За Румунію та СРСР: як Молдова обирала парламент
Європа чи Росія? Куди йти і з ким співпрацювати? Ця дискусія існує в молдовському суспільстві останні 30 років. Під час парламентських виборів вона загострилася. Парламенту в цій країні належить вся реальна влада, на відміну від президента, роль і функції якого доволі обмежені. 24 лютого Молдова обирала нових депутатів — уперше за змішаною системою. Про те, чому частина людей ностальгує за СРСР, доки інші хочуть приєднатись до Румунії — в репортажі Громадського.
Червона зірка
«Хлопці, у вас в Україні люди хоч шкодують за Януковичем? — звертається до нас депутат від Партії соціалістів республіки Молдова. — Як це ні? А що, за нього хіба було гірше, ніж зараз? Ай, та кому ви розказуєте! Тут можете говорити вільно і чесно, в нас демократія, на відміну від Києва». Схоже, він справді не розуміє.
На площі перед будинком уряду в Кишиневі от-от почнеться мітинг. Усі депутати — в яскраво-червоних куртках із білою зіркою, емблемою соціалістів. Перед ними — кількадесят студентів у такому ж одязі та з партійними прапорами. Офіційно вони прийшли сюди за ідею. Офіційно.
Розмову підхоплює інший депутат, колега по партії, який також упевнений, що знає все про те, що насправді відбувається у сусідів: «Та в українців у всьому Путін винуватий! На Україну Путін напав, мільйони Путін украв, дороги Путін розвалив, що там ще він зробив? Була нормальна країна, а потім вчепили собі тризуби на лоба і ніби показилися. Розвалили все до біса за чотири роки».
Схоже, чоловіки готові ще довго дискутувати, але мусять приєднатися до колони однопартійців. Лунає музика, площа стає червоною від натовпу, зі сцени по черзі виголошують палкі передвиборчі гасла. Студенти махають прапорами за командою інструктора. Власне, крім них і депутатів, тут немає більше нікого. Весь цей спектакль вони організували для самих себе — і декількох журналістів, які знімуть мітинг і покажуть його на молдовському телебаченні. З телеекранів декілька разів голосно прозвучить основний лозунг соціалістів: «Не верь никому, голосуй за звезду!»
— Ох, якщо наша партія виграє — зробить усе, як раніше! — Ностальгічно зітхає пенсіонерка Марітана, яка роздає на сусідній вулиці агітаційну продукцію соціалістів.
— Як раніше, це коли?
— Ну як, коли в нас було 16 республік! Тоді всі жили в мирі, злагоді й любові.
Марітана помиляється: радянських республік насправді було 15. За часів СРСР вона працювала економісткою. Коли чує, що ми з України — каже, що по телевізору в Молдові часто розповідають страшні речі про бандерівців, які можуть побити через російську мову.
«І нам тут, у Молдові, не дають говорити російською мовою! Хочуть, щоб усі обов’язково говорили тільки румунською. Але румуни й молдавани — дві різні нації. В нас навіть менталітет різний. Ми люб’язні, співчутливі, а румуни більш жорсткі. Вони не поважають інших людей, вони себе не поважають. І взагалі, я вважаю, що молдавани — найкращі люди на планеті».
Аліна Раду, головна редакторка видання Ziarul de garda, пояснює: такі настрої у великої частини населення здебільшого через вплив російської пропаганди, якої в Молдові багато.
«У нас є російськомовне населення і румуномовне населення. І російськомовні переважно дивляться російські канали, тому що тут тільки вони транслюють російською. Щодня звідти звучать погрози, що якщо ми не будемо дружити з Росією, то всі церкви зруйнують, усі перетворяться в геїв, — ви самі прекрасно знаєте цю риторику. Що сюди приїдуть сирійці, і з нами станеться щось погане, якщо ми будемо дружити з Європою».
Поки говоримо із Марітаною, до її агітаційного намету підходить чоловік.
— Скажіть, а скільки буде коштувати газ, га? Ваш президент Ігор Додон сказав, що заплатить усі борги. Чи не заплатить?
— Ми все всім заплатимо!
— Звісно! В нас же море грошей, правда? Ми ж не маємо їх куди діти! Гляньте, люди жебрають на вулиці, не мають що їсти, — чоловік киває у бік бабусі, яка стоїть навпроти і просить милостиню. — А ви тут макулатуру роздаєте. Всіх ваших політиків треба посадити в тюрму! Одні злодії, разом з вашим президентом!
Марітана вислуховує гнівний монолог у свій бік й мовчки чекає, поки чоловік піде геть.
«А що мені з ним сваритися? Немає сенсу. Певно, його щойно випустили із психлікарні. Нормальним людям не треба пояснювати, як ми будемо виконувати обіцянки. Ми сказали, що буде все добре — значить все так і буде! Не верь никому — голосуй за звезду!»
Сині, червоні та білі
Традиційними противниками соціалістів протягом багатьох років у Молдові є демократи. На цих виборах їхні методи агітації доволі схожі. Тільки колір уніформи в агітаторів інший — синій. Демократичну партію контролює найбагатший молдовський олігарх — Влад Плахотнюк. Демократи були при владі останні вісім років, але попри проєвропейські заяви, із втіленням справжніх європейських цінностей у партії мало спільного.
«Все правосуддя, суди, прокуратуру і поліцію контролює чинна влада. Рішення в уряді ухвалюються, виходячи з інтересів Влада Плахотнюка. Вся політика залежить від одного олігарха», — каже Аліна Раду
«Ми з 2009 року говоримо про євроінтеграцію, а живемо так само, може навіть і гірше, — додає Крістіан Жардан, редактор іншого ЗМІ, Unimedia. — І слово “проєвропейський” втратило для людей свою привабливість. Хоча напевно в кожного є родина в Європі, бо багато хто емігрував за кордон, особливо після безвізу. Але люди втомились від цього. А соціалісти і проросійські рухи більш дисципліновані».
Поки розмовляємо, на коліна Крістіана застрибує плямистий кіт, який живе у їхній редакції. Кота звати Жопа. Самі журналісти жартують: «Назвали його на честь політичної ситуації в Молдові».
Корупція і залежність від олігархів — для Молдови велика проблема. Перед виборами по всьому Кишиневу розклеїли постери із колажем, де основні політики зображені клоунами-маріонетками Влада Плахотнюка. Серед них — ще один олігарх Ілан Шор, який має свою партію. Суд визнав його винним у крадіжці одного мільярда доларів з молдовського банку, однак чоловік подав апеляцію, тож наразі може балотуватися у парламент.
Крім цього, люди в Молдові знають Шора ще й завдяки розбудові його рідного міста Орхей, поруч із Кишиневом. Там він навіть збудував великий парк розваг, «молдовський Діснейленд». Із назвою довго не думав: назвав його Орхейлендом.
На свою агітацію Шор теж не шкодував грошей — його кампанія проходить під білими кольорами. Серед інших методів, серед яких був і підкуп виборців, він організував у містах безкоштовні концерти популярних молдовських виконавців. Ця передвиборча кампанія нагадує те, що відбувалося в Україні десять років тому.
«Людину звинуватили в крадіжці такої великої суми, а він роздає подарунки й не каже, звідки ці гроші. Яка асоціація у вас виникне? Дай бідному буханку хліба, він вважатиме тебе богом», — розмірковує Аліна Раду.
Частина населення справді бачить у Шорові якщо не бога, то щонайменше успішного бізнесмена, який перетворить Молдову в квітучу й заможну країну. Так, як він зробив із своїм містечком.
«Це все казки про вкрадений мільярд! — махає рукою таксист Олексій. Як і більшість молдовських таксистів, він володіє глибокими знаннями політології, історії, соціології та геополітики. — Якщо б він вкрав гроші, то вже б сидів. Його не посадили — отже, все чисто. Гляньте, скільки він в Орхеї зробив! Громадський транспорт, дороги, парк розваг побудував. Люди задоволені! Я не знаю, як там у вас в Україні, але я собі думаю так: корупція є всюди, але при ній можна дати жити людям. Якщо в мене є що їсти, якщо мої діти одягнені й мене ніхто не займає — то навіщо мені цікавитись політикою, правда? Олігархи — не олігархи, для мене різниці нема».
Разом з Румунією
Альтернативою олігархам є блок ACUM (з румунської — «Зараз») — проєвропейська опозиція, яка раніше в парламенті не була. Двадцятирічний студент Євгеній Сінчевічі — серед тих, хто допомагає політикам з агітацією. За день до виборів волонтери збираються в одному зі спальних районів Кишинева й записують на відео агітаційну пісню на мотив Queen — «We will rock you». Після цього розбігаються районом — ходять по будинках і залишають у дверях агітаційні листівки.
Серед депутатів ACUM багато уніоністів — тобто тих, хто виступає за об’єднання Молдови і Румунії в одну державу. Парадоксально, але ця ідея доволі популярна серед прозахідних молдаван. Євгеній — один із таких.
«По-перше, я себе відчуваю європейцем. Потім я румун, і далі — молдаванин, — розказує хлопець. — Молдова була частиною Румунії, але після російсько-турецької війни наш регіон віддали Російській імперії. В цей час проводилась русифікація, і потім свого додав СРСР. Якщо ви будете 200 років під Росією, культура хоч-не-хоч, але трансформується».
— Та попри це, ми з румунами — один народ, і маємо колись об’єднатися. Але це об’єднання має бути прагматичним і лише за наявності консенсусу в суспільстві, — каже нам Євгеній.
— Але ж це означає втрату суверенітету.
— Суверенітет сам по собі нічого не дає. Оскільки ми маленька країна, яка не може існувати без допомоги Європи чи Росії, ми маємо з кимось об’єднатися. Це треба визнати. Для мене найбільш логічним варіантом є об’єднання з Румунією. Та з цим спішити не треба. Нехай зараз люди звикають, і коли будуть готові — тоді про це поговоримо.
До активізму Євгенія надихнула передвиборча кампанія 2016 року у США — хлопець вчився за обміном у Пенсильванії. Після цього вирішив повернутись додому, щоб розвивати свою країну.
«Коли я був там, то побачив, наскільки молодь активна в політиці. Мені стало цікаво, чому в нас у Молдові цього немає — і скільки б можна було змінити, якби більше хороших людей були в політиці».
У хлопця є чітка відповідь на те, яких саме він хоче змін. «Для мене найважливіше — довіра до правосуддя. Щоб я був упевнений, що коли я іду в суд і я правий, то я його виграю. Наприклад, якщо я захочу відкрити бізнес, або я захочу просто жити в безпеці — мушу бути впевнений, що в нас непідкупні суди, а злочинці будуть покарані».
****
Вибори в Молдові відбулись із порушеннями. Партії масово звозили автобусами на дільниці людей з Придністров’я, яким, за даними спостерігачів, дали чіткі вказівки, за кого голосувати. Зрештою, до нового молдовського парламенту увійшли всі чотири основні сили: соціалісти, демократи, ACUM і партія Ілана Шора. Жодна із них не отримала більшості, тож коаліцію буде сформувати дуже складно. Якщо політики не домовляться протягом трьох місяців, у країні будуть перевибори. Схоже, зараз парламент Молдови буде як Лебідь, Рак і Щука з відомої байки. Зрештою, як і саме молдавське суспільство.