«Призовник? До побачення!». Чому консульства більше не приймають чоловіків з України та чи допоможе це армії

Почалося? А що саме почалося?

Напередодні низка медіа оприлюднила копію листа, який заступник міністра закордонних справ Андрій Сибіга нібито надіслав усім керівникам дипломатичних установ України. У ньому йшлося, що з 23 квітня щодо громадян України призовного віку за кордоном тимчасово мають призупинити всі консульські дії.

Відповідно до тексту, доручення діятиме тимчасово — до моменту, доки МЗС не надасть додаткові роз’яснення «щодо порядку застосування положень» закону про мобілізацію. Виняток — у силі консульські дії, пов’язані з оформленням посвідчень особи для повернення в Україну.

Зазначимо, що за своєю суттю консульські послуги спрямовані на захист прав та інтересів громадян, які постійно перебувають або подорожують за кордоном. Спектр таких послуг доволі широкий: 

• видача чи продовження дії паспортів, віз, інших документів; 
• консульське завірення документів — наприклад, права власності; 
• консультації з питань громадянства та міграції, народження дитини за кордоном. 

Серед іншого консульства також надають допомогу у випадку кризових ситуацій: наприклад, евакуації в разі природних катастроф або війн і збройних конфліктів у країні перебування. 

Доручення міністерства вочевидь було справжнім, адже 23 квітня принаймні деякі консульства за цією інструкцією призупинили надання послуг чоловікам призовного віку.

У польському консульстві це теж підтвердили та зауважили, що зараз розробляють механізми, які діятимуть відповідно до закону про мобілізацію. 

«Консули зобов'язані це виконувати», — пояснив hromadske генеральний консул України в польському Любліні 2015–2022 років Василь Павлюк. Ексдипломат вважає, що така вказівка навряд чи може бути необґрунтованою, хоч конкретну мотивацію припустити не береться і визнає, що в такому складному питанні могли допустити неправомірність.

Під час воєнного стану, коли в нас іде війна, звичайно, керівництво держави ухвалює ті чи ті рішення. Певною мірою порушуються права людини, безперечно, — і це неправильно діє».Василь Павлюк, ексконсул України в Любліні

Ситуація з консульствами швидко збурила обговорення у соцмережах. У відповідь на претензії та запитання очільник МЗС Дмитро Кулеба підтвердив, що обмеження справді ввели. І обґрунтував це обов’язками всіх громадян перед державою.

Чоловік призовного віку виїхав за кордон, показав своїй державі, що питання її виживання його не обходить, а потім приходить і хоче отримати від цієї держави послуги. (…) Саме тому я доручив вжити заходів щодо відновлення справедливого ставлення до чоловіків мобілізаційного віку в Україні та за кордоном. Це буде чесно.Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ

На думку міністра, перебування за кордоном не звільняє громадянина від обовʼязків перед державою — зокрема, оновлення своїх даних у територіальних центрах комплектування. Саме тому, мовляв, він і доручив припинити надання консульських послуг. Кулеба пообіцяв, що вже невдовзі міністерство пояснить порядок отримання консульських послуг у закордонних дипломатичних установах, відповідно до закону про мобілізацію. 

Законно, але не зараз

Норми про обмеження консульських послуг для призовників справді є в новому законі про мобілізацію, який нещодавно підписав президент Зеленський. Обмеження стосуються громадян України, чоловіків віком від 18 до 60 років.

У законі йдеться, що надавати консульські послуги в умовах воєнного стану за заявами призовників, які не оновили свої персональні дані — тобто не внесли їх до електронного реєстру призовників, — можна тільки за умови одночасного їх оновлення. Процедуру поки що не оголошували, але можна припустити, що оновити інформацію про себе можна буде одразу в консульстві.

Є у законі й декілька винятків. Так, консульства й надалі зможуть оформлювати призовникам посвідчення особи — для повернення в Україну. Також надаватимуть послуги дітям громадян України, другий із батьків яких є іноземцем або особою без громадянства. А ще послуги надаватимуть за заявами українців, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі за кордоном.

Нині обурення викликали не лише ці норми, а й те, що сам новий закон іще не набув чинності — це станеться лише 18 травня — через місяць із дня офіційної публікації. Тож, як сказав hromadske Керуючий партнер юридичної консалтингової компанії «Де-юре», адвокатюрист Григорій Трипульський, такі обмеження не є легітимними, оскільки порушують права громадян України. Експерт пояснює:

Коли громадянин України виїхав цілком легально, і, наприклад, проживає десь за кордоном, отримав візу чи дозвіл на проживання і, наприклад, платить всі податки в Україну, він поки що нічого не порушує.Григорій Трипульський, керуючий партнер юридичної консалтингової компанії «Де-юре»

Та й навіть після набуття чинності закону призовників за кордоном не можуть автоматично зарахувати в порушники — вони матимуть іще 60 днів, аби внести свої дані до електронного реєстру. 

«Проблему не розв’яже, а по іміджу вдарить»

Можна припустити, що такими обмеженнями держава спонукає українців за кордоном стати на облік і зрештою повернутися на батьківщину, щоб стати до лав Збройних сил. А втім, на думку експертів, це не найкращий шлях для розв'язання проблеми.

Станом на січень 2024 року найбільше українських біженців у країнах Євросоюзу перебувають у Німеччині (30%) та Польщі (22%). Поза ЄС найбільше українців прийняли США, Велика Британія і Канада. За розрахунками Центру економічної стратегії, за межами України за різними сценаріями можуть залишитися від 1,4 млн до 2,3 млн українців.

Австрійське видання Exxpress у листопаді 2023 року писало, що вже після початку повномасштабної війни з України до Європи виїхали 650 тисяч чоловіків призовного віку. У публікації медіа посилалося на дані Євростату.

Загальна міжнародна практика показує, що іноземні держави наразі не допомагають Україні шукати чоловіків, які, можливо, переховуються на їхніх територіях від мобілізації. Їх цікавить тільки застосування свого регулятивного законодавства про правила перебування. Якщо чоловіки-українці їх не порушують, державу це влаштовує.

Обовʼязок оновлювати свої документи в ТЦК існував і до ухвалення нового закону про мобілізацію. Якщо ці люди вважають, що хтось там, далеко на фронті, воює і віддає свої життя за цю державу, а хтось посидить за кордоном, але при цьому буде отримувати послуги від цієї держави. Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ

Однак, як вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, обмеження консульських послуг проблему не розв’яже. Правозахисник відзначає, що ті чоловіки, які нині законно перебувають за кордоном і мають на це дозвіл, зможуть приїхати в Україну, пройти потрібні процедури й повернутися назад за кордон. 

А от ті, хто перебуває там незаконно, просто уникатимуть будь-яких контактів з Україною — і консульських послуг також.

Олександр Павліченко також звернув увагу, що ані в дорученні, ані в законі не прописані дії консульств у «надзвичайних випадках» — коли йдеться про ДТП, катастрофи й інші нещасні випадки за участі українців, — коли необхідна поява консула й забезпечення його послуг. 

Чи будуть консули в екстрених випадках з'ясовувати:  пройшла та чи та людина процедуру й перебуває тут уже після її проходження? Коли лежатимуть, наприклад, 10 поранених, а з них — 5 чоловіків, вони їм не надаватимуть необхідних послуг?Олександр Павліченко, директор Української Гельсінської спілки з прав людини

На думку правозахисника, такі обмеження не призведуть до масового обліку та повернення чоловіків, які ухиляються від мобілізації за кордоном, але негативно спрацюють на імідж держави у світі.

Натомість існують пропозиції комплексного підходу до питання роботи з українцями за кордоном. Наприклад, у дослідженні Центру економічної стратегії йшлося, що потрібно, зокрема, розвивати державно-приватне партнерство, збільшувати ресурси на комунікацію через дипломатичні представництва та більше співпрацювати напряму з країнами ЄС.

Ексконсул Василь Павлюк наголошує, що влада могла б почати з обліку: підрахувати, скільки чоловіків-громадян України нині перебувають за кордоном, хто вони, якого віку тощо. А втім, підсумовує: «Якщо вже ухвалили такий закон, значить, безперечно, його треба виконувати».