Українець, що відсидів у Білорусі за коментарі після загибелі похресниці під час обстрілу Києва, повернувся додому

Про це пише «Наша Ніва».

Олександр народився і жив в Україні, але переїхав до Білорусі у другій половині 1990-х років, щоб доглядати за мамою, яка тоді вже перебралася на свою історичну батьківщину. 

Чоловік хотів повернутися до України, щоб бути зі своїми дітьми у Дніпрі, однак не зміг цього зробити через початок повномасштабної війни. Свою позицію щодо війни Олександр висловлював у соцмережах та на пікетах.

Він розповів, як у Вітебську, коли сідав у тролейбус, сказав «Слава Україні!» та увімкнув українські новини.

«Люди казали: ми з вами. Тільки пенсіонери питали, що я тут пропагую, а молодь була здебільшого за Україну та проти війни. Ніхто мене тоді не видав. На зупинках транспорту я часто вмикав українські новини, люди слухали», — пригадав чоловік. 

Влітку 2022 року під час обстрілу Києва загинула похресниця Олександра, а її маленька донька тепер з інвалідністю. Після того обстрілу чоловік залишив кілька коментарів у підсанкційних «Однокласниках».

А втім, Олександр наголошує, що ці коментарі не того вигляду, в якому їх потім представили у суді.  

«Я ніколи не писав віршів, особливо тих, що вигадав слідчий, щось на кшталт “Сашка-какашка”. Бачите, мені б за це було соромно! Я на суді сказав, мовляв, це не я, подивіться на дату, коли були написані ці вірші, я вже був у слідчому ізоляторі на той час», — зазначив чоловік. 

Насправді він написав, що це «варварська війна», порівняв главу рф володимира путіна з Адольфом Гітлером, побажав йому смерті, а також висловився про одного з білоруських пропагандистів. Крім того, українець опублікував знайдені в інтернеті чутки про те, що батько путіна склав присягу під прапором Антирадянське військове з'єднання, яке воювало під час Другої світової війни на боці Німеччини та проти Радянського Союзуросійської визвольної армії, за що його звинуватили в поширенні свастики.

Чоловіка затримали 25 серпня 2022 року, а судили в листопаді того ж року. У своєму останньому слові на суді Олександр почав говорити українською мовою: «Тоді суддя зупинила мене, сказала розмовляти російською. Коли та суддя зайшла оголошувати вирок, вона десять хвилин мовчки сиділа, збираючись з думками. Потім вона зачитала вирок, швидко встала і пішла».

Як розповіли Олександру, вона сказала, що мала враження, ніби засудила свого батька, однак, мовляв, нічого не могла вдіяти. Зрештою, українцеві призначили два роки позбавлення волі за статтею 368 (образа Лукашенка).

З іншими в'язнями колонії Олександр розмовляв українською, але коли говорив з працівниками тюрми або біля них, переходив на російську. Він каже, що в колонії його карали за те, що він розмовляв українською, і часто провокували. 

Олександра звільнили у серпні 2024 року. Спочатку він повернувся жити до свого села, однак силовики часто приходили його «перевіряти». Вже у жовтні його затримали на 15 днів. 

А в грудні знову приїхали затримувати Олександра, але силовики залишили його вдома через дуже високий тиск. Після цього Олександр вирішив виїхати з Білорусі. 

Спочатку він опинився у Тбілісі, а потім українські правозахисники допомогли йому виїхати до України. З січня 2025 року він живе у свого двоюрідного брата в Хмельницькій області. За час у колонії у нього виникли проблеми із зубами, тож тепер чоловік шукає кошти на протезування. 

Олександр каже, що хотів би колись повернутися до Білорусі: «Я все одно не відмовлюся від білоруського громадянства. У мене там є будинок, хоча він маленький і старий, і все ще там. Я взяв із собою лише рюкзак з одягом та грошима».