Зробімо мільйони українців нелегалами? Так заповів товариш Ле…

Погана новина для стратегів на Печерських пагорбах: у Європейському Союзі засади права, регламенти та директиви ЄС є обов’язковими для виконання. Якщо їх не дотримуватися, підтримки можуть позбавити навіть державу-члена ЄС.

Більше про це знає угорський прем'єр Віктор Орбан. Або ж попередня влада Польщі, яка не отримала підтримки ЄС на кілька десятків мільярдів — саме через порушення норм права у власній країні. Пан Лещенко пішов далі у неправових новаціях і запропонував Євросоюзу порушити його власні, європейські, юридичні норми. Вже бачу, як бюрократи в Брюсселі «зраділи» й побігли виконувати поради Лещенка.

Очевидно, спроби повернути до України мільйони воєнних біженців у неправовий спосіб — справа не лише безнадійна, але й небезпечна, Орбан у поміч.

Та припустімо неймовірне: дивний заклик Сергія Лещенка у столицях ЄС почули й навіть розпочали реалізовувати. Що тоді?

Розберімося з визначеннями. Мільйони українців, які опинились у Європі внаслідок повномасштабного вторгнення росії… не є біженцями з юридичного погляду. Право Євросоюзу визначає біженцями осіб, які потрапили до країн ЄС і самотужки попросили саме про статус біженців. Таких людей справді утримують коштом соціальних виплат країн, що їх приймають. Біженці не мають права працювати перші 6 місяців, а розгляд їхніх заяв може тривати доволі довго (наприклад, у Польщі це іноді сягає 14 місяців).

Українці здебільшого, тікаючи від війни, не зверталися до країн ЄС із заявами про отримання статусу біженців. Багато з них були переконані, що це лише на місяць–два, бо ж мудра міжнародна спільнота щось зробить, і війна враз скінчиться.

Натомість сам Євросоюз своїми директивами визнав українців потерпілими від війни — та надав мільйонам громадян України, які втікали від російських ракет і бомб, статус тимчасової міжнародної охорони. Кожен, хто отримав цей статус, одразу міг працювати — на відміну від звичайних біженців. Чим багато хто й скористався. Серед інших можливостей — медична допомога й освіта на тих самих засадах, що й для громадян держав Європейського Союзу. У різних країнах — різні пакети соціальної допомоги для людей з інвалідністю, вагітних, багатодітних, пенсіонерів… І за таку підтримку найвразливіших ми теж Євросоюзу дуже вдячні!

Цей статус охорони для громадян України Рада ЄС рекомендувала продовжити до березня 2025-го. Власними правовими рішеннями кожної з країн Союзу.

Тобто ЄС самостійно визнав, що правові підстави для міжнародної охорони мільйонів воєнних мігрантів з України існують і надалі.

Може, у Брюсселі не такі мудрі аналітики й радники — може, пан Лещенко правіший і обізнаніший за всіх?

А раптом так? Припустімо, у ЄС «прозріли», визнали його правоту та вирішили таки позбавляти допомоги українців. Як це зробити на практиці? Євросоюз мав би визнати власне рішення про надання українцям тимчасового захисту яким? Помилковим? Нікчемним? Безпідставним?

Цими днями в росії показали картинку: як із країни-агресора виганяють легальних гастарбайтерів з азійських країн — оточений натовп із піднятими руками женуть до літака. Мабуть, пан Лещенко у своїй уяві побачив щось подібне?

Але в Європі діють правила, за якими права людини є найвищою цінністю. Навіть нелегал є насамперед людиною! Минулого року до ЄС потрапило понад 200 тисяч нелегальних мігрантів — і процедура їх депортації є доволі складною.

Тобто, навіть у разі здійснення мрії пана Лещенка і його босів (це нереально, утім, ми розбираємо ці фантазії) — українців позбавлять статусу тимчасового захисту, мільйони воєнних мігрантів ну дуже складно було б «повернути» додому примусово. Навіть нелегальних.

Ви собі взагалі уявляєте, як українців в Європі переводять у статус нелегалів? Я — ні. Але припустімо на хвилину, що це дике марення Лещенка здійснюється. Наслідком такого примусового «відправлення додому» стало б фактичне визнання, що українці потрапили до Європи безпідставно! Отже, російська агресія не була для цього достатнім приводом, а в Україні, за словами пана Лещенка, цілком безпечно!

І тоді вся система підтримки західними партнерами України посипалась би, як картковий будиночок. Бо в тому ж ЄС усі правові рішення повʼязані — є ціла правова система, не можна щось одне вирвати з контексту.

Тож це був би сигнал для Заходу: допомагати Україні не потрібно, бо це якісь дрібні «розбірки», а «братній» російський народ не становить загрози. У такому разі країни ЄС мали б ще й вимагати повернути «безпідставно» надану допомогу державі Україна. Бо кожна нова правова норма, як і скасування попередньої, має своє логічне продовження.

Звісно, це фантасмагорія, яка відображає чиюсь хвору уяву. Євросоюз не визнаватиме своє власне обґрунтоване рішення про прихисток воєнних мігрантів безпідставним. Але повне нерозуміння того, як будувати діалог із ЄС, є небезпечним прецедентом. Адже в об’єднаній Європі неможливо щось вирвати з контексту, відібрати чи скасувати. Кожен крок має правове обґрунтування. Спільнота керується цінностями, а права людини є найвищою з них.

І насамкінець: примусово когось кудись повернути — неможливо хоча б тому, що мільйони українців живуть відповідно до норм права — працюють у ЄС, платять податки, надсилають кошти рідним в Україну, мають власні цілком легальні плани. Просто живуть за законами, що діють саме в ЄС. Сотні тисяч тих, хто втратив усе і виїхав з окупованих росією територій, мають виважену допомогу в країнах ЄС. Як і найнезахищеніші наші громадяни, яким просто нікуди повертатися. Поки що.

Дискусія про повернення потрібна. Але виключно в правовому полі. Ми ж гармонізуємо своє право з європейським. І наче не змінювали своїх планів щодо вступу до Євросоюзу? Відтак треба вчитися думати по-європейськи — і панові Лещенку також! А не мислити в традиції російських чи то наративів, чи то циркулярів, які «женуть» стадо баранів хоч на війну, хоч на депортацію.

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.