Захоплювався «Топ Ґаном» і мріяв літати на F-16: розповіді Джуса про повітряні бої та західну техніку

«Разом для миру та перемоги»

«Привид Києва» став символом української незламності. Це збірний образ пілотів 40-ї бригади, в якій служив і Джус.

«Чому в перші дні війни прославилася винищувальна авіація? Тоді не було конкретної лінії фронту, чітко розставленого російського ППО, а ще — в діях росіян був певний хаос. За рахунок цього ми могли більш вільно себе відчувати», — ділився з hromadske своїми роздумами Джус.

Пілот зауважував: до 24 лютого було важко уявити, що у 21 столітті буде місце такому ближньому бою в небі. Деякі сутички були схожі на кадри з фільму «Топ Ґан: Меверік», яким захоплювався Джус. Хоча зазначав, що в стрічці є нереалістичні моменти.

Ближче до кінця весни 2022 року, як розповідав Джус, лінія повітряного фронту стабілізувалася. Тоді перевага російських літаків над українськими почала відчуватися критично. Ворожі технології вищого рівня — радари й ракети з суттєво більшим радіусом дії — робили українських пілотів вразливими.

«Найкращий варіант із нашим озброєнням — просто не лізти в повітряний бій. Ти не можеш щось протиставити, а тебе вже тримають на мушці».

Аби зупинити російську навалу, Джус став одним із пілотів, які займалися адвокацією постачання Україні новітньої техніки.

Про нього згадує експертка центру ZMINA Марія Курінна, яка познайомилася з пілотом влітку 2022 року в Польщі.

«Мені пощастило з ним жити 5 днів у Варшаві під одним дахом, поки Андрій та інші офіцери з Повітряних сил чекали візу в США. Мріяв літати з дитинства. Людина жила авіацією. При цьому він був дуже позитивним і сором’язливим. Коли я в нього запитала, чи не причетний він до “Привида Києва”, — Андрій опустив голову і сказав: “Перші 5 днів я виконував інші задачі, а далі вже так. Однак це ціла бригада пілотів».

Марія попросила Андрія написати щось на пам’ять на форзаці свого блокноту. Чорним по білому викарбувалося: «Together for peace and victory».

Мрія пілотувати F-16

У США Джус таки полетів, де, як пише виконавча директорка ЦПК Дарія Каленюк, Андрій обійшов усіх ключових конгресменів США та провідні американські ЗМІ з проханнями надати літаки й розпочати навчання українців на F-16.

«Я впевнена, немає іншого пілота в Україні, котрий зробив більше, ніж Андрій, для кампанії з адвокації F-16. Він мав би бути скоро в Арізоні на найкращій базі США, де тренують пілотів F-16», — зазначає Каленюк.

На її думку, першу ескадрилью американських літаків в Україні слід назвати на честь капітана Андрія Пільщикова.

Джус у розмові з hromadske підкреслював, що одна з головних задач винищувальної авіації — прикрити наші міста й критичну інфраструктуру. Сучасні літаки замість радянських посилили б державну систему ППО та це б більшою мірою захистило українців від ворожих крилатих ракет і дронів.

«Україна — найбільша країна в Європі. Територія грандіозна. Перекрити її чисто наземною складовою ППО — ракетними військами — просто неможливо. У будь-якої системи ППО є обмежений радіус дії. Тому нам потрібна саме ця оборонна функція. Якщо ми втратимо інфраструктуру в мирних областях, країна буде знекровлена», — казав пілот.

Не забував він і про повітряне протиборство. За його словами, F-16 в Україні дадуть можливість воювати з росіянами в небі на рівних, або навіть із перевагою.

«Більш сучасний радар дозволить мені побачити ворога раніше, дозволить мені спланувати бій за моїми правилами. Оскільки хто перший побачив — той “починає гру”. І використовуючи більш сучасні ракети, які не вимагають “вести” в прицілі ціль до її ураження, — влучити у ворожий літак і при цьому залишатися в безпеці».

Мрія Джуса освоїти цю бойову платформу так і не здійснилася.

Потреба в ППО

Літаки — не єдина тема, яку просував Джус під час зустрічей з американськими законодавцями й експертами з Пентагону. Поза його увагою не залишалися системи протиповітряної оборони — відомі SAMP-T, NASAMS та інші.

Андрій багато говорив про американський протиповітряний комплекс Avenger, який українські військові отримали навесні 2023-го.

«Ми вибивали їх дуже довго. Ця техніка з огляду на свою мобільність і наявність кулемета — ефективна проти дронів “Shahed”. До того ж їх у американців багато, отже ними можна наситити нашу систему оборони», — розповідав Джус.

Власне, потреба в Avenger перегукувалась і з роботою пілота. Часто його завданням було перехоплювати й знищувати БпЛА «Shahed». Однак, як зауважував Андрій, іранські дрони — важка ціль для українських МіГ-29: літають вони низько, через що радари не можуть їх помітити.

«Захисник неба»

За словами Джуса, один із факторів, який дозволив Повітряним силам України встояти перед переважаючим у кількості ворогом — креативність і гнучкість у тактиці.

«У нас набагато менше ставиться суїцидальних задач порівняно з росіянами. Що нас наближає до західних повітряних сил — так це оцінка ризиків. Якщо ризики перевищують ефект від імовірного отриманого результату — такі завдання не виконуються. Або шукаються інші методи, інші підходи, як ці завдання можна виконати. Тобто ми намагаємося зберегти людей».

Попри такий підхід до планування завдань командуванням, трагедії в тилу на Житомирщині Джус уникнути не зміг. Пілот загинув разом із двома колегами-майорами В’ячеславом Мінкою та Сергієм Проказіним.

В'ячеслав мешкав на Київщині, повернувся в авіацію у 2015 році, після нападу росії на Україну. З початком повномасштабного вторгнення мав понад 200 годин нальоту. Був досвідченим пілотом бригади, значну частину служби присвятив інструкторській справі.

Сергій мешкав на Полтавщині. 24 роки життя він присвятив авіації: від льотчика — до заступника командира бригади. З 2022 року мав понад 100 годин бойових польотів. Побратими згадують його непересічну щирість, вміння прийти на допомогу у непростих ситуаціях.

Причини катастрофи нині встановлює ДБР.

«Вічна пам’ять, Джусе. Тепер ти буквально тримаєш наше небо», — пишуть користувачі соцмереж.