Знайти свою нішу та працювати відповідально. Три історії про те, як почати малий бізнес в Україні
Сьогодні відкрити бізнес може кожен. Диджиталізація, електронний документообіг та спрощення законодавчих вимог спонукають людей відкривати свою справу. З початку 2021 року кількість ФОПів в Україні зросла на 57 509: в січні їх налічувалося 1 900 012, а зараз — 1 957 521.
Ми поговорили із трьома підприємцями, які ведуть зареєстровані офіційно і сплачують податкивідповідальний малий бізнес, і розпитали їх про те, які проблеми, труднощі й перемоги чекають на цьому шляху. Вони поділилися особистими історіями та розповіли про неочевидні поради з власного досвіду.
Іван та Ірина Майори, чоловічі аксесуари Major-style
Іван та Ірина — подружжя з Києва. Вони познайомилися ще в університеті і вже 14 років разом. Колись обоє працювали в банку, але з 2015 року мають власний сімейний бізнес — виробляють чоловічі аксесуари Major-style.
Все почалося з того, що банк, у якому працювала Ірина, закрився, і перед жінкою постало питання — що робити далі. Іван підтримав дружину і запропонував зробити щось своє, почати все спочатку, щоб робота стала улюбленою і приносила задоволення.
Ірина звернулася в Державний центр зайнятості, пройшла курси підприємницької діяльності, курси крою і шиття та почала пробувати — робила свічки, шила одяг. Потрібно було знайти справу, яка приносила б дохід і мала невеликі супутні витрати. Вдала бізнес-ідея знайшлася на поверхні.
«Мені свого часу дуже подобалися метелики, і я постійно шукав, де придбати нові. Але була проблема — вони були або поганої якості, або дуже дорогі, — згадує Іван. — Тоді дружина пошила мені один. Я запропонував зробити десяток, ми їх продали і так все потихеньку закрутилося».
Тоді Ірина придбала шматок тканини за 500 гривень і пошила 10 метеликів, а сьогодні в асортименті Major-style вже близько 500 товарних найменувань: метелики, краватки, підтяжки та нагрудні хустинки.
Від приватних замовлень — до маркетплейсів та онлайн магазину
Їхніми першими клієнтами були друзі та колеги Івана. Згодом підприємці почали шукати маленькі сувенірні та хендмейд-магазини, де можна було б виставити товари. Коли подружжя побачило, що попит на їхні товари є, вони почали їздити з аксесуарами по ярмарках і фестивалях.
«Ми починали якраз на піку популярності made in Ukraine — заходів, де продавали український хендмейд. Так ми щовихідних кудись їздили, і згодом з’явилась впізнаваність бренду — люди вже самі нас шукали», — розповідає Ірина.
Подружжя зареєструвало ФОП, і змогло співпрацювати з компаніями й шити оптові замовлення. Це допомогло збільшити об’єми продажів. Крім цього, для фестивалів їм потрібен був термінал для безготівкового розрахунку.
«З відкриттям ФОП і оформленням торгового еквайрингу (торговий еквайринг — це послуга банку, яка дозволяє за допомогою термінала приймати до оплати платіжні картки, — ред.), суми чеків виросли напевно удвічі. Розраховуючись карткою, люди частіше дозволяють собі спонтанні покупки», — каже Іван.
Далі для розвитку бізнесу було два шляхи — або будувати власну роздрібну мережу магазинів, або іти в інтернет-комерцію. Майори обрали другий. І почали з того, що зареєструвалися на маркетплейсі prom.ua.
Коли почалася коронакриза, попит на їхній товар впав, а можливість їздити по фестивалях зникла. Тоді підприємці зрозуміли — час відкривати власний інтернет-магазин.
«Створення сайту і розвиток бренду в соціальних мережах підніс наш бізнес на новий рівень, — вважає Іван. — У нас з'явилося декілька гуртових покупців з інших країн. Тепер ми поставляємо свої товари в Америку та Бахрейн».
Під час першого локдауну Майори перестали їздити по фестивалях й відмовились від банківського термінала, адже утримувати його стало невигідно. Коли бізнес-активність вирівнялась, Іван почав шукати альтернативне рішення для розрахунків. Так він випадково натрапив на сервіс ОщадPAY на базі технології Visa Tap to Phone — цей сервіс дозволяє звичайний смартфон на Андроїді з підтримкою NFC (тобто безконтакту) почати використовувати як платіжний термінал.
«Для нас це ідеальний варіант, тому що телефон завжди при тобі. Можна розрахувати клієнтів у будь-якій локації маючи тільки інтернет і програму від банку в телефоні», — каже підприємець.
Підводні камені
У відкритті власної справи найскладніше — перебороти себе, вважають Майори. Сумніви постійно супроводжують підприємців, але варто ризикувати, запевняє подружжя.
«Не треба боятись, треба просто робити — це реально працює, — радить Ірина. — У найгіршому випадку доведеться просто почати спочатку».
Підприємці й самі керуються цим правилом. Під час карантину вони спробували виготовляти підтяжки. Зараз це один з найпопулярніших товарів у Major-style, але тоді це був крок назустріч невідомому.
Оскільки Іван та Ірина працюють удвох, вони чітко розподіляють ролі
— Ірина відповідає за виробництво, а Іван за сайт, соцмережі та фінанси. Однак сімейний бізнес — це непросто.
«Іноді бувають такі замовлення, що ми можемо вдвох сидіти до першої ночі. Різне буває. Але класно, коли ти кайфуєш від роботи і вкладаєш не тільки вміння, а й душу», — говорить Ірина.
«У сімейному бізнесі є свої переваги, — вважає Іван. — Ми стали дружніші, більше часу приділяємо одне одному. Ми вільні від повсякденної роботи. Захотіли — поїхали відпочити чи пішли вдень усією сім’єю в боулінг. Вільний графік зробив нас щасливішими».
Ольга Зимаркова, центр експертної косметології «Естетік Сенсей»
Ольга Зимаркова — лікарка дерматолог-косметолог. Щоранку вона приїздить на Поділ, п’є каву в одній із місцевих кав’ярень і відмикає двері приватної клініки «Естетік Сенсей». Тут спеціалізуються на дерматології, діагностиці та лікуванні новоутворень та естетичній косметології.
Бути лікаркою жінка хотіла завжди. Але у 2000-х, коли вона вчилася, це було зовсім не модно й неприбутково. Тому за порадою мами Ольга отримала ще й другу освіту і стала фінансовим директором. Зараз вона працює на стику двох освіт.
Ольга заснувала «Естетік Сенсей» у 2015 році. Тоді, зізнається підприємиця, складно було отримати ліцензію МОЗ на такий бізнес. Але сьогодні завдяки електронному документообігу це зробити простіше і швидше, вважає вона.
Від мрії до заснування власного бізнесу
Коли жінка наважилась відкрити власну клініку, перше, що потрібно було зробити, — це знайти приміщення, яке б відповідало законодавчим вимогам. Так, кабінет лікаря має бути у нежитловому фонді, розташовуватись на першому-другому поверхах і мати відповідне оснащення: освітлення, водопостачання, вентиляцію, каналізацію тощо.
Другий етап — це пошук лікарів. Для Ольги цей крок був складним, адже жінка переконана, що косметологами мають бути виключно люди з медичною освітою.
«На жаль, дуже багато людей вважають, що косметологія — це легкий бізнес, на якому можна швидко заробити. І тому люди закінчують двомісячні курси й беруть у руки шприц. Це неправильно. Такі маніпуляції повинен робити тільки лікар-дерматолог, який розуміється на анатомії та знає про можливі ризики».
Зараз у штаті «Естетік Сенсей» вісім лікарів. Частина з них — це лікарі-естетисти, які займаються масажами, пілінгами та ін'єкційними методиками. А інші — лікарі-дерматологи. Вони працюють тільки зі шкірними новоутвореннями.
Щоб відкрити клініку, було необхідне програмне забезпечення, яке б упорядкувало запис клієнтів, аналітику відвідувань, маркетинг і рекламу. Існує багато різних програм для клінік, але Ольга розробляла свою на замовлення.
«Треба, щоб усі функції були в одному місці, а не шукати потім щось в екселі, щось у ворді, створювати якісь додаткові документи — все повинно бути доступне в один клац», — пояснює підприємиця.
Крім цього, жінка одразу вирішила — потрібно йти в ногу з часом і шукати зручні способи розрахунку для клієнтів. Люди перестають носити готівку і все більше переходять на електронну оплату. В «Естетік Сенсей» клієнтів розраховують за допомогою сервісу ОщадPAY на базі технології Visa Tap to Phone. Для компанії це зручно, бо не потрібно брати в оренду стаціонарний POS-термінал, а можна приймати безконтактні карткові платежі просто через мобільний телефон. Найцікавіше це виглядає, коли одним смартфоном, на якому встановлено цифровий гаманець, платять на інший телефон, який в цю мить виконує роль платіжного терміналу.
«Усі розрахунки потрапляють на наш рахунок вже вранці наступного дня, і це означає, що я можу одразу розрахуватися з постачальниками. Водночас це вигідно нашим клієнтам, бо комісію сплачують не вони, а ми як партнери».
Про свою галузь
Цільова аудиторія Ольги — жінки за 40 років. «Клієнти зазвичай схожі на свого лікаря», — зауважує вона. Водночас серед пацієнток клініки багато дівчат до тридцяти. Вони приходять із різними запитами — і на консультації щодо проблем зі шкірою, і на молодильні процедури. Проте, зауважує лікарка, в останні роки помітніший попит на природню красу. Люди частіше звертаються за масажами та процедурами, які покращують стан шкіри.
«Десь два роки тому в нас були стандарти нав'язані модними журналами — всі робили однакові тоненькі носи й пухкі губи, — згадує Ольга. — Сьогодні ми повертаємося до природної краси. Зараз дуже багато жінок вже не намагаються омолодити себе настільки, щоб паспортні дані не збігалися з зовнішністю. Ми прийшли до того, що будь-які втручання повинні бути гармонійні».
У своїй справі Ольга керується трьома правилами. По-перше, вона ніколи не робить клієнтам процедури, які я б не зробила собі. По-друге, перед втручанням треба ретельно оцінювати людину, її психологічний, емоційний та фізіологічний стани. І третє, найголовніше, між пацієнтом і лікарем має бути довіра.
Для лікарів-практиків, які хочуть почати свій бізнес, у підприємиці є одна порада: не боятись і робити перші кроки.
Як карантин змінив сферу лікарських послуг
Коли почався локдаун і клієнтів поменшало, Ольга організувала онлайн-консультації для своїх пацієнтів: «Для всіх в медицині це було відкриття. Ми зрозуміли, що діагностувати пацієнтів та видавати медичні висновки можна дистанційно».
Крім цього, жінка стала активно розвивати інший напрям бізнесу — школу експертної косметології. Це курси для лікарів-дерматологів і косметологів. Ольга купила обладнання, навчилася знімати та монтувати відео і почала проводити навчання онлайн. Зараз школа проводить дистанційні курси для студентів не лише з України, а й з Молдови, Білорусі й Казахстану.
Володимир Векшін, магазин сантехніки «Лазурь»
Володимир живе й працює у Фастові. Він керує магазином сантехніки на місцевому ринку. Цей бізнес розпочали його батьки — ще у 1999 році мама з братом привозили з Києва сантехніку і продавали її на базарі. У Фастові спеціалізованих магазинів не було, тому бізнес почав швидко рости. Вже за два роки сім’я зрозуміла, що точки на базарі замало, і побудувала магазин. З 2008 року ним керує Володимир.
До цього чоловік встиг пожити в Києві — після навчання він п’ять років працював на ринку «Юність». Але Володимира постійно тягнуло додому. У Фастові були його сім’я, друзі й кохана дівчина. Тому коли з’явилась можливість повернутися, він нею скористався.
«Дім є дім — тут все рідне, своє. Тут усі всіх знають, кожен підтримає, направить. Я був дуже радий повернутися і розвивати своє містечко, щоб людям не доводилося їхати за цим товаром деінде», — каже чоловік..
Виправдовувати довіру клієнтів
Минуло двадцять років зі старту, «Лазурь» — і досі сімейний бізнес. Володимир працює разом із мамою та тією самою жінкою, до якої він повертався із Києва, — тепер вона його дружина. Підприємець каже, що головне у сімейному бізнесі — правильно розподілити обов’язки. Він займається поставкою і закупівлями товару, дружина допомагає продавати його, а мама веде фінансовий облік.
І хоча у Фастові вже є альтернативи, магазин Володимира і досі популярний серед місцевих — у вихідний день тут повно людей, всі звертаються до хазяїна на ім’я, а він намагається приділити увагу кожному.
«Моя рекомендація для людей, які стоять за прилавком, — ми маємо бути ввічливими, надавати кваліфіковану консультацію та знаходити підхід до кожної людини, щоб клієнти до нас поверталися», — каже Володимир.
Окрім клієнтоорієнтованого сервісу, у «Лазурі» роблять ставку на цінову політику й асортимент — і це працює. Магазин вдалося зберегти навіть у 2008 році під час фінансової кризи. Тоді, згадує Володимир, було дуже важко контролювати роздрібні ціни. Вдень курс долара міг бути один, увечері інший, а наступного ранку третій.
«Ми змогли пережити той період завдяки тому, що контролювали вартість закупки, стежили, щоб відсоток нашого прибутку не зменшувався і регулювали роздрібну ціну», — згадує підприємець.
Коли в Україні з’явилися банківські картки, Володимир довго не міг знайти платіжне рішення, яке б його влаштовувало — платити 5% на той момент за користування терміналом було занадто дорого.
«Минав час, ми втрачали дуже багато клієнтів через те, що в нас не було терміналу. А відкрити його ми не могли, бо відсоток нашого прибутку був замалий».
У 2021 році директор місцевого відділення Ощадбанку порадив підприємцю спробувати сервіс сервісу ОщадPAY на базі технології Visa Tap to Phone. Тепер у магазині можна розрахуватись карткою, а роль термінала виконує звичайний повсякденний смартфон на Андроїді, що містить NFC-чип
«Я цим рішенням задоволений, бо це зручно і мені, і клієнту: він може заплатити, як йому зручно й отримати квитанцію, а я плачу помірні відсотки за користування і можу розрахувати людей будь-де і будь-коли».
Головна порада Володимира для підприємців-початківців — проаналізувати ринок перед запуском: «Зрозумійте, чого не вистачає в тій місцевості, де ви хочете відкрити магазин». Крім цього, вважає чоловік, треба слідкувати за ціновою політикою підприємства та піклуватися про клієнтів. Тоді успіх вам гарантований.
Партнерський проєкт створений на правах реклами. Над проєктом працювали авторка Марія Ульяновська, редакторка Вікторія Бега, креативна продюсерка Тата Кривенко та дизайнерка Тетяна Присяжнюк.