Коли у мам виростають крила. Медична реабілітація завдяки допомозі благодійників дає пацієнтам більше надії
Слово «реабілітація» означає повернення втраченої здатності. Здатності ходити, говорити, чути, спокійно спати, радіти життю тощо. В медицині реабілітація — це важка робота; не лише медиків, а й самого пацієнта, який мусить докладати чималих і часом дуже тривалих зусиль, аби пройти тернистий шлях повернення до себе.
російська агресія проти України створила нові виклики медикам-реабілітологам, які повертають до нормального життя поранених українців — військових і цивільних, дорослих і дітей. Багатьом медичним закладам бракує обладнання, необхідного для ефективної реабілітації.
Ще одна проблема — послуги, необхідні пацієнтам, не завжди зосереджені в одному місці, тож людям доводиться марнувати час, мандруючи між кабінетами та будівлями. Проблема комплексна й масштабна, тож важливо, що свій внесок у її розв’язання роблять благодійники у співпраці з відповідальним бізнесом.
Прикладом такого внеску в покращення умов для лікування та реабілітації пацієнтів є проєкт «Мужні духом», який започаткував благодійний фонд «Благомай» у партнерстві з українською компанією «Монделіс Україна».
Тож розповідаємо, як допомога благодійників дозволяє реабілітаційним центрам отримати дороге обладнання й заощадити час і зусилля, необхідні на відновлення, а також покращує умови надання реабілітації пацієнтам.
«Легких випадків у дитячій реабілітації не буває»
«Реабілітація — це складний, комплексний і дуже тривалий процес, — каже директорка Сумського обласного центру комплексної реабілітації для дітей і дорослих людей з інвалідністю Олена Сущенко. — Особливо коли йдеться про дітей, які мають інвалідність — ментальну чи фізичну. Педагог у дитсадку чи школі, працюючи з учнями, відразу може бачити результат вкладених у дитину зусиль. А в нашому закладі, щоб отримати звук чи слово від пацієнта, команда педагогів іноді працює не один місяць. Головний ресурс для відновлення пацієнтів — час».
Центр забезпечує не лише фізичну чи медичну, а й соціально-побутову реабілітацію. І ця робота може тривати дуже довго. Коли працюєш із дітьми, доброго результату можна досягти лише завдяки хоробрості маленьких пацієнтів і взаємній довірі.
Велика війна поглибила й без того серйозні проблеми. За спостереженнями медикині, за 2022–2024 роки значно побільшало дітей із розладами аутичного спектра. 15 років тому до центру приходили не більш як п’ятнадцять пацієнтів із таким діагнозом, а зараз — 120. Робота з кожним окремим пацієнтом — виклик. «Легких випадків у дитячій реабілітації не буває», — каже Олена.
Аби родина допомагала дитині відновлюватись, психологічна реабілітація — увага, підтримка, турбота — потрібна й батькам або опікунам. Деякі з них, почувши діагноз дитини, впадають у відчай: відсторонюються від рідних, зачиняються вдома й соромляться того, що їм доводиться проходити з дитиною щодня. На цьому етапі дорослим потрібно допомогти опанувати страхи й паніку, аби прийняти нові виклики.
«У нас був випадок, коли мама, ще в пологовому будинку побачивши дитину й дізнавшись її діагноз, приїхала додому й майже півтора року нікуди не виходила, — розповідає директорка центру. — Весь цей час вона соромилася своєї дитини, тому навіть не спілкувалася ні з ким, окрім чоловіка. З нею почали працювати наші психологи, і це дало плоди — жінка почала повертатись у свій світ».
Олена Сущенко каже, що одна з головних речей, які необхідно пояснити батькам — що результат реабілітації неможливо побачити з першого дня. Потрібні терпіння й готовність до тяжкої праці.
Раніше пересування між кабінетами, які розташовані в різних частинах Сумського обласного центру комплексної реабілітації, забирало багато часу і сил пацієнтів. Розв’язати цю проблему допомогло медичне обладнання, придбане та передане благодійним фондом «Благомай». Олена Сущенко каже, що благодійники втілили мрію реабілітологів поєднати в одному приміщенні нейрокорекцію та інноваційну нейрокомунікацію, яка тільки починає поширюватися в Україні.
Тепер діти можуть відновлюватись у кабінеті з комплексним обладнанням, а батьки навчаються бути поруч і допомагати.
«Ми хотіли долучити до реабілітації батьків та опікунів дитини, щоб вони на власні очі бачили результат, а не тільки читали про нього в лікарняній виписці. Нове приміщення й обладнання дозволяють це зробити. Зараз у нашому залі діти й дорослі перебувають одночасно. Разом займаються — всі у спортивному одязі, дорослі страхують дитину, спілкуються з нею. Виконують разом фізичні вправи, логічні вправи на розвиток мислення, допомагаючи дитині інтегруватись у модель суспільства», — розповідає директорка реабілітаційного центру.
Під наглядом реабілітологів дорослі навчаються базових речей, які зможуть відтворити вдома. Адже по завершенні терміну реабілітації батьки чи опікуни мають не зупинятись, а самостійно підтримувати прогрес дитини.
«Це перемога, якої б не було без реабілітації»
Єгору, синові Марти, дев’ять років, і майже з народження йому необхідна була реабілітація. Його діагноз — дитячий церебральний параліч. Марта з Єгором об’їздили всю Україну та пройшли десятки курсів реабілітації.
«З народження в мого сина почалися ускладнення: кісти, кисневе голодування, — розповідає Марта. — Із шестимісячного віку ми займаємось із реабілітологами. Саме завдяки реабілітації ми вперше поповзли й почали потроху ходити. Два роки тому Єгорчик зробив свої перші кроки. А цього року пішов сам, без опори. Це перемога, якої не було б без усіх цих курсів реабілітації».
Марта каже, що в реабілітації Єгора важливу роль відіграли не лише медики, які шукають до кожного маленького пацієнта індивідуальний підхід, а й комплекс обладнання, за допомогою якого дитина виконує фізичні вправи. Коли вдається «політати», пострибати чи полежати на масажерах або реабілітаційних «гойдалках», заняття для дітей минають значно цікавіше, а це напряму впливає на результативність. Проте для багатьох центрів таке обладнання поки що недосяжне, бо коштує дорого.
«Ми займались на підвісних модулях: навчалися на них повзати, а потім і ходити. Тепер займаємось на біговому модулі. Коли є обладнання, на якому Єгору цікаво щось робити, то й мені приємно. Бо бувають такі вправи, які синові доводиться виконувати спершу через “не хочу” або через біль. Бувало, що Єгор слізьми заливався від болю. Я була налякана й шокована цим. Сльози своєї дитини дуже важко сприймати. Та коли я бачу результати реабілітації, я розумію, що це потрібно було пережити. Прогрес означає, що син зможе зробити значно більше, ніж я колись могла уявити», — каже Марта.
За словами Єгорової мами, відновлення дітей буває болісним процесом і для батьків, коли ті не помічають значного результату реабілітаційного курсу. Проте навіть тоді вона радить зберігати спокій, попри все: наполегливі заняття з дитиною обов’язково дають результат.
«Допомагає триматися підтримка людей, які хвалять мене і Єгора, помічають, як він може робити щось більше або краще, — додає Марта Богданова. — Допомога й турбота лікарів, які оточують мого сина. І ті доброчинці й волонтери, які дають нове життя реабілітаційним центрам, де ми відновлюємось. Іноді від цієї залученості та щирої небайдужості у мам виростають крила».
Представник компанії-благодійника «Монделіс Україна», керівник відділу корпоративних справ та зв'язків з органами влади Ярослав Ляхович, зауважує: на сьогодні підтримка лікарень і центрів реабілітації — один із ключових напрямів благодійних ініціатив компанії. Головна мета — не просто скоротити час відновлення дітей та дорослих, а дати їм можливість зробити це якнайякісніше. Особливо це стосується дітей, для яких реабілітація — вкрай складний процес не лише фізично, а й морально.
«Спільно з партнерами з благодійного фонду “Благомай” ми послідовно робимо внесок у те, щоб в українських лікарнях та центрах реабілітації було необхідне обладнання та можливості для надання допомоги людям», — зауважує Ярослав Ляхович.
На сьогодні потреб у лікарнях і реабілітаційних закладах настільки багато, що важливо й надалі продовжувати та масштабувати їх підтримку. Тому партнери посилено працюють у цьому напрямі, аби українці мали змогу проходити реабілітацію чи лікування у своїх населених пунктах, а не їхали деінде у пошуках вільного місця, де їх матимуть змогу прийняти.
«Наша мета — щоб людина могла отримувати фізичну та психологічну підтримку в тому населеному пункті, де мешкає. Оскільки через недостатню кількість реабілітаційних центрів люди змушені жити в інших містах тижнями, а то й місяцями. Так не повинно бути, — каже Костянтин Голубятніков. — Тому дуже важливо, щоб у кожному районному центрі, а не тільки в обласному, з'явилися кабінети з фізичної реабілітації. Люди мають отримувати допомогу на місцях».
«Пацієнтам важливо відчувати підтримку на кожному етапі відновлення»
Психологічна допомога, комфорт і якісне комплексне обладнання важливі й для результативності відновлення дорослих пацієнтів. Іноді навіть малі прояви турботи з боку доброчинців і лікарів можуть надати величезного поштовху у відновленні пацієнта, каже лікар фізичної реабілітації Київського обласного центру ментального здоров’я Олександр Мельниченко.
Успіх і швидкість реабілітації значно залежать від обладнання, якого часто бракує медикам. Тієї техніки, яка є в лікарнях, не вистачає на всіх, хто її потребує. Рятують лише доброчинці: закуповують тренажери, які дозволяють дорослим та дітям відновитися після травм або хвороб. Зокрема, обладнання, яке придбали коштом благодійного фонду «Благомай», дозволяє морально та навіть фізично відпочити під час очікування процедур.
«Коли я прийшов сюди працювати, приміщення, де відбувалась реабілітація, були практично порожні, — згадує Олександр Мельниченко. — Та поступово завдяки волонтерам і проєкту “Мужні духом”, який підтримує реабілітаційні центри дорогим обладнанням, ми отримали необхідне. Електричні масажні ліжка, на яких ми проводимо процедури, огляди й окремі дослідження. Електроміограф для визначення електричної провідності нервової системи. Коригувальне дзеркало, яке дає змогу побачити перекоси в тілі та в поставі. Комплекс меблів і оснащення — це саме те, що найбільше допомагає відновитись».
На сьогодні Україна — одна з країн світу, яка має чи не найбільше перспектив у сфері розвитку реабілітаційних центрів. Травми та хвороби, з якими доводиться зустрічатися медикам, для багатьох закордонних лікарів небачені. Водночас у нашій країні, попри воєнні виклики, лікарі напрацьовують величезний досвід, який підкріплюють постлікувальними процедурами й реабілітацією. І для дитячого, і для дорослого відновлення цей досвід — колосальний. Однак змушує загальмовувати його саме нестача обладнання, яка для значної кількості медзакладів — основна проблема.
Тому проєкт «Мужні духом», кажуть лікарі, потрібно вимірювати не просто вартістю медичного обладнання, а й тисячами українців, яких удасться відновити після реабілітації. На сьогодні, зокрема, благодійники вже придбали 145 одиниць медичного обладнання, завдяки якому лікують і реабілітують пацієнтів, а кількість медичних закладів, де облаштували нові реабілітаційні зали, сягнула 10. На практиці це означає, що понад 180 тисяч українців зможуть отримати необхідну допомогу протягом року.
Завдяки сприянню та допомозі БФ «Благомай» і «Монделіс Україна» медзаклади не лише поповнюють своє обладнання, а й можуть відкривати та реабілітувати у власних стінах дорослих і дітей. Зокрема, нещодавно у Боярці відкрили для дітей зал фізичної терапії з десятком одиниць коштовного нового обладнання. Проте благодійники наголошують: головне — не кошти, а результат. І він уже вражає. Тому нові можливості та сучасне обладнання стануть важливим кроком у наданні ще якіснішої допомоги дітям, які її потребують.
Допомогти досягнути ще більших результатів може кожен — долучившись до програм допомоги, які оголошує «Благомай». Так українці можуть допомогти в освітній, медичній чи культурній галузях — долучившись до реконструкцій, зборів на генератори до дитбудинків чи устаткування аптечок для тих, хто їх потребує, але не має змоги придбати. Більше можливостей для допомоги українцям — за посиланням.
Партнерський матеріал опублікований на правах реклами. Над проєктом працювали: журналістка Аліна Євич, редактор Отар Довженко, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативний продюсер Артем Шарапко.