Жаби у фонтанах. Як два клани змагалися за Краматорськ і чому на карту поставлено все

2015-й рік. Народний депутат Максим Єфімов, який є членом фракції Блоку Петра Порошенка, несподівано вирішує позмагатися за крісло мера Краматорська. Його головний опонент — Андрій Панков, якого підтримало містотворче підприємство — Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ). Тоді в обох турах (48% і 51%) переміг Панков.

Рік 2020-й. Панков змагається з таким собі Олександром Гончаренком. І цього разу саме Гончаренко впритул наблизився до перемоги. У першому турі він набрав майже 49%. Утім, головною персоною цих виборів є не котрийсь із цих кандидатів, а той-таки Максим Єфімов. Чому? Кандидат Олександр Гончаренко — однокласник нардепа, який багато років працює менеджером на його підприємствах.

Сам Єфімов нині є членом депутатської групи «Довіра». До її складу входять 20 депутатів-мажоритарників. У ній знайшлося місце для депутатів, які в попередніх скликаннях були членами фракцій БПП, «Народного фронту», «Самопомочі» й Партії регіонів, а також для представників партії «Наш край».

Другий термін для мера

«Не хочу голосувати за Панкова. Особиста неприязнь. Мені не сподобалося, як він вчинив у тих ситуаціях, де нам довелося зіткнутися. Це побутові моменти, у виробничих питаннях не перетиналися», — каже місцева мешканка Ірина.

Ми з нею розмовляємо на площі Миру — центральному майдані Краматорська, який завдяки реконструкції 2018 року перестав бути типовим міським простором пострадянського міста.

«Хоча переваги в нього теж є. Як господар він добре себе показав. Щось робив», — визнає вона.

Координатор «ДІЙ-Краматорськ» Андрій Романенко вважає останні пʼять років найкращим періодом для міста за його памʼяті. Малий відсоток людей, які проголосували за Панкова, він пояснює відсутністю в Краматорську незалежних ЗМІ, низькою явкою та віком тих, хто прийшов на виборчі дільниці.

«У багатьох людей абсолютно інші уявлення про реальність. Для нас це звучить дико, але комусь може не подобатися новий громадський простір і транспорт. Але паралельно з нами існує безліч людей, які абсолютно щиро вважають, що ці гроші треба було роздати — усім по 200 грн. Фантомні болі людей навіть не за Радянським Союзом, а за їхніми уявленнями про Радянський Союз, грають важливу роль», — розповідає Романенко.

Підтвердження цих слів зустрічаємо в розмовах на вулицях: Любов Андріївна — місцева мешканка, яка обурюється тим, що на вулиці Марата розфарбували муралами будинки, але поруч із ними розбиті хідники. «Краще б тротуари зробив, аніж будинки розфарбовував», — каже вона про чинного голову.

Головний претендент

«"За життя" підтримує Олександра Гончаренка. І я за нього голосуватиму, тому що партія його підтримала», — каже літній краматорчанин Микола Григорович.

«Що знаєте про нього?» — уточнюю. «Незрозуміло…», — розводить руками чоловік.

Олександр Гончаренко працює директором із маркетингу та збуту ПАТ «Енергомашспецсталь» — підприємства Єфімова. Він був депутатом двох останніх скликань міськради, однак відомим у місті не став. Утім, бренд ОПЗЖ й робота з виборцями дають результат.

«Гончаренко до нас у двір приходив, радився. Панкова в нашому дворі не було, а Гончаренко був! І я вирішила йому довіритись», — каже Любов Андріївна.

«Це правда, Гончаренко не обіцяє нічого, стверджує Андрій Романенко. "Було б непогано побудувати в Краматорську хлібзавод", "Було б непогано розвивати альтернативну енергетику": це ж навіть не обіцянки! Це такий популізм без обіцянок. Або з максимально абстрактними обіцянками — "все буде добре", "я переможу корупцію", "місто стане безпечним"», — каже Романенко.

Цілі та засоби

Висуванець «Демократичної сокири» Юрій Трембач посів третє місце на виборах у Краматорську (для цього йому вистачило 3% голосів). Він — директор краматорського провайдера Satellite Service. Власником компанії теж був Максим Єфімов, але цей бізнес він давно продав.

Трембач показує діаграму, яку він намалював у Google Sheets. На осі Х зображена явка, на осі Y — відсоток за кандидата. На думку Трембача, це може свідчити про недобросовісну виборчу гру.

«Що нижча явка, то більший відсоток Гончаренка й менший Панкова. З цього я роблю висновки, що в Гончаренка є група мотивованого електорату, яка голосує за нього. Якщо явка низька, значення цієї групи важливе і її сильно помітно. Якщо ж явка висока, то ця група і її вплив розмиваються», — каже колишній кандидат. Одне з можливих пояснень цієї статистичної аномалії — «сітка».

«Як розповідали мені люди, близькі до виборів, є дві сітки, — каже Романенко. — Перша — «сіра». Це коли відбирають реальних прихильників одного з кандидатів і просто контролюють їхній прихід на виборчі дільниці. Бригадири стимулюють людей приходити на дільниці, але виборець, який голосує, нічого за це не отримує. «Чорна» сітка — коли платять за кожен конкретний голос».

Трембач вважає, що 49% голосів у першому турі не гарантує Гончаренкові перемоги. Сам він публічно заявив, що в другому турі підтримає Панкова.

«Мене непокоїть монополія в міській владі, коли люди, які мають контроль над міською радою, матимуть власного мера. Я думаю, що це погано вплине на політичну боротьбу в місті. Коли конкуренції немає, починається застій. А від застою у фонтанах заводяться жаби».

Жаби у фонтанах — це краматорський мем. До реконструкції на площі Миру були старі радянські фонтани, які перебували в дуже поганому стані. У фонтанах стояла дощова вода, у якій жили жаби.

«Це був результат 15-річного монопольного правління Партії регіонів у місті. Дійшли до того, що на центральній площі у фонтанах із гнилою водою жили жаби», — згадує Юрій Трембач.

Кінцевий бенефіціар

Максим Єфімов, про якого ми вже згадували, у серпні 2014-го, на першій сесії міської ради після звільнення Краматорська від бойовиків, оголосив про вихід із Партії регіонів. І вже у жовтні того ж року він переміг у краматорському окрузі під час дочасних парламентських виборів.

У 2015-му Єфімов програв на мерських виборах у Краматорську, але за на наступні пʼять років зумів стати чи не найвпливовішим містянином. У 2020-му він заводить до міської ради партію «Команда Максима Єфімова «Наш Краматорськ». Вона отримує 12 мандатів із 42. Однак, за підрахунками Андрія Романенка, насправді Єфімов контролює значно більше депутатів.

«"Наш Краматорськ" — це на 100% його люди. В ОПЗЖ та "Слузі Народу" велика частина людей повʼязана з Єфімовим. У нього 28 голосів. Це дві третини, які дозволяють відправити у відставку будь-якого мера», — каже Романенко.

Єфімов є власником багатьох підприємств, проте вони не надто успішні.

«Унікальність Максима Єфімова в тому, що в нього немає жодного успішного бізнесу. Речі, на яких Єфімов реально заробляє — перекачування грошей із бюджету. Це зелена енергетика вітропарків, підряди будівельних компаній. До того ж у його власність перейшли конгресно-виставковий центр Парковий у Києві та Словʼянська ТЕЦ. Тож це історія про дружбу з бюджетом», — резюмує Андрій.

Більшість голосів у Максима Єфімова є не лише в новому скликанні міської ради, а й у територіальній виборчій комісії. З членом ТВК від партії «Голос» Сергієм Гаковим я розмовляю після того, як він дізнався, що на нього написали заяву в поліцію через неявку на засідання. «Вони знають, що в мене бракує часу. Я підприємець, мені потрібно годувати родину. Я можу брати участь у запланованих засіданнях», — пояснює Гаков.

Та головну проблему Гаков бачить навіть не у складі комісії, а в її очільнику, який «поводить себе не як голова ТВК, а як її хазяїн».

Головою комісії є Роман Байрак, поданий «Слугою Народу». У 2015-му він був очільником цієї ж ТВК від Блоку Петра Порошенка. До фракції БПП тоді входив і Максим Єфімов. Крім того, за даними видання «Kramatorsk Post», Байрак працював головним юридичним консультантом на підприємстві Єфімова. «Таке враження, ніби на цю посаду поставлені життя і статки», — резюмує свої враження від роботи в ТВК Сергій Гаков.