«Зачєм ця жизнь, якщо в ній нема Спартака»: підліткова істерія після розвінчувань «ідола»

Цей текст я пишу не як журналістка, не як психологиня (нею я точно не є), пишу як мама. Особливо як мама підлітка, котра за останні три роки відчула на собі усі «чудеса» підліткового віку. Я прекрасно розумію, що інформація, яка буде нижче, не має складу злочину, і я точно не прошу притягнути когось до відповідальності, але ця інфа — це виключно мої думки і побоювання як мами, яка, нагадую, за останні три роки пережила всі «чудеса» вразливого, чутливого, «по лезу ножа» підліткового віку дівчинки.

Якщо ви раптом хочете написати щось на кшталт: «носяться зі своїм підлітковим віком», «ременя на них немає», «треба краще виховувати» тощо, то просто пройдіть повз. Також наперед перепрошую, що знову буде це прізвище. Знаю, воно замахало вже й мене, але… Але зацікавившись фактом наявності у Спартака Субботи мільйонних фан-клубів, що складаються з дітей і підлітків, я вирішила копнути це явище глибше.

Усе почалося з повідомлення, яке прийшло мені в директ від мами 15-річної дівчинки. Увесь текст переказувати не буду — лише те, що мене зачепило. Далі цитата:

«Я не знаю, можливо, це все правда про Спартака і це брехня.... погано. Але моя донька сьогодні цілий день плаче. Я ніколи її такою не бачила (вона в мене лідер, дуже сильна). Коли вона захопилася подкаст-терапією, то почала багато читати, ходила до них на зустрічі. І я не вбачаю в цьому щось погано. А тепер такі підлітки як вона плачуть....»

Я трошки прифігіла. І пішла до своєї 16-річної Христі запитати, а що нині, власне, відбувається в тіктоці після розбору про Спартака. І виявила, що в тіктоці, а ще в групі Спартака у телеграмі і під постами в інстаграмі, масові голосіння дітей і підлітків з приводу розслідування та закриття подкасту. Коли я кажу «масові», то це реально МАСОВІ. Тисячі повідомлень.

Коли я кажу голосіння, то забуваю додати, що переважна більшість з них з нотками на кшталт «нащо тепер жити, якщо без Спартака» (так, я знаю, що підлітки таке люблять для красного слівця, та все ж тригернуло). Я гортала ці повідомлення, потім переглядала профілі. Так, це реально діти. Відсотків 90% — дівчатка віком 10-15 років. Скріни деяких із цих коментарів додаю. Але їх там реально тисячі.

Окремий вид «голосіння за Спартаком» — це відео в тіктоці, де дівчатка-фанатки театрально виходять у вікно. Бо ж «зачєм ця жизнь, якщо в ній нема Спартака». До речі, вони його називають «наше сонечко», «Спартачок» і «батько». Відео з ходінням у вікна теж додаю.

Надивившись і начитавшись усього цього та по-материнськи прифігівши ще глибше, я знову пішла до Христі, як до фахівця з тіктоку. Вона за «феноменом» Спартака в соцмережах слідкувала давно. Так от, я запитала в неї, на що ж він так чіпляв усіх цих дітей, переважно дівчаток 10-15 років щоби прям «батько», «сонечко» і у вікно. А далі вона мені почала показувати ті відео Спартака, які розлітаються десятками мільйонів переглядів. Я подивилась. Муркання в мікрофон, облизування, гра м’язами, демонстрація тату, масні жарти тощо. Кілька особливо популярних відео принесла показати.

Після огляду тіктока я вирушила в ютуб і почала переглядати, власне, подкасти. Зокрема, за тими розділами, які так чи інакше можуть цікавити дітей такого віку. Особливу увагу звертала на всі епізоди з останнього туру Спартака та його колеги по подкасту Україною. Так, раптом ви не знали, то вони їздили містами України і збирали повні зали. І більшість в цих залах були саме діти.

Так от, вертаюся до подкасту. Я спробувала звести до спільного знаменника найбільш юзані теми, які на цих зустрічах обговорювалися і потенційно цікавлять сучасних дітей і підлітків. Нагадаю, що маю досвід життя з підлітком, тому плюс-мінус знаю. А потім зробимо висновки (або ні):

1. Тригерні теми стосунків із батьками. Спартак часом прямо наводив аргументи, чому вони, батьки (так, саме батьки), не праві.
2. Аніме, багато аніме. Аніме, на думку в дошку свого Спартачка, — це «глибокий контент, нікого не слухайте, я вас розумію, сам дивлюсь». Я не маю нічого проти аніме як жанру. Але за три роки скаженого пубертату бачила різне аніме, далеко не все воно буває безпечне.
3. Геймінг — взагалі не зло. Комп’ютерні ігри не викликають залежність. Нікого не слухайте, це фігня. Ой, а хто ж це каже, що сидіння в іграх 24/7 зло? Може, батьки? От же ж ці батьки. До речі, про ігри запам’ятайте. Нижче про них буде окремо.
4. Засинаєте на уроках? Значить вони, уроки, нудні. Робіть тільки те, що вам приносить задоволення. Засинаєте під наші подкасти? Це тому, що вони вас заспокоюють і розслабляють. Мурррр.
5. І окрема маніпуляція-спекуляція емоціями навколо теми сексу. Цього дуже багато. Під різними соусами. Завуальовано. Часто натяками. Звісно ж, психолог Спартак не знав, що у дітей підліткового віку — це чи не найпопулярніша тема. Чому б його не поговорити про це, не покидати масних жартів. Дітям подобається. Діти в захваті.

І це лише невеличка частина тем, які цікавлять сучасних дітей і підлітків, і які Спартак активно мусолить у своїх подкастах. Як сказала моя Христя: «Вони люблять його, бо він між рядків, а іноді і прямо, каже те, що їм подобається. Що батьки ваші — мудаки, вчителі ваші — мудаки, ігри й аніме — прекрасно. Жарти на інтимні теми, постійні ігри Спартака м’язами, моргання та мурчання в мікрофон. Дивно було б, якби вони від нього не пищали».

І тепер усі ці армії 11-15-річних фанаток голосять і театрально «ходять у вікно». А ще дуже активно захищають Спартака у всіх соцмережах. «Ну і що, що нема диплома, зате він робив багато добра, спас мене від панічок». До речі, якщо ви не знали, то тема панічних атак (або як вони кажуть «панІчки») дуже популярна серед підлітків. А Спартак дуже любить роздавати поради, як із цими «панІчками» бути.

Так от, тепер усі ці діти захищають свого ідола і кумира. До речі, раптом ви теж не знали, як діти відповідають на закиди про відсутність диплома психіатра, то тепер знайте. Виявляється, у Спартачка згоріла в Ірпені квартира, а в ній усі документи. Ясна річ, диплом теж. Чесно, я не знаю, чи квартира справді згоріла чи ні. Але звідкись ця інфа в дітей є. Чи не від Спартака, який нині, за словами Спартака, «розіп’ятий гейтерами і заздрісниками як Ісус»? (раптом ви не чули, це сьогоднішня його цитата).

А тепер повернімося до теми ігор, про які я писала вище. Спартак не просто каже, що він розуміє їхню любов до ігор, бо сам любить грати в ігри. Він грає в ігри безпосередньо з ними. Онлайн. Як це виглядає. Спартак анонсує стрим, дає посилання, туди заходять діти (дууууже багато дітей), і вони разом із ним грають, приміром, у Доту. Сьогодні шматок такого стриму я спеціально подивилась. Сидить психолог-психотерапевт, грає в гру, в чатик летить купа коментарів, питань, смайликів-сердечок. Голос типу Сірі йому час від часу ці питання озвучує. Він на них відповідає або ні. А на компліменти на кшталт «цьом / кусь / я кохаю тебе, Спартачок / у мене від твоїх слів привстав (це все цитати)» Спартак посміхається, дякує або просто мурчить. І так відбувається в кожному стримі. Стрим, до речі, називається «PsychopathStreaming». А, і там вони ще донатять. На що саме, я поки не розібралась.

І тут ви маєте написати мені АБО-АБО.

• АБО №1: «Мої діти такого не дивляться. І взагалі вони какають нотами від сонат Бетховена. А чиї діти дивляться, ті хай ліпше їх виховують». Тут я пройду повз, тихо мугикаючи: «Ага, звичайно не дивляться».
• АБО №2: «Ой, подумаєш, а що тут такого. Якої херні тільки діти не дивляться в тих інтернетах, яких блогерів. Буває і гірше. Теж мені відкриття-викриття».

Так, буває, може, і гірше. На жаль, у мене немає ілюзій щодо контенту, який переважно споживають діти. Але Спартак позиціонував себе не як блогер. Він позиціонував себе як психотерапевт, психіатр і бла-бла-бла. І батьки, приміром, відпускали дитину на виступ не просто якогось блогера, а на виступ серйозної людини — психотерапевта-психіатра і бла-бла-бла. Я навіть уявляю з якими словами вони цих дітей відпускали: «Хай краще на психолога йде, чим на оте чортішо» («чортішом», зазвичай, батьки називають усяких блогерів, які роблять чортішо).

А тут же відпускали до людини, яку показували всі канали, цитували не останні видання і, зрештою, видавало видавництво. І це ще вони могли не чути про Аспен. Хто ж міг подумати, що на виступі такої шанованої людини буде: «Хто вирішив, що ти мені подобаєшся? Так вирішив не я, а твоя слина на моєму члені». Це, у разі чого, цитата з виступу. Відео додаю.

А що, якщо виявиться таки, що ніякі дипломи не згоріли, бо не могло згоріти те, чого не було? Яку дичину про стосунки з батьками, вчителями, панічні атаки, депресії, ігрову залежність їм розказував цей психолог-психіатр? Враховуючи, що КОЖЕН підліток унікальний, кожен по-своєму крихкий і до кожного треба індивідуальний підхід, а не «поставте-но всі банки з водою біля телевізора і будем їх заряджати» (так, я стара).

Так, я розумію, що діти й підлітки — то часом як рибка-гупі: кліпнув раз — один ідол, кліпнув два — другий. І сьогодні вони плачуть і захищають мученика-Спартака, а завтра знайдуть іншого. Але ота вся дичина, яку він їм заливав у голови, вона піде чи залишиться в голові? Приміром, та фраза з епізоду про Розлад дефіциту уваги та гіперактивностіРДУГ, якою він би не радив людей із РДУГ брати на роботу. Або оце «не вмієте дітей виховувати (прим.: це про РДУГ теж, якщо що), то краще не розмножуйтеся».

Це ми тут, добвні наївні, прагнемо навчити дітей бути толерантними, плекаємо надію збудувати інклюзію. А Спартак сидить і каже: «Вони (прим.: люди з РДУГ) — неадекватні». Чи може його десятирічна фанатка не повірити у це твердження Субботи, якщо це їй каже її кумир — цілий психолог-психіатр і бла-бла-бла.

Десь тут має бути мораль, так? Не знаю, чи це мораль, але мені здається, нам потрібно бути уважнішими до всіх цих нових ідолів. І точно не зневажати силою впливу цих персонажів на дітей. Бо іноді блогер, який дупою лопає пакети з АТБ, не такий шкідливий, як психолог, який свідомо каже дітям лише те, що їм буде подобатися, несе всяку дичину, а потім раптом кліпає ображеним благим телятком і говорить, що він як Ісус. А ще, очевидно, нашій державі треба звернути більше уваги на необхідність ліцензування діяльності психологів і ретельніше контролювати цю сферу.

Ну, і цікаво, чи дійсно дипломи психіатрів горять…

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.