Відновлення американських міст після природних катаклізмів: уроки для української відбудови

Практики міського планування США не визнані найкращими у світі, значною мірою через модерністський підхід до містобудування у XX столітті. Саме тоді було створено систему швидкісних доріг (highways), велика частина з яких пролягала центральними частинами міст, почалася розбудова передмість (suburban sprawl), а пішоходам і маломобільним групам майже не приділяли увагу, як порівняти з водіями персональних авто. 

Проте навіть після цих помилок держава робить усе можливе, аби повернути автомобілецентричні міста на стежку адекватного планування й інклюзивності для всіх верств населення. З останніх прикладів можна згадати закон про інфраструктуру адміністрації Байдена, а також відхід від диктату технічних забудовників у містах та популяризацію професії міського планувальника. Саме це відкриває багато можливостей до співпраці між США та Україною, а також переймання досвіду в контексті відновлення українських населених пунктів.

Американські міста та регіони майже ніколи не були пошкоджені чи знищені через війну або конфлікт. Проте на території США часто трапляються природні катаклізми, які знищують або завдають великих збитків громадам. Майже після кожного урагану чи торнадо місцевий та федеральний уряди намагалися максимально якісно відновити міста. Розгляньмо кілька прикладів, аби зрозуміти, як можна використати цей досвід в українському контексті.

Новий Орлеан після урагану Катріна, 2005 рік

Новий Орлеан, місто з довгою історією екологічних проблем, зіткнулося з катастрофічними збитками насамперед через свою унікальну вразливість до катаклізмів та географічне положення. Розуміння того, як Новий Орлеан реконструювався, може запропонувати цінні уроки для українських міст, що проходитимуть через етап серйозного відновлення. Зокрема, це стосується громад, які серйозно постраждали від знищення Каховської ГЕС.

Майже три століття Новий Орлеан був магнітом для повеней та ураганів. З перших днів стратегії міста щодо пом’якшення частих повеней, як-от будівництво дамб, у парадоксальний спосіб збільшували ризик великої катастрофи. Поліпшивши захист від невеликих повеней, місто стало більш вразливим та фактично неготовим до катастрофічної події.

Коли 29 серпня 2005 року на місто наринув ураган Катріна, він спричинив сильні вітри, рекордну кількість опадів і руйнівні повені. Застаріла та несправна система дамб не витримала лютих штормів. У результаті 80% Нового Орлеана було затоплено, що призвело до трагічних втрат і масового переміщення.

Наслідки були жахливими: приблизно 1570 людей загинули, а фінансовий збиток оцінювали у 40-50 мільярдів доларів. Населення міста різко скоротилося, оскільки багато жителів переїхали, а процес відновлення поглибив проблеми нерівності та недостатньої готовності протидіяти стихійним лихам.

Відбудова після великих катастроф зазвичай розгортається в кілька етапів: реагування на надзвичайні ситуації, відновлення, реконструкція та покращення. Цей процес може бути довгим і складним, займаючи роки. Наприклад, відновлення Сан-Франциско після землетрусу та пожежі 1906 року зайняло близько десяти років зі значними відмінностями у швидкості відновлення та надання сервісів для різних соціальних груп.

У Новому Орлеані безпосередня екстрена фаза реакції тривала місяцями, тоді як відновлення основних послуг відбулося відносно швидко. Ця хронологія відображає історичні закономірності, але ускладнюється масштабом шкоди та масовою міграцією жителів.

Реконструкція Нового Орлеана зіткнулася з кількома ключовими проблемами:

• Поспіх відновити місто суперечив найкращим практикам міського планування, спрямованим на покращення безпеки. Відбудова міста була сконцентрована на статус-кво до Катріни, а не на розв'язанні основних проблем містобудування.
• Катастрофа прискорила тогочасні тенденції скорочення чисельності населення та економічної стагнації. 
• Процес відновлення підсвітив диспропорції, особливо для маргінальних верств населення, які найбільше постраждали та часто найповільніше отримували допомогу під час відновлення.

Однак реконструкція дала можливість зробити Новий Орлеан більш стійким, врахувавши уроки інших містобудівних практик з відновлення після катастроф..

Пуерто-Рико та ураган Марія, 2017 рік

У вересні 2017 року ураган Марія спустошив Пуерто-Рико, спричинивши безпрецедентні руйнування. Катаклізм пошкодив 250 тисяч і зруйнував 35 тисяч будівель. Вплив був настільки руйнівним, що створив чіткий поділ в історії острова: un antes y un después (ісп. «до і після»).

Через п’ять років, коли зусилля з відновлення набирали обертів, регіон пошкодив інший ураган — Фіона. Хоч він був менш інтенсивним, все одно зруйнував будинки, дороги й мости та спричинив масові перебої з електроенергією. Однак місцева самоорганізація допомогла переправляти необхідні припаси й надавати доступ до сервісів тим, хто втратив таку можливість.

Реакція уряду на стихійні лиха була повільною та неефективною. Острів усе ще бореться з наслідками. Обіцянки щодо відновлення та зміцнення інфраструктури часто залишалися невиконаними. Мільярди федерального фінансування пройшли через державні установи, але процес відновлення не був ані ефективним, ані прозорим.

Міністерка транспорту Пуерто-Рико Ейлін Велез-Вега ще кілька років тому заявляла, що будівництво нової довготривалої інфраструктури відбуватиметься із затримками, утім у багатьох містах навіть сім років потому її досі немає. 

Уроки з досвіду Пуерто-Рико підкреслюють необхідність імплементації надійних містобудівних норм і стійкої інфраструктури. Будинки, споруджені згідно з будівельними нормами, значно краще збереглися під час Марії, проте таку практику не використовували для всіх будівель. Еміліо Колон-Завала, президент Асоціації будівельників Пуерто-Рико, зазначив, що 98% будинків, побудованих згідно з нормами, не зазнали майже ніяких пошкоджень.

Зусиллям із відновлення перешкоджали корупція та неефективність державних контрактів. Пуерто-Рико щорічно втрачає до 3 мільярдів доларів через ці проблеми, що призводить до ненадійних і дорогих послуг. А процес закупівель відбувається повільно, зі значними затримками в контрактуванні забудовників. 

Нездатність ефективно відновлювати інфраструктуру спричинила великий відтік місцевих мешканців. Тисячі пуерториканців покинули острів у пошуках стабільності. За оцінками Центру пуерто-риканських досліджень, регіон залишили від 114 до 213 тисяч людей, що суттєво вплинуло на соціальну та економічну структуру острова.

Уроки для України

Шлях до відновлення міста Новий Орлеан та острова Пуерто-Рико після природних катаклізмів показує важливі уроки для українських міст і регіонів, які постраждали від російської агресії. Місцеве самоврядування, національний уряд, а також громади в Україні можуть навчитися на помилках відновлення та зробити правильні висновки задля імплементації ефективних містобудівних практик. Хоча контексти відрізняються, принципи дієвого відновлення та відбудови мають спільну основу.

Як у Новому Орлеані, так і в Пуерто-Рико під час початкового поспіху до реконструкції часто не враховували принципи довгострокового міського планування. Для України вкрай важливо із самого початку надати пріоритет цілісному та інклюзивному плануванню, враховуючи потреби всіх верств та груп населення.

Важливість стійкої інфраструктури неможливо переоцінити. Застаріла система дамб Нового Орлеана та невідповідні будівельні норми Пуерто-Рико посилили наслідки катастрофи. Саме тому Україна має зосередитися на розбудові надійної інфраструктури, здатної краще протистояти майбутнім загрозам. 

У Новому Орлеані та Пуерто-Рико після катастрофи були докладені значні зусилля на низовій основі. Українські міста мають заохочувати та сприяти залученню громади до реконструкції. Місцеві знання та ініціативи, керовані громадою, можуть доповнити зусилля уряду й забезпечити конкретні потреби та пріоритети постраждалого населення.

Корупція та неефективність перешкоджали зусиллям із відновлення в обох американських прикладах, що призвело до затримок і несправедливого розподілу ресурсів. Україна має запровадити прозорі та підзвітні механізми управління коштами на реконструкцію. Міжнародне партнерство й нагляд можуть допомогти забезпечити ефективне використання ресурсів та охоплення тих, хто їх найбільше потребує.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора. Матеріал було створено «Інститутом Американістики» як учасником мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.