Удар по народжуваності в час війни. Уряд хоче обмежити репродуктивну медицину в Україні
Через війну, економічну скруту та інші проблеми смертність в Україні втричі перевищує народжуваність. Країна проживає глибоку демографічну кризу. Економісти кажуть, що нам доведеться запрошувати трудових мігрантів уже найближчим часом, щоб компенсувати нестачу робочих рук. Представники влади часто повторюють, що українців потрібно повертати з-за кордону, а народжуваність — підвищувати.
Багато родин відкладають вагітність до мирного часу: хтось не встиг народити первістка до 2022 року, а комусь довелося відмовитися від планів на другу дитину. У майбутньому всі ці люди можуть потребувати допомоги репродуктивної медицини, хоча й зараз у фахівців цієї галузі вистачає роботи. Уже є випадки, коли жінки змогли зачати й народити дитину після смерті чоловіка, використавши його біоматеріал (звісно, для цього той має надати прижиттєвий дозвіл). Також багато жінок не наважуються народжувати через нестабільну ситуацію в країні й хотіли б заморозити свої яйцеклітини. Деякі клініки почали пропонувати безплатні програми для військових.
Водночас в Україні досі немає єдиного закону, який би встановлював правила в цій сфері. Натомість діють нормативні акти, які медики називають відверто застарілими. І ось держава вирішила врегулювати галузь репродуктивної медицини. З’явився урядовий проєкт закону №13683 про застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Здавалося б, це вчасне рішення. Однак до документа мають зауваження і медики, і пацієнти, і народні депутати з профільного комітету.
Що не так із законопроєктом №13683?
За допомогою репродуктивних технологій в Україні щороку народжуються приблизно 10 тисяч немовлят. У 2019-му Українська асоціація репродуктивної медицини (УАРМ) звітувала про рекорд для країни — майже 12 тисяч зачатих у такий спосіб дітей. На початку повномасштабного вторгнення ця кількість скоротилася ледь не вдвічі, адже люди відклали мрії про батьківство «до кращих часів». Однак українці досить швидко зрозуміли, що чекати на мирне й спокійне життя доведеться не один рік, тому повернулися до своїх планів.
«Після падіння ми відновили роботу й 2023 року вийшли на рівень 2021 та 2020 років. Це свідчить про те, що внесок репродуктивної медицини дуже високий», — коментує президент УАРМ, професор, доктор медичних наук Олександр Юзько.
За сухими цифрами офіційної статистики — тисячі щасливих батьків і здорових немовлят.
Марія Азоян — мама восьмимісячної донечки. Їй 42 роки, її чоловік старший на рік. Подружжя стало батьками завдяки екстракорпоральному заплідненню. Жінка розповідає, що медикам вдалося отримати п’ять ембріонів. Під час генетичного дослідження з’ясували, що один не життєздатний, тому два перенесли Марії, а ще два залишили на зберігання на випадок, якщо завагітніти з першого разу не вдасться. Один із них закріпився успішно — і через дев’ять місяців жінка народила здорову дівчинку.
«У березні 2025 року ми із чоловіком ухвалили рішення про донацію ембріонів клініці. Для нас навіть не стояло питання: утилізувати (страшне слово в цьому контексті) ембріони чи віддати клініці для тих, хто не має іншої можливості мати дитину. Звичайно, віддати. Ми зробили це з усією відповідальністю й розумінням, що, дуже ймовірно, десь іще може бути наша біологічна дитина», — розповідає Марія Азоян.
Репродуктологи кажуть, що зазвичай подружжя зберігає генетичний матеріал, щоб повернутися по другу чи третю дитину. Адже ці люди добре знають ціну свого батьківства й ревно оберігають кожен життєздатний ембріон. Водночас батьки, які вирішили обмежитися однією дитиною, часто погоджуються на донацію свого генетичного матеріалу. Утилізація — болюча для них тема. Однак, за новим законом, донація ембріонів буде заборонена, а зберігання триватиме лише кілька місяців.
«Частина дітей народжується лише тому, що їхні батьки пожертвували свої ембріони. Це так звані донаційні діти. І ми зараз хочемо обмежити право батьків на донацію? Буде не 10 тисяч немовлят на рік, а, наприклад, 8 тисяч. У нас демографічна криза, чого ми доб’ємося?» — коментує Олександр Юзько.
Заборона донації — не єдиний аспект урядового законопроєкту, який Марія не може зрозуміти й пояснити логічно. Коли її сім’я планувала вагітність, медики зробили генетичну експертизу отриманих ембріонів. Це звична практика для репродуктологів, адже без дослідження жінці можуть перенести нежиттєздатний ембріон або ж той, який має відхилення. У кращому разі після такої операції вона просто не завагітніє, але в гіршому — про мутації дізнаються постфактум і на подружжя, яке марило немовлям, чекатиме переривання вагітності.
«Якби цей закон існував, коли наша родина робила все можливе для появи дитини, ми були б позбавлені змоги провести генетичне дослідження ембріонів і, як наслідок, могли або втратити вагітність, або вона б не настала зовсім, — пояснює Марія. — Відповідно, увесь шлях довелося б розпочинати заново. Це не кажучи вже про психологічний складник. Якщо є можливість провести таке дослідження і впевнитись, що дитина не матиме генетичних захворювань або вад розвитку, то чому його не робити? Навіщо ця нелогічна заборона?»
Медики кажуть, що низка заборон, встановлених цим проєктом закону, відкине розвиток галузі на багато років, а для деяких пацієнтів зміни під час війни будуть особливо болючими. Наприклад, якщо жінка виїхала з України й хотіла б використати свій заморожений ембріон, вивезти власний біоматеріал за межі країни вона не зможе.
Має урядовий документ і вікові обмеження. Приміром, якщо в парі один з партнерів старше 49 років, скористатися допоміжними репродуктивними технологіями вони не зможуть. У Кабміні переконані, що народжувати за допомогою ЕКЗ можна лише до 49 років. Також, якщо українка має чоловіка-іноземця (або навпаки) і в рідній країні одного із партнерів такі ДРТ заборонені, зробити запліднення в Україні їм не дозволять. У такому разі, найімовірніше, пара поїде по допомогу в іншу країну. Туди ж переїжджатимуть і наші репродуктологи, якщо вдома не буде вдосталь роботи.
«Нам важливо ще й втримати наших співробітників — клінічних ембріологів. Після початку повномасштабного вторгнення вони вже почали залишати країну та успішно працюють у Великій Британії, Норвегії, Ірландії, США та навіть на Мальті. Адже в нас хороша школа, а молоді фахівці добре адаптуються в інших країнах. Тому цей закон лише збільшить відтік молодих кадрів», — каже віцепрезидент УАРМ, кандидат меднаук Валерій Зукін.
І якщо раніше іноземні фахівці приїздили до нас переймати досвід, то з новим законопроєктом дослідження в галузі репродуктології теж потраплять під заборону. Проблемними залишаються і питання замінного материнства, і великі програми обов’язкового лікування, які має пройти подружжя перед тим, як отримати доступ до допоміжних репродуктивних технологій.
Чи потрібен такий закон узагалі та чи має він альтернативні редакції?
В Українській асоціації репродуктивної медицини кажуть, що ухвалити закон для регулювання галузі репродуктивної медицини потрібно.
«Є проблеми, і їх треба врегулювати, але не шляхом заборон. Нам потрібен закон про допоміжні репродуктивні технології, але схожий на ті, які мають країни ЄС, а не росія», — каже Олександр Юзько.
Фахівці визнають, що відсутність чіткого контролю дає деяким приватним клінікам змогу використовувати недоліки в законодавстві на свою користь і було б добре подбати про права пацієнтів.
Про врегулювання галузі в Україні заговорили не вперше. Народна депутатка Марія Іонова вивчала цю тему багато років. Вона вважає, що запропонований урядом документ не враховує напрацювань, які скрупульозно, роками обговорювали з пацієнтами, медиками й навіть релігійними організаціями. Адже питання репродуктивної медицини дражливе для будь-якого суспільства.
«Ми почали цю роботу ще до Революції гідності, коли я була в профільному комітеті Верховної Ради. Провели кільканадцять зустрічей, щоб напрацювати текст законопроєкту, але дійти до кінця не вдалося. Повернулися до цього питання 2019 року, були певні домовленості й рішення, але законопроєкт усе-таки провалився. І от цього року, у кінці серпня, ми дізналися, що уряд подав новий законопроєкт, ознайомилися з ним і відразу почали формувати робочу групу, щоб запропонувати альтернативу», — пояснює народна депутатка.
Багаторічні напрацювання підтримали в Комітеті охорони здоров’я Верховної Ради, зокрема й секретарка комітету Яна Зінкевич, однак альтернативний документ відхилили із покликанням на регламентні норми. Водночас урядовий проєкт закону із профільним комітетом ніхто не обговорював, зауважує нардепка.
Водночас певних складних питань документ не врегульовує. Нещодавно в медіа висвітлювали конфлікт між вдовою та батьками її покійного чоловіка. Анастасія та Олександр планували вагітність за допомогою процедури ЕКЗ, однак завершити процес і завагітніти подружжя не встигло: чоловік раптово помер. Після цього батьки покійного відсудили в невістки три ембріони. Це рішення стало прецедентом у сфері репродуктивної медицини. Однак про такі випадки в новому законопроєкті не йдеться, кажуть репродуктологи, хоча він передусім має врегульовувати саме складні юридичні аспекти. Тому фахівці й пацієнти сподіваються на нову редакцію проєкту, а нинішню називають загрозою національній безпеці в умовах демографічної кризи та війни.
Скандал навколо законопроєкту №13683 прокоментували в Міністерстві охорони здоров’я. Заступник міністра охорони здоров’я Євгеній Гончар в інтерв’ю виданню LB.ua запевнив: документ готові розширювати й змінювати за підсумками консультацій із профільними фахівцями між першим і другим читаннями в парламенті. Зокрема, це стосується тривалості обов’язкового лікування перед доступом до ДРТ (зараз у проєкті прописана норма про трирічне лікування — що, на думку медиків, надто довго) або ж наукових досліджень у галузі репродуктивної медицини.
Матеріал опубліковано на правах реклами.
Над проєктом працювали: журналістка Наталія Косінова, креативний продюсер Юрій Куций