Коні та люди. Яка доля чекає на столичний іподром

Щонеділі на трибуні Київського іподрому збираються десятки людей, щоб подивитися на коней, які змагаються у швидкості. Хтось просто спостерігає, а група літніх чоловіків грає у власний тоталізатор. Його правила прості: дивишся в буклеті програму забігу і маєш вгадати, яка трійка коней прибіжить першою. Тоді пишеш свої передбачення на папірці й разом з грішми передаєш до ящика. Забігів за день буває близько десятка. 

До цих чоловіків, які, здається, все тут знають, підтягуються й інші. Та від молоді, яка також хоче пограти, старші «експерти» відмахуються. 

«Ніхто тут нічого не розказує», — буркоче Юрій. 

Він — зі старожилів. На іподром ходить понад пів століття. 

«І друг мій теж. Раніше і взимку були забіги. А зараз, розумієте, війна».

Після цього бере свій ціпок і штурхає ним Василя, який сидить нижче на трибуні. Мовляв, зверни увагу і прийми ставку. Я ледь встигаю зробити і свою.

Бій у дзвін, початок заїзду… Жилаві й красиві Данциг, Капелька і Вульпіксія «показали жвавість» — і я зі своїх 50 грн підіймаю майже 800 грн виграшу. Виграю з другої спроби. 

Колись на іподромі був офіційний тоталізатор, який працював з моменту відкриття у 1969 році, але 2009-го його закрили через заборону грального бізнесу. 

Нинішній У серпні 2020 року набув чинності закон про легалізацію азартних ігорзакон уже дозволяє подібні заходи, тож команда іподрому два роки тому створила петицію до Київради, щоб відновити традицію. Її підтримали лише 920 людей із необхідних 6 тисяч. Тож іподромний (і законний) тоталізатор залишається лише спогадом. 

Іподром? Чи новенький ТРЦ або ЖК?

Столичний іподром біля Теремків працює з 1969 року і на своїй трибуні може вмістити до 4 тисяч людей. Колись у Києві був інший іподром — на Печерську. Та коли звели новий на Теремках, старий, що існував з другої половини XIX століття, закрили, а територію забудували. З усіх споруд лишився тільки головний корпус, де зараз розміщений культурний простір «Кримський дім».

У 2000-х зникнути міг і іподром біля Теремків. 38 його гектарів, а це понад пів сотні стандартних футбольних полів, — ласий шматок землі для забудовників. Тим паче що 2012-го зовсім поряд відкрили метро.

У 2011 році київська влада розглядала можливість будівництва бізнес-центру «Київ-сіті» на місці іподрому. У травні 2014-го тодішній очільник КМДА Володимир Бондаренко заявив: «Я вважаю, і фахівці у цій сфері вважають, що іподроми в Україні в принципі не потрібні».

Він запропонував виділити землю на березі Дніпра десь за містом і створити там кінноспортивний клуб — за гроші інвесторів, які на місці іподрому хотіли будувати торгівельний центр. Громада тоді виступила проти, тому іподром уцілів.

У 2021 році землю іподрому передали у власність комунального підприємства. Київрада мотивувала це рішення тим, щоб захистити іподром від недобросовісних забудовників і збільшити інвестиції. 

Та здається, що з інвестиціями не складається. Можливо, через воєнний стан. Трибуни потребують ремонту, бо бетон покришився, дах над центральним приміщенням протікає, а на фасаді вибиті вікна. 

Кошти з міського бюджету востаннє виділяли у 2018 році, розповідають працівники. Торік на запит NV щодо планів на фінансування іподрому в КМДА відповіли, що під час війни «всі сили служб міста спрямовані на забезпечення роботи критичної інфраструктури та відновлення об'єктів, пошкоджених внаслідок військової агресії рф проти України».

У квітні 2024-го Київський окружний адмінсуд вирішив зупинити експлуатацію адмінбудівлі та гуртожитку, у якому мешкають працівники іподрому, позаяк було виявлено 27 порушень пожежної безпеки. Це ж рішення підтримав і апеляційний суд цьогоріч у січні. Адміністрація нині намагається усунути всі порушення, а люди продовжують жити в гуртожитку. 

«Броні так і не отримали, але в нас тут двіж»

У липні 2024 року КМДА поміняла керівництво в КП «Київський іподром». Руслан Яловенко став головним інженером і заступником нового директора. 

Руслан раніше не мав стосунку до коней. Розповідає, що завжди працював «на себе»: робив ремонти, займався криптовалютою. А на іподром пішов працювати лише тому, що обіцяли бронь від мобілізації. 

«Зарплата — три копійки. "Та там забронюємось", — відповів директор. Якщо чесно, взявся тільки через це. Щоправда, досі броні не отримали. Але вже вихідні чи ні, а ми тут, у нас двіж», — сміється Руслан, поки проводить мене до конюшні.

Руслан стверджує, що іподром навмисне доводили до плачевного стану. Підприємство руйнувалося й накопичувало борги. 

«Не хочу на когось намовляти, але мета була — утилізувати. Ми за місяць разом з пожежниками виправили [порушення], залишилися тільки 5 пунктів, на які вже потрібні кошти. Наприклад, пожежна сигналізація», — пояснює Руслан.  

Зараз тут працюють 65 людей. Керівники отримують 20 тисяч гривень зарплати, рядові — 8-10 тисяч. На зарплати іподром заробляє сам тим, що утримує 340 коней, більшість з яких належать не йому. Власники за одну тварину платять 5500 грн на місяць. 

У 2024 році дохід підприємства склав понад 11 млн грн, а чистий  прибуток — 37 тисяч.

«Ми постійно кидаємо запити на місто, але фінансування ми не отримуємо. Трохи вдалося вибити на ремонт доріжки, ще подамо запит на ремонт даху адмінбудівлі, щоб потім приміщення можна здавати в оренду й отримувати прибуток», — пояснює Руслан.

«Коні на нас, ветеранів, дуже схожі»

Торік благодійний фонд Veteran Hub звернувся до команди іподрому й запропонував взяти участь у реабілітації ветеранів. І 300 колишніх і чинних військовослужбовців у процесі своєї реабілітації тут уже відкаталися верхи. 

Зараз планують запровадити для ветеранів упряжну їзду. Це коли людина управляє колісницею, її тут називають качалкою. 

«Одного ветерана посадили, проїхав коло. Тоді майстер вирішив, що може підготувати команду із трьох-чотирьох людей», — розповідає Руслан.

Бо те, що коні лікують — відомий факт. За даними дослідження, яке проводили у 2018 році в Харкові серед 375 учасників бойових дій, після іпотерапії понад 89% з них відчули стабілізацію психоемоційного стану. Ще в близько 68% спостерігалося зниження відчуття напруження та тривожності.

Це підтверджує й ветеранка Тамара Довгич. Її ми зустріли в конюшні поряд із темно-коричневим конем із чорною гривою та великими, темними й спокійними очима. Кінь Віктор — її улюбленець. І жінка обожнює кататися верхи. 

«Одного разу я заїхала в конюшню з Віктором, розпрягла, він мені поклав голову на плечі й почав дихати у шию. І я відчула світ, де ніхто нічого не каже, але є спокій та вдячність», — пригадує з усмішкою ветеранка. 

І додає: цього коня власник покинув, залишивши на догляд на іподромі.

Тамара була учасницею Революції гідності, брала участь у бойових діях з 2014 року по 2018-й. А далі намагалася призвичаїтись до звичайного життя. І коні допомогли. 

«Коні на нас, ветеранів, дуже схожі, вони не агресивні, але нервові й тривожні. Вони постійно слідкують, щоб не було різких рухів. Як ветеран ти це добре розумієш, і вчишся разом з ними повільніше рухатись, заспокоюватись, тому що вони відчувають твою знервованість», — пояснює Тамара.

А ще переживають через обстріли. Після вибухів нічні конюхи заспокоюють тварин — говорять з ними, гладять, дають яблуко. А вже вдень коні знову готові допомагати людям.

«Думаю, іподром може стати місцем тиші не тільки для ветеранів, а й для цивільних, які постраждали через війну», — розмірковує ветеранка Тамара. 

До слова, наступний біговий день — 3 серпня. Початок о 13:00, вхід вільний. Крім того, іподром запрошує на верхові прогулянки — вартість від 800 грн.