Що може змінитися для постраждалих від насильства в Україні?
Повернімося-но на хвилину в 6 грудня 2017 року: надворі сніг, везуть головну ялинку країни, у повітрі витає святкова атмосфера. Так-так, святкова, принаймні у правозахисних колах, адже Верховна Рада України ухвалює довгоочікуваний закон, який встановлює кримінальну відповідальність за домашнє насильство — дії, що охоплюють умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство.
А також Кримінальний кодекс України позбувся ідей про те, що зґвалтування відбувається лише із застосуванням фізичного насильства, а сексуальне насильство — це про задоволення статевої пристрасті неприродним способом, до речі, також із застосуванням фізичного насильства. Ці зміни набули чинності у 2019 році з метою реалізації ключових ідей Стамбульської конвенції, або ж Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.
Минає майже 5 років, на календарі — червень 2022-го. Було багато змін — як законодавчих, так і суспільних. Україну сколихнуло повномасштабне вторгнення росії на нашу землю. Та попри це, Україна все ж зробила рішучий крок до утвердження цінностей демократії й верховенства права та отримала статус країни-кандидатки на членство в Європейському Союзі.
З цим статусом ми взяли на себе зобовʼязання привести національне законодавство у відповідність до норм Європейського Союзу. У червні 2022 року — 11 років після підписання Україною Стамбульської конвенції, 5 років після внесення окремих змін до Кримінального кодексу — Україна ратифікує Стамбульську конвенцію, чим зобовʼязується втілити її положення в національному законодавстві й правозастосуванні.
У 2024 році ухвалено закон, який інтегрує поняття сексуальних домагань у законодавство і встановлює відповідальність за нього. Тоді ж було знято обмеження, які існували щодо розлучення, якщо в подружжя є дитина до одного року або жінка вагітна.
Дивлюся на ці зміни з 2025 року і радію, що законодавство стає більш чутливим і орієнтованим на захист жінок, які потерпають від правопорушень проти статевої свободи та недоторканості. Та процес імплементації положень Стамбульської конвенції, зокрема з огляду на євроінтеграційні рухи в Україні, досі триває. У березні 2025 року уряд поставив перед собою завдання «повністю імплементувати Стамбульську конвенцію».
Але що це означає і як цієї мети досягнути?
Одним із заходів для врахування положень Стамбульської конвенції є ухвалення законопроєкту №12297. Як зазначено в пояснювальній записці, він спрямований на виконання Угоди про асоціацію, враховування низки Директив ЄС та потреб досудової й судової практики у кримінальних провадженнях щодо випадків насильства, які підпадають під сферу застосування Стамбульської конвенції.
Як результат, очікується, що реалізація пропозицій, окреслених законопроєктом, наблизить нас на шляху до виконання євроінтеграційних зобовʼязань, підвищить ефективність притягнення винних до кримінальної відповідальності за вчинення відповідних правопорушень, сприятиме запобіганню випадків безкарності кривдників, а також підвищить правовий захист прав та інтересів потерпілих від насильства на всіх стадіях кримінального провадження.
Тож як ухвалення законопроєкту змінить стан справ практично?
- Насамперед в Україні зʼявиться кримінальна відповідальність за незаконне переслідування (сталкінг). Це означає, що, наприклад, незаконне стеження, нав’язування спілкування чи інше втручання в особисте чи сімейне життя, зокрема в інтернеті, що викликає в потерпілої страх за своє життя, будуть кримінально караними й передбачатимуть накладення санкцій (громадські роботи, штраф тощо). Такі заходи є важливими для того, щоб людина, яка постраждала, могла звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення і могла очікувати на припинення протиправних дій і притягнення кривдника до відповідальності.
- У тому разі, якщо, наприклад, сексуальне чи домашнє насильство вчинялося із застосуванням зброї або погрозою її застосування, ця обставина буде неодмінно врахована як обтяжувальна під час призначення покарання, що відповідає позиції Директив ЄС і Стамбульській конвенції.
- Законопроєкт суттєво розширює коло осіб, які підпадатимуть під захист держави через застосування таких обмежувальних заходів щодо кривдника, як-от заборона перебувати в місці спільного проживання, обмеження спілкування з дитиною, заборона листування, телефонних переговорів та інші, передбачені статтею 91-1 Кримінального кодексу України. Станом на липень 2025 року такі обмежувальні заходи можуть бути застосовані лише до осіб, які вчинили домашнє насильство.
Додатково пропонуються зміни до процедур притягнення кривдників до відповідальності:
- Для того, щоб забезпечити реальне відбування покарання правопорушником у випадках вчинення ним злочинів проти статевої свободи та недоторканості, пропонується розширити перелік випадків, коли не може призначатися більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, і застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- Крім цього, законопроєкт спрямований на удосконалення термінології чинного законодавства, а також на оптимізацію механізмів притягнення до відповідальності за вчинення згаданих правопорушень з метою повного впровадження положень Стамбульської конвенції в національну правову систему.
Ухвалення цього законопроєкту розв'яже й низку питань, які були предметом обговорень на юридичних форумах, лекціях у правничих університетах, дискусій у залах судових засідань і поза ними, оскільки нарешті матимемо закріплену в Кримінальному кодексі відповідь на питання, що таке систематичне вчинення домашнього насильства.
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.