Казав росіянам, що в ЗСУ вітаються «Хайль Гітлер», і досі служить у храмі. Чому загальмувала справа проти священника з Бородянки
«Чи підтримує вас народ України? Я вам скажу так: у 2014 році вас би квітами зустрічали. Тому що у 2014-му треба було підтримати Януковича. А тепер ми бачимо, як за ці 8 років тут виховали людей. Ми чули, як наші українські солдати вітають одне одного “Хайль Гітлер”. Це нормально?».
З такою заявою в березні 2022 року священник УПЦ МП з Бородянки Віктор Талько виступив для каналу «росія 24».
Крім того, на території церкви св. Архистратига Михаїла, де Віктор Талько є настоятелем, російські окупанти утримували українських заручників.
Ці та інші факти спонукали СБУ почати розслідування щодо діяльності священника під час окупації у межах кримінального провадження, відкритого в липні 2023 року за 1 ч. 4 ст 111-1 ККУ: «Передача матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором караються штрафом до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років»статтею про колабораціонізм.
Зокрема, СБУ перевіряє інформацію про те, що отець Віктор надавав росіянам у користування церковні будівлі, сприяв примусовому вивезенню до Білорусі мешканців Бородянки та навколишніх сіл тощо.
Також слідчі ініціювали проведення психолого-лінгвістичної експертизи заяв настоятеля, зроблених, зокрема, в уже згаданому інтерв’ю російському телебаченню, щоб з’ясувати, говорив він вільно чи під примусом.
На запит hromadske щодо отця Віктора Київська обласна прокуратура відповіла: «Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває». Тож деталей наразі не розголошують.
Тим часом настоятель досі вільно проводить богослужіння для парафіян храму св. Архистратига Михаїла. Щоправда, будівля церкви зараз зачинена — після того, як 9 липня 2023 року парафіяни проголосували за перехід у підпорядкування ПЦУ, почалися судові процеси стосовно майна церкви. Тож зараз отець Віктор служить у будиночку на церковній території, в якому живуть віряни.
Ситуація нібито поставлена на паузу. СБУ не може знайти доказів державної зради і колаборації настоятеля? Але чому тоді справу не закривають за відсутності доказів? Адже після деокупації Бородянки минуло вже понад два роки.
hromadske звернулося по роз’яснення в СБУ та прокуратуру, з’їздило у Бородянку й поговорило з вірянами тамтешніх церков і містянами. А також знайшло українців, яких росіяни утримували в одному з церковних приміщень. Ось, що нам вдалося з’ясувати.
Винен?!
«Отець Віктор пустив росіян на храмову територію, вони там утримували наших заручників. Він на церковному дворі росіян годував і на службах у храмі закликав за них молитися, вони до нього сповідатися ходили. Він для російських новин знявся і казав, що росіянам краще було би ще у 2014 році прийти, тоді б їх з квітами тут зустрічали», — запевняють парафіянки бородянської церкви Різдва Пресвятої Богородиці (ПЦУ).
«Він казав, що буде евакуація від церкви за лінію фронту. Люди приходили, а їх автобусами вивозили в Білорусь. Без попередження, що повезуть за кордон. На його машині був намальований окупантський символ V. Він цією машиною вільно їздив містом, збирав тіла застрелених росіянами українців, ховав їх. Це ж були докази російських злочинів, а він їх приховав від наших правоохоронців!» — говорить мешканець Бородянки Денис.
«Ми з активістами везли гуманітарку людям у селище Бабинці, за 7 км від Бородянки. Під Бородянкою росіяни нас зупинили, там уже колона із затриманих утворилася — 8 бусів, 19 людей у них. росіяни забрали в нас документи і мобілки, обшукали весь вантаж і відконвоювали до церкви отця Віктора.
З церкви вийшов чоловік у військовій формі без шевронів. Сказав, що нас перевірятиме ФСБ. Вони нас загнали у будинок, де жіночки при церкві живуть. росіяни виставили за периметром церковної території озброєну охорону і попередили: якщо втече хоч одна людина із затриманих, решту вони розстріляють.
29, 30 і 31 березня ми провели вп’ятьох у тому будинку — без світла й опалення. Озброєні росіяни постійно вешталися церковним двором. Отець Віктор нам казав: “Не переживайте, моліться, поїдете додому”. Він нас водив на служби в церкву. Але це був такий моральний примус, що я після того десь рік не міг у жодну церкву зайти.
Отець Віктор у нашій присутності проросійську позицію не висловлював, але ми бачили, що росіяни йому рідненькі», — розповідає депутат Бучанської міськради Роман Ганаба.
«Щойно росіяни приїжджали на територію, отець Віктор до них назустріч кидався, синочками, роднєнькими називав, баньку їм топив, до столу запрошував — у нього їдальня на території облаштована.
Там працівник ФСБ усім заправляв, то видно було, що Талько у нього в підлеглих ходить. Він же колись у нашому райкомі комсомолу працював, на навчання до Москви їздив», — згадує Олена Зеленська, волонтерка, яку теж утримували в заручниках.
«Я вважаю, що отець Віктор мав вибір. Він міг зачинити церкву і виїхати з Бородянки, щоб росіяни до нього не прийшли. Я виїхав з міста 2 березня, бо бачив, що або вб’ють, або доведеться співпрацювати з ними. А він вирішив залишитися у колі російського війська», — говорить настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Дмитро Кошка.
Не всі мешканці, з якими я хотіла поговорити про отця Віктора, були такими відвертими. Багато хто відмовчувався: мовляв, хоч росіяни з міста й пішли, але хтозна, чим усе може закінчитися.
Не винен?!
Одним із заручників, яких росіяни утримували в церкві, де служив отець Віктор, був отець Роман — настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці з містечка Клавдієве-Тарасове.
Цей храм теж належить УПЦ, під час окупації він був відчинений для людей. А втім, щодо його настоятеля звинувачення в держзраді та колаборантстві не лунають. То проблема не в конфесії?
«При мені отець Віктор росіян не годував, у них свої польові кухні були. Він просив, щоб нас відпустили, бо ми ж інсулін людям везли. А що він їх сповідав — то священник нікому не може відмовити ні у сповіді, ні в молитві.
Я думаю, що звинувачення проти отця Віктора виникли через той відеоролик, який росіяни для свого телебачення зняли. Але й про мене вони могли відеоролик зняти під автоматами. Це ж не доказ співпраці отця Віктора з ворогом», — каже отець Роман.
Парафіяни церкви Архистратига Михаїла наполягають, що отець Віктор став благодійником для знедолених.
«Люди в Бородянці залишилися без хліба й води, їхні будинки були розбиті. Якби отець Віктор зачинив церкву і виїхав, то куди було б їм подітися? Тут для людей їжу готували. Отець Віктор усіх приймав», — каже одна з парафіянок, що назвалася Оленою.
Інші додають: «Нікого під автоматами в Білорусь звідси не вивозили, люди самі в автобуси сідали. Хто в Білорусі залишився, а хто через Польщу додому повернувся».
«На всю Бородянку газ був тільки в отця Віктора, і вода тут була в колодязі — зі всього міста сюди по неї люди приходили».
«Батюшка просив хлопців, які не в армії, трупи з вулиць забрати, щоб їх собаки не поїли. Хлопці могили копали, і батюшка тих людей по-християнськи ховав».
«Ну приходили до нього росіяни — то ж він священник, не має права нікому відмовити. А за росіян молилися, бо отець Віктор казав, що треба молитися, щоб вони не озлобилися».
«В СБУ сказали, що мені взагалі треба дати Героя»
Сам отець Віктор спочатку категорично відмовився розмовляти. Каже, за два роки вже всі розпитування набридли.
«Якби усі ті звинувачення були правдою, хто дозволив би мені бути зараз настоятелем? І люди до мене не пішли б, якби я з росіянами співпрацював. Якби я був за росіян, то виїхав би з Бородянки разом з ними. А я не втік», — наполягає священник.
Однак спробу виїхати отець Віктор усе-таки робив. 21 березня 2023 року Держприкордонслужба України повідомила, що її працівники затримали священника на в’їзді до Києва — як людину, яку підозрюють у співпраці з окупантами. Довелося повернутися в Бородянку.
Після кількох невдалих спроб мені все ж вдалося домогтися від отця Віктора його версії подій.
«Матушка моя зараз в Англії, ще на початку війни пропонувала мені виїхати. Але я не міг людей покинути. Сюди приходили старенькі, з дітками. Плачуть, просять їжі й допомоги.
Мені людей треба було рятувати, я на росіян не звертав уваги. Вони приїздили сюди води набрати, я запитував їх, чи скоро вони підуть. Оце і все».
«Так, збирали покійних по місту, щоб люди не валялися на дорозі, за християнським обрядом поховали. Про яке приховування злочинів росіян ви говорите?».
Те, що у храм звозили заручників, чоловік не приховує, але на запитання про те, чому, на його думку, росіяни обрали саме його церкву, отець Василь відповідає: «Це ви у росіян запитайте».
Про евакуацію стверджує, що людей на його прохання вивозив «Червоний Хрест», а не церква, тож під автоматами нікого не вантажили в автобуси.
«Закидають мені інтерв’ю росіянам. Тож росіяни його перекрутили. Я не це говорив, а вони зробили таке, як хотіли», — обурюється.
«Мене викликали в СБУ, розпитували про окупацію. Через детектор брехні пропускали. І я його пройшов. Запитайте в СБУ. Та хлопці звідти казали, що мені треба Героя України дати, а не тягати по допитах.
Моя мета тоді була — вижити і людей зберегти. Бо турбота про людей — це соціальна і духовна місія церкви. росіяни дозволяли службу правити, вірян у церкву пускали, вони нам не заважали молитися й людям допомагати.
Своє я теж пережив: на мене росіяни автомати наставляли. Мені що, треба було в очі називати їх бандитами, щоб розстріляли? Важко доводити свою невинність. Брехня завжди прикрашена, а правда проста».
Чоловік переконаний, що звинувачення проти нього пов’язані з церковною конкуренцією: «Просто церкву нашу ПЦУ хоче забрати, тому роблять зі священника колаборанта, бандита, москаля. Це ж не в мені особисто річ, а в ставленні до УПЦ».
До речі, щодо «забрати церкву» настоятель лукавить. У липні 2023 року отець Віктор зі своїми прихильниками оформив передачу будівлі храму на користь ТОВ «Центр духовного розвитку».
«Це фактично призвело до незаконного заволодіння майном релігійної громади»,— писав на ім’я начальника ГУ СБУ в Києві та Київській області голова парафіяльної ради парафії св. Архістратига Михаїла Іван Хижняк.
«Є однозначні факти зради»
«Але протоколи допитів нам ніхто не давав на підпис. Чи те в них записано, що ми говорили? Нас записали ще у квітні 2022 року, а кримінальну справу проти Талька порушили більше ніж через рік. Його явно хтось кришує», — переконана жінка.
На запит hromadske щодо отця Віктора Київська обласна прокуратура відповіла: «Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України право на інформацію про перебіг досудового розслідування мають виключно сторони кримінального провадження».
Такою ж була відповідь СБУ Київської області. Обидві інстанції пояснили: без письмового дозволу слідчого або прокурора ми не зможемо отримати відомості про факти, встановлені досудовим розслідуванням. Відповідного дозволу отримати теж не вдалося.
На думку колишнього першого заступника Генеральної прокуратури України Миколи Голомші, фактів, що однозначно свідчать про колаборацію отця Віктора, достатньо.
«Цей священник надав церковні приміщення росіянам для утримання заручників. Він інформаційно підтримував росіян — про це свідчать зміст його проповідей, інтерв’ю для російського телебачення. Знак V на його авто — це публічне визнання своєї приналежності до окупантів.
росіяни дозволили йому збирати та ховати трупи українців, яких вони вбили, хоча в інших населених пунктах такі дозволи не отримував ніхто. У тій ситуації поховання українців є для священника співучастю в російських воєнних злочинах», — говорить Микола Голомша.
За його словами, спираючись на ці факти, слідчі могли вже давно довести справу настоятеля до суду.
«Таке затягування розслідування свідчить про грубе порушення Кримінально-процесуального кодексу. І підтекст цього порушення політичний.
Знаєте, як буває: спочатку продовжують розслідування до 6 місяців, потім на рік, а далі справа може десь тихенько загубитися, бо комусь вона дуже непотрібна. Тому що в нашому суспільстві досі чимало прихильників і москви, і московського патріархату.
А закон про заборону УПЦ МП в Україні досі не ухвалили. Така ситуація становить загрозу національній безпеці України», — зазначає Микола Голомша.