Загублені в Щасті. Сини
Катерина Хомяк – мама зниклих братів-айдарівців Володимира та Дмитра Хомяків. Зв’язок з ними зник 5 вересня 2014 року після бою неподалік міста Щастя, що на Луганщині. Наразі доля луцьких хлопців невідома. З’являлась неофіційна інформація про те, що вони загинули, але мати не вірить.
Жінка — мама сімох дітей. Каже, що нікому не побажає пережити те, що переживає вона. Пані Катерина у пошуках зниклих синів обійшла вже всі можливі інстанції, спілкувалася із полоненими бійцями та волонтерами, зверталася до СБУ, депутатів, Президента та навіть їздила з іншими матерями на зустріч до голови ради міністрів так званої ДНР Олександра Захарченка. Проте поки що результатів немає.
«Сказали, що після бою 5 вересня 2014 року загинули всі. Але я не вірю в це, тому що всі загинути не могли», – каже мама.
Після бою так звані бойовики виклали в мережу відео, на якому серед поранених та загиблих українських бійців є боєць з паспортом Дмитро Хомяк.
«Вони виклали цей ролик. Там тіло лежало, обличчя не видно, але я відразу сказала, що це мій Діма. Але, коли телефонуєш в СБУ і питаєш, що з синами, то відповідають: «Безвісти». Я не вірю, що до цього часу не можна було дізнатись, де наші сини. Вони можуть бути і на території Росії і на території Чечні», – зазначає мама.
Разом із делегацією Комітету солдатських матерів України Катерина Хомяк їздила до Захарченка.
«Ми очікували трохи більше від цієї поїздки, але ми використали цей маленький шанс. Так, він обіцяв, що якщо ми будемо знаходити на тій території своїх синів, то можна буде їхати забирати. Але говорити — це одне, а робити — зовсім інше», – каже жінка.
«Ми так надіялись на ці обміни, які нещодавно були. Думали, що хтось вийде з нашого бою. Але з нашого бою ніхто не вийшов. Я писала особисто Порошенку, питала в нього за наших луцьких хлопців. Я спілкувалася з Парубієм, який сказав, що в нього немає часу, щоб зі мною поспілкуватися. Ляшко кричав: «Я вам допоможу, пані Катерина». Але допомоги від них немає. Я думаю, СБУ знає, де вони перебувають, прокуратура знає. Може, їм це вигідно», – додає матір.
«Тому, навіть якщо пропонують «двохсотих»… Забрати можна в будь-який момент, але тоді пошуками ніхто не буде займатися. Вигідно не знаходити. Я хочу знайти своїх синів, щоб з ними не було. Якщо вони загинули, то я заберу своїх дітей. Мені чужих не треба. Але я знаю, що мої сини живі», – каже Катерина Хомяк.
/Hromadske.Волинь