Шлях до родини: що варто знати про усиновлення в Україні

Які найпоширеніші міфи про усиновлення?

1. Усиновлення під час війни — зупинене. 

Це не так, на початку повномасштабного вторгнення усиновлення справді призупинили, але тільки тому, що деякі процедури було фізично неможливо провести. З вересня 2022 року подати заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі можна навіть в електронній формі на порталі «Дія». 

2. Усиновити дитину, якщо ти не в шлюбі, неможливо. 

Це теж неправда, бо ваш сімейний статус не відіграє жодної ролі для можливості усиновити дитину. 

3. Необхідно мати власне житло. 

Орендоване помешкання та стабільний дохід — це достатні умови, аби забезпечити дитині гідний догляд. Вам не обов’язково мати власне житло. 

4. Діти з інтернатів мають погану спадковість. 

Цей міф дуже поширений, але й дуже застарілий. Ключовий вплив на дитину мають виховання, турбота, догляд та оточення. Ваше рішення прийняти дитину до своєї родини може кардинально змінити її життя, поведінку та навіть стан здоров’я. 

Як підготуватися до усиновлення?

Для всіх, хто планує усиновити дитину, є обов’язкові курси підготовки при регіональних центрах соціальних служб.

«Часто виникає питання: навіщо це навчання? Особливо у людей, які мають своїх дітей чи досвід роботи з малечею й підлітками. Але ці курси підготовки — особливі, вони дають розуміння розвитку та поведінки дітей, у яких є досвід травми, вилучення з власних сімей, проживання в інтернатних закладах. 

До того ж курси — це коло підтримки й досвід інших родин, а ще — змога розпитати про все спеціалістів, які не перший рік працюють у цій сфері. Левова частка тих, хто проходить таке навчання, потім зазначає, що це було вкрай корисно й необхідно», — каже Уляна Долиняк.

Якщо ж ви лише замислюєтеся, чи готові до усиновлення, чи це справді те, що вам потрібно, є безплатні онлайн-курси, на кшталт «Народжені серцем». Вони допоможуть і розібратися з мотивацією до усиновлення, і знайти відповіді на запитання, як підготуватися до цього та які перші кроки робити. 

«По-перше, такі онлайн-курси допомагають зрозуміти процес, підготувати необхідні документи та знати, чого очікувати на кожному етапі. По-друге, курси навчають, як створити безпечне й підтримувальне середовище для дитини, як будувати довірливі стосунки. Це практичні поради та стратегії для щоденного життя з усиновленою дитиною», — ділиться Ірина Заремба, усиновлювачка та адвокатка з усиновлення.

Варто розуміти, що прийняти дитину в родину та любити її — це свідоме рішення, жодні курси не навчать цього, але допоможуть глибше зрозуміти свою мотивацію та розібратися з тим, чого очікувати. Це значно зменшує рівень стресу та тривоги.

Що варто знати майбутнім усиновлювачам? Історії з досвіду

«Багато хто вважає, що діти з дитячих будинків — це проблема, яку потрібно розв’язувати. Насправді діти — це не проблема, а майбутнє нації, в яке потрібно інвестувати. Усиновлення потрібно розглядати не як акт благодійності, а як свій внесок у розвиток суспільства», — говорить Ірина Заремба. Вона із чоловіком прийняла у свою родину Данилка, коли хлопчику було 8 років. 

Ірина згадує, що найнеочікуванішим у процесі усиновлення була швидкість пошуку дитини. На це пішло лише 2 тижні після завершення курсів підготовки для усиновлювачів. 

Причина, чому так сталася, — доволі банальна, адже в черзі на усиновлення зазвичай стоять ті, хто хоче малюків віком до 5 років. А більшість дітей, які чекають на родини, — віком від 6 до 16 років (дослідження Vox Populi Agency та DEJURE). Якщо ви готові усиновити трохи старшу дитину, то пошук значно пришвидшується. 

«Більшість кандидатів в усиновлювачі шукають “дівчинку з бантами та скрипкою”. Це такий сталий вираз у тренерів на курсах підготовки з усиновлення. Тобто кандидати думають, що саме їм “пощастить” із дитиною, яка жила у любові та статках, відвідувала 10 гуртків на день, але внаслідок трагічних обставин втратила батьків. 

Але реальність інша. І діти найчастіше потрапляють до закладу з родин, у яких усе не райдужно. Діти можуть мати проблеми зі здоров’ям, розвитком, культурою, поведінкою. Але більшість цих труднощів можна подолати турботою, допомогою спеціалістів, гарною атмосферою вдома, доглядом та підтримкою. Ваш намір тут головний», — ділиться своїм досвідом усиновлення Олексій, який із дружиною стали батьками шестирічного хлопчика.

Важливо розуміти, що черги на дітей справді існують, а кожен кандидат чи кандидатка в усиновлювачі має 10 днів на знайомство із дитиною (та право продовжити цей термін на ще 10 днів). Якщо ви в черзі, наприклад, аж 20-ті, то доведеться зачекати, і то довго. 

До того ж саме знайомство з дитиною може не вдатися з дуже різних причин. І це теж психологічно складно: йти далі та буквально шукати іншу дитину. 

Ось що про це говорить Олексій, який мав подібний досвід: «Дитина просто не захотіла до нас, на її думку, їй було краще в інтернаті. Нам довелося поставити крапку. Про те, що так може бути, я дізнався лише на курсах підготовки. На навчанні вам обов’язково розкажуть про подібні сценарії та про важливість вибору, розуміння, що це ваша дитина». 

Немає двох однакових історій, і кожен раз це унікальний шлях, який проходить родина від першої думки «Хочу це зробити» до моменту, коли дитина вперше зайде у ваш дім. 

Не варто й романтизувати процес, бо він доволі складний, тривалий і сповнений екскурсій різними кабінетами. Але, як зазначають самі усиновлювачі, «цей шлях точно можна пройти, стати сильнішим, розширити свою родину, стати батьком або матір’ю. Це точно того варте».

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати

Що можна порадити тим, хто хоче усиновити дитину?

Якщо спитати будь-кого, хто пройшов шлях усиновлення, ви почуєте одностайну відповідь — вивчати всю доступну інформацію з перевірених джерел. Вам стануть у пригоді знання законодавчої бази та консультації адвокатів. А ще — форуми, блоги та правдивий досвід тих, хто вже це зробив. 

Однак найбільш структуровану й актуальну інформацію дають саме курси підготовки, як при регіональних центрах соціальних служб, так і ознайомчі онлайн-курси, наприклад «Народжені серцем». 

Якщо ви хоча б раз замислювалися про усиновлення, ці поради від експертів Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей і самих усиновлювачів можуть вам знадобитися: 

1. Зберіть необхідний пакет документів і пройдіть навчання. Курси підготовки підкажуть, чи це ваше й чи варто рухатися далі.
2. Поговоріть з усиновлювачами, із батьками-вихователями або патронатними вихователями, з тими, хто безпосередньо й дуже тісно взаємодіє з дітьми та має практичний досвід.. 
3. Узгодьте рішення з усіма членами родини — з партнерами, дітьми. Усі сумніви сторін треба спільно обговорити, розважити та не поспішати з рішенням. 
4. Сформуйте коло підтримки. Це можуть бути родичі, друзі, психологи чи спеціалісти з усиновлення. Дехто з усиновлювачів пригадує, що за них щиро «уболівали» всі працівники районної або міської служби у справах дітей.
5. Дізнайтеся про Окрім усиновлення, є й інші форми допомоги дітям, позбавленим батьківської опіки. Наприклад, патронат, що буквально дає безпечний тимчасовий дім тим, хто з певних причин не може жити зі своїми рідними батьками. Або наставництво, яке особливо важливе для підлітків, в яких найменше шансів знайти нову родину, але найбільша потреба у підтримці та фігурі дорослого, який буде поруч, підтримуватиме та скеровуватиме.інші форми допомоги дітям. Як зазначає Ірина Заремба: «Не обов’язково, що ваша історія завершиться усиновленням, але це не погано. Можливо, саме ви — прекрасний патронатний вихователь чи наставник». 
6. Пропрацюйте очікування, будьте готові до того, що адаптація знадобиться не лише дитині, а й вам, і радійте маленьким перемогам. 
7. Будьте максимально щирі із собою та нагадуйте, що рано чи пізно все вдасться.
8. І пробуйте робити перший крок — лише так ви зможете дізнатися, чи готові до цього. 

Найважливіше, про що варто собі нагадувати, — що усиновлення це не про «врятувати» чи «виходити», це не спосіб розв’язання власних проблем, а свідоме рішення дарувати любов та підтримку. 

«Коли ви думаєте, чи готові усиновити, пам’ятайте, що жодна дитина теж не була готовою залишитися без батьків. Але кожна заслуговує на люблячу родину і шанс на щасливе дитинство. Не зволікайте. Найкращий спосіб дізнатися, чи це ваше, — діяти!» — наголошує Ірина Заремба. 

«Якщо ви чекаєте, що якось вранці прокинетесь і будете на 100% готові до усиновлення, — так не станеться. Буде десяток причин: проєкти, нестача грошей, не на часі. Не чекайте. На цьому шляху ви зустрічатимете різних людей. Хтось вас біситиме, а хтось — неймовірно допомагатиме і все складеться», — каже Олексій, який із дружиною усиновили дитину під час повномасштабного вторгнення. 

Найкращою мотивацією можуть стати слова усиновлювачів, які вже пройшли цей шлях і зазначають, що попри все, пройшли б його ще раз, бо це того варте. 

Авторка: Дар’я Дригіна, комунікаційна менеджерка студії онлайн-освіти EdEra