Щоденний вибір людини — робити добро. Як донорство плазми рятує життя і єднає українців
Щоб піднятися на гору, потрібно докласти чимало зусиль. Щоб урятувати пораненій або важкохворій людині життя — також. На гору Довгу в Карпатах ветерани з ампутаціями, амбасадори компанії Biopharma Plasma і донори, які регулярно здають плазму для хворих і поранених, піднялися разом. Для них це була нагода перевірити себе на міцність, познайомитися одне з одним і пересвідчитися, що щоденні зусилля дають результат.
«Це додає бажання жити, щось робити»
Юрій Царіцин пішов до війська в березні 2022 року. Спершу допомагав на блокпостах, а згодом офіційно оформився в частину в Києві. Починав санітаром, а коли пройшов навчання, обрав спеціальність механіка. Служив на Чернігівщині, Донеччині й Харківщині, бачив загибель побратимів, не раз перебував на межі виживання.
2023 року Юрій був важко поранений у ногу й груди. З простреленою легенею боєць ховався в засніженому лісі. Зрештою, його знайшли російські військові. «Прийшли по трофеї. Автомат у мене відразу забрали, я не зрозумів, що відбувається, бо мене вирубало. Потрапив у полон», — розповідає Юрій.
У полоні травмовану й обморожену ногу ампутували. Утримували спершу в Курську, потім — в окупованому Севастополі. За рік і два місяці Юрій повернувся в Україну під час обміну полоненими. Тепер він лікується і проходить реабілітацію.
Одним із викликів на шляху реабілітації для нього стало сходження на гору Довгу в Карпатах. Каже, побачив оголошення й вирішив спробувати — «подивитися, як почуватимусь у складніших умовах».
Підйом і спуск крутими схилами, навантаження на руки й тіло були випробуванням для Юрія. Та він навіть не думав зупинитися. «Я все одно б дійшов, — каже ветеран. — Я ніколи в житті не зупиняюся. Не звик здаватися. Якщо знаю, що зможу це зробити, я це зроблю». Такі виклики дають змогу відчути, чого вартий кожен твій крок.
На гору Довгу, що біля курорту Буковель на Івано-Франківщині, піднімались понад пів сотні людей: ветерани з ампутаціями, спеціалісти реабілітаційного центру «Титанові», працівники компанії Biopharma Plasma, активний амбасадор донорського руху Олександр Педан разом із благодійним фондом “Друге дихання”, і, звичайно ж, постійні донори плазмацентру.
Одна з них — Діана Товстун, піарниця мережі плазмацентрів Biopharma Plasma, яка сама віддавна здає плазму і просуває культуру донорства. Діана каже, що похід дав їй унікальний досвід командної взаємодії. Його учасники зближувались, ідучи разом, обмінюючись історіями, жартуючи й підтримуючи одне одного.
До того ж такі акції дають змогу розвивати донорську спільноту. Діана проводить екскурсії в плазмацентрі, розвінчує міфи про донорство, заохочує молодь здавати кров через відео в соцмережах. Вірить, що довіра формується через особистий приклад і емоційний контакт.
«Мій дідусь був почесним донором України, — розповідає Діана. — І я сама дуже хотіла здавати кров. Двічі приходила до львівського центру крові, але мені відмовляли через високий тиск — я дуже нервувала. Потім я прийшла до центру Biopharma Plasma. У мене також був високий тиск, але мені сказали сісти, відпочити й попити чаю. Після цього я спокійно здала плазму; мені сподобалось, і відтоді в мене було 43 донації».
Тепер вона переконує дорослих, які приходять у центр, не боятися голок. Адже сучасна процедура забору крові, за словами Діани, безболісна: «Коли їм проколюють шкіру ланцетом, вони питають: “Це все?”».
Для Діани це був перший гірський похід. «Іду й уже на першому схилі задихаюсь, — каже вона. — Дивлюся, а хлопці на протезах уже десь там попереду. Думаю: “Боже, як ви це робите?!”. Це сходження багато що змінило і в наших головах, бо не щодня спілкуєшся з людьми, які зазнали ампутації. А таких людей дедалі більшає, адже триває війна. Вони повернуться, і їх потрібно вміти підтримати, зробити так, аби кожен заклад був для них доступним. Щоб людям не треба було пояснювати, навіщо потрібне колісне крісло чи пандус. Виховувати інклюзивність у суспільстві».
За словами Діани, перше бажання, яке в неї виникало раніше під час знайомства з людьми, які мають ампутацію, — пожаліти й поспівчувати. Та згодом, спілкуючись, вона переставала помічати, що співрозмовник не має руки чи ноги. «Я б хотіла, аби всі ставились до них із турботою, з розумінням, але водночас так, як до звичайних людей», — каже вона.
Такі походи не лише посилюють ветеранів фізично, а й допомагають відновити віру у власні сили, наповнитись енергією і впевненістю в собі, зміцнити соціальні зв’язки. «Це додає бажання жити, щось робити, — ділиться враженнями Юрій Царіцин. — Нові емоції — це добре. Не потрібно замикатися, відсторонюватись від усіх. Навпаки — варто бути активним, вірити, старатися, дбати про своє здоров’я».
Наступного дня учасників чекав ще один виклик — спільний рафтинг. Ветерани та донори сіли в один човен і вирушили на сплав гірською річкою. Для багатьох це стало не лише випробуванням витривалості та командної злагодженості, а й символом єдності: коли ти долаєш стрімкі пороги не сам, а разом із тими, хто щодня рятує життя донорством чи боронив країну на фронті. Учасники зізнавалися, що саме на воді відчули справжній командний дух — коли кожен гребок важливий і тільки злагодженість рухів дозволяє човну йти вперед.
«Плазму для виробництва препаратів може дати тільки людина»
Biopharma Plasma має 15 плазмацентрів у різних регіонах України. Більш ніж половина працівників цих центрів самі є донорами. Це дає їм змогу не лише говорити про важливість донорства, а й показувати приклад.
Виробництво життєво важливих препаратів із плазми — складний процес, який починається з донорства. За словами директорки мережі плазмацентрів Biopharma Plasma Оксани Мулярчук, сучасне обладнання компанії дає змогу перетворювати на дієві ліки до мільйона літрів плазми на рік. Ці препарати — альбумін, імуноглобуліни, фактор VIII та інші — рятують людські життя. В українських лікарнях багато пацієнтів, яким потрібна донорська плазма. Це поранені військові, діти з імунодефіцитами, онкохворі й матері з ускладненнями під час вагітності.
«Кожна крапля донорської крові, кожне дослідження, кожен новий препарат — це черговий доказ нашої незламності, волі до життя, нашої перемоги», — коментує Оксана Мулярчук.
Альбумін — найпотрібніший препарат, який застосовують у разі великих крововтрат, опіків і тяжких травм. Саме його часто потребують поранені військові й люди з важкими опіками тіла. «Він переливається просто літрами, — пояснює директорка мережі. — Звісно, переливають і кров, але за великої крововтрати організм втрачає велику кількість білка. Його потрібно заміщати протеїнами, які є всередині альбуміну».
Імуноглобулін — концентрат антитіл, які захищають організм від інфекцій. Його потребують пацієнти з первинними імунодефіцитами, хворі на рак і люди з автоімунними захворюваннями.
Biopharma Plasma виробляє також препарат для запобігання резус-конфлікту у вагітних. Мами, чия кров несумісна з кров’ю дитини, отримують імуноглобулін, щоб народити здорову дитину й мати шанс на наступну вагітність. Четвертий препарат — фактор VIII — необхідний людям із гемофілією, які не виробляють власні фактори згортання крові.
«Ці чотири препарати робляться з плазми, цієї жовтої рідини, яка приїжджає на завод і ділиться на фракції, — каже керівниця мережі. — Їх неможливо виробити штучно. Якщо знеболювальні чи антибіотики можна синтезувати, то ці препарати можна виробити тільки з плазми. А її може дати тільки людина».
Компанія Biopharma Plasma не припиняла роботу навіть у найважчі дні великої війни, коли в містах зникало електропостачання, вода й опалення. «Було складно, але це не зробило нас слабшими, — каже Оксана Мулярчук. — У найскрутніші часи наша команда вистояла, і ми стали ще сильнішими».
Донорство — це щоденний вибір, який рятує життя і зміцнює Україну
Військові — особливо важливі пацієнти для Biopharma Plasma. Компанія забезпечує їх не тільки ліками, а й системою донорства в регіонах, близьких до зони бойових дій. З початку великої війни мережа збирає і передає в місцеві лікарні не лише плазму, а й донорську кров і тромбоконцентрат. «Кров, яку переливали нашим пораненим військовим на Курському напрямку, забезпечували донори з нашого сумського плазмацентру», — каже Оксана Мулярчук.
Також Biopharma Plasma організовує логістику й координування запасів, аби препарати завжди були доступні для фронту. Забезпечує збір плазми й крові в місцевих центрах, контроль термінів придатності й реагентів, доставку крові і її препаратів до лікарень і мобільних медичних підрозділів.
Ще одна особлива категорія — люди з імунодефіцитами, зокрема діти. «Пацієнти з імунодефіцитами й автоімунними хворобами перебувають на постійній замісній терапії, — пояснює Оксана Мулярчук. — Без цих препаратів вони не можуть жити». Biopharma Plasma створила реєстр дітей із первинними імунодефіцитами та підтримує лікарів-імунологів у різних регіонах. Важливо не тільки лікувати, а й вчасно і точно діагностувати таких пацієнтів. Тому щороку на базі заводу Biopharma Plasma відбувається конгрес імунологів, де лікарі діляться досвідом, а компанія публікує зібрані дані, щоб посилювати обізнаність медиків. «Потім багато лікарів, побачивши кейси, які ми опублікували, починають робити імунограми й казати: “О Боже, це воно”. Так ми виявляємо цих дітей, коли їх ще не пізно почати лікувати», — каже керівниця мережі.
Оксана Мулярчук згадує, що в перші дні великої війни біля плазмацентрів вишикувалися довжелезні черги охочих здати кров. На жаль, активність потенційних донорів із часом падає, тоді як потреба у крові та її препаратах лише зростає. Тому Biopharma Plasma пропагує культуру донорства й звертає увагу на те, яким важливим і цінним є усвідомлений і регулярний внесок кожної людини в порятунок інших.
Михайло Якунін уперше здав плазму 14 червня 2020 року — у Всесвітній день донора. Тоді йому було лише дев’ятнадцять. Відтоді він мав 97 донацій і поставив собі мету стати заслуженим донором України, накопичивши 120 благодійних донацій плазми або 100 донацій крові та тромбоцитів. Зараз він має статус наймолодшого Почесного донора України.
«Це приємно, бо свідчить, що я займаюся цим не просто так, а систематично. Що я усвідомлюю, для чого я це роблю і хто я, — каже Михайло. — Кожна здача плазми чи крові — це маленька перемога. Іноді її не видно одразу, але вона змінює життя людей навколо нас». Щоденний вибір людини — робити добро — може дати реальний ефект.
Донорство стає невидимою, але критично важливою ланкою системи охорони здоров’я. Це не лише про медикаменти, а й про життя, довіру та підтримку суспільства. Ветерани, працівники плазмацентрів, виробники ліків і донори, діючи й долаючи виклики разом, доводять, що допомога іншим — це фундамент, на якому будується стійке та здорове суспільство.
Цей матеріал є частиною проєкту, присвяченого Дню Незалежності України.