Залишені в Пісках. «Без сина – не поїду, з ним – непідйомна»

Село Піски біля Донецького аеропорту і досі одне з небезпечніших місць у зоні бойових дій.
На березі озера, що ближче до зруйнованих терміналів, вже не залишилося місцевих. А от на іншій стороні досі живуть мирні мешканці. Це переважно старенькі або інваліди, яких нікому і нікуди забрати.

Бабусі Софії 76 років. В неї на руках два сини. Старшого поранено осколком, молодший – інвалід першої групи.
Кілька разів на день у нього трапляються напади епілепсії. Чоловік майже не ходить і рідко буває свідомим. Бабуся Софія сама майже не бачить – осліпла після контузії через розрив міни. Їхній будинок на вулиці Мира геть розбомблено. Разом з синами бабуся Софія перебралася на іний берег озара – там бодай трохи спокійніше.
Старенька ще й опікується тваринами, які лишилися у Пісках без господарів. До неї прибилося 9 собак і котів. У новій домівці півкімнати заставлено квітами, які принесли сусіди, що виїхали з Пісок. Українські військові допомагають родині продуктами та приносять воду. Однак ліки, які потребує уся сім’я їм ніде і ні за що купити, бо пенсію ані бабуся, ані її син-інвалід не отримують уже рік.

/ Анна Цигима