробити неможливо:
«З травня 2014 року на окупованій території призупинена робота Укрпошти. За фактом цей договір факторингу можна оскаржити. Якщо вам надіслали повідомлення, зателефонували і ви здійснили оплату, — тим самим підтвердили факт передачі права. Можете розпочати переписку з банком, бо дуже легко довести, що цей договір не є дійсним. Лист на електрону пошту — не має юридичної сили» .
Погоджується з таким твердженням і Інна Богатих. Каже, стягнути кредити легальними методами в Донецьку, Луганську зараз неможливо, але банки часом йдуть на поступки:
«Що стосується кредитів у зоні АТО, — банки зараз зайняли лояльну позицію, йдуть на перемовини с позичальниками, розуміючи, що законного механізму впливу на позичальника зараз немає. Суди, виконавча служба не діє, стягнути кредити якимись легальними методами неможливо, продати кредит компаніям, які працюють на території Донецька, Луганська – це буде з дуже великим дисконтом. Для банку краще знайти спільну мову з позичальником».
Рано чи пізно, але боржникам сплачувати кредити доведеться, питання лише в термінах і механізмі, пояснюють експерти. Бо форс-мажор – це лише обставини, які можуть відтермінувати виконання зобов’язання, та аж ніяк не дозвіл не повертати банку гроші. А от пеня і штраф дійсно можуть не нараховуватися як на території АТО, так і по кредитах, виданих мешканцям Криму, пояснює координатор Комітету захисту прав кредиторів Незалежної асоціації банків України Інна Богатих:
«Але треба розуміти, що стосується тіла кредиту і відсотків, нарахованих до моменту його повернення, має бути виконано з боку позичальника. Як це виконувати? На даний час це важке питання».
І хоча кредит повертати доведеться у будь-якому разі, незаконних методів впливу банків на своїх клієнтів із залученням колекторів або застосуванням погроз допускати не потрібно, радить позичальникам експерт:
«Платити потрібно. Вимога банку є законною, ви взяли кредит — повинні платити. Проте є певне законодавство, яке врегульовує відносини між банком та кредитором. Ви повинні знати свої права та виконувати обов’язки. Якщо ви на окупованій території та маєте можливість сплачувати, — сплачуйте. Якщо не маєте можливості, — розпочинайте ділове листування з банками. Але в результаті все одно доведеться платити. Проте незаконних методів впливу на себе не потрібно допускати».
Згадаємо, як це було
1 листопада 2014 року президент України підписав указ, який ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях».
Пункт восьмий цього указу містив таке положення:
Запропонувати Національному банку України вжити у місячний строк заходів щодо припинення обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, відкритих суб'єктам господарювання всіх форм власності та населенню на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях.
Перші проблеми з отриманням готівки в Луганську почалися ще 20 лютого 2014 року, в дні розстрілів на Майдані.
Вже в першій половині дня біля великих банків, а також банкоматів з’явилися черги. Мешканці міста запанікували, почали знімати готівку. Чутки про те, що країна занурилася у фінансову прірву, активно поширювалася в державних установах, громадському транспорті, транслювалися місцевими каналами та радіостанціями, підконтрольними «Партії регіонів».
Ввечері всі банкомати міста припинили роботу – скінчилися гроші. На відділеннях багатьох маленьких банків висіли таблички «зачинено на ремонт». В супермаркетах теж неможливо було розрахуватися банківськими картами. Приймали тільки готівку. Усі, хто не встиг зняти гроші, подумки прощалися зі своїми заощадженнями. Роботу відділень та банкоматів поновили через кілька днів.
До повного відходу банків з території Луганська призвели події, які тривали з 30 квітня до середини травня. 30 квітня почалися захоплення відомств та установ, штурми місцевої адміністрації, відділень міліції, судів. А вже 3 травня в місті штурмували військкомати і прикордонні частини. Було розграбовано декілька банкоматів, здійсняли напади на банки. 5 травня 2014 року Приватбанк повідомив, що йде з Луганська.
Банкомати й термінали перестали працювати, їх відключили від системи. Депозити, кредити та інші рахунки заморозили, так само як раніше в Криму. Відтоді банківської системи в так званій «ЛНР» немає. Всі розрахунки здійснюються лише готівкою.