Більше відключень, більше темних годин. Інтерв’ю з енергетичним експертом про те, коли до українців повернеться електрика

Нині вкрай важкі дні для української енергосистеми. В Києві відключення електрики тривають по 7-8 годин, в інших містах не краще. Все більше людей покладають провину на поганий захист енергетичних об'єктів. Як ви вважаєте, річ справді в цьому?

Тут дуже все комбіновано. По-перше, ми зайшли в період, коли маємо особливості погоди, насамперед для сонячної генерації. Якщо в літній період до 28% в енергобалансі нам давало сонце, коли по два атомних енергоблоки одночасно виходили у планові ремонти, то сьогодні ми маємо туманний ранок на більшості території України. За таких умов продуктивності в сонячних станцій десь 2%, максимум 4%. Це замало, і це одна з причин дефіциту.

Наступне, є великі об'єкти, як-от дві ТЕС, які розбив ворог, — Зміївська на Харківщині та Трипільська на Київщині. Це об’єкти з великими машинними залами. Стається влучання в гектари, які неможливо захистити пасивно, це можуть лише зробити засоби протиповітряної оборони.

Ворог намагався влучати комбіновано і в підстанції — тобто відкриті розподільчі пристрої, які або відбирають, або живлять дві атомні електростанції. Це Хмельницька атомна електростанція — 2 ГВт потужності, а ще 3,7 ГВт Рівненської АЕС. Атомники були змушені зменшити видачу електроенергії через те, що було сильно пошкоджено обладнання електростанцій на цю видачу.

Поєднання цих трьох чинників і призводить до того, що формуються дефіцити. Плюс, у східних регіонах, як у моєму рідному Харкові, ворог суттєво пошкодив підстанції — як «Укренерго», так і обленерго. Це унеможливлює постачання електричної енергії безпосередньо кінцевому споживачу. Тому там є достатньо тривалі графіки відключень. Два дні не працював Харківський метрополітен, лише тільки сьогодні зранку (10 листопада) перші потяги пішли по рейках, але все одно з великим інтервалом, оскільки є низьким рівень напруги.

Тому в ранкові й вечірні години по всій території України є графіки відключень, які пов'язані з тим, що маємо дефіцит електричної енергії на рівні 4,2-4,4 ГВт-год — тобто це, наприклад, які дві Хмельницькі атомні електростанції генерують. Імпорт нам може покрити 2,1 ГВт-год електричної енергії. Тому ми маємо чистий дефіцит — мінімум 2,1-2,2 ГВт. Це дефіцит, який шляхом чогось необхідно покривати. Ми потужностей таких не маємо, передати, розподілити електроенергію не завжди можемо, тому вимикають за групами споживачів.

Також іноді працюють стабілізаційні графіки — наприклад, як це відбувається в Хмельницькій області, де необхідні години для ремонту пристроїв атомної електростанції. Тому там видані графіки за режимом — дві години є світло, дві немає, щоб максимально розвантажити систему. Кожна атомна електростанція має по декілька ліній подачі електрики — і ту лінію, на якій проводяться ремонтні роботи, розвантажують.

А в Харкові діяли аварійні графіки включень і продовжують діяти. Вони спрямовані на те, щоб був час відновити дуже швидко втрачені можливості або перемкнути об'єкти електропостачання через аварійні схеми.

А як ви бачите ситуацію в Києві після пошкодження ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Трипільської ТЕС? На що Київ може сподіватися, щоб ситуація з подачею електрики покращилась і для домогосподарств, і для промисловості?

В Києві ми зараз працюємо за аварійними схемами. У нас є ці великі потужності — це, звичайно, Київська ГЕС, але ми мали дуже маловодне літо, і вода не набралася до проєктних об'ємів водосховища. Плюс у нас є об'єкт, який називається Дарницька теплова електростанція, яка також нам дає електричну енергію. Вона не є великим об'ємом, але все одно відіграє важливу балансувальну роль.

Наведу приклад. Як говорять мешканці Рівненщини або Хмельниччини: так ми ж маємо свої атомні електростанції, а чому нас обмежують? Це робиться для того, щоб всі громадяни України більш-менш рівний доступ мали до електропостачання протягом доби.

Тобто ситуація, яка буде продовжуватися, буде достатньо критична. Є проблема, яка пов'язана з тим, що були удари й по ТЕЦ-5, і по ТЕЦ-6 в Києві. Вони обидві зараз перебувають на ремонтних роботах.

Тому, відповідно до цього, столиці та всій країні треба звикати до генераторів на цей осінньо-зимовий період. Плюс треба мати якісь свої власні або накопичувачі електричної енергії, або якесь інше обладнання, що дає можливість для того, щоб більш-менш комфортно проходити цей опалювальний сезон, який ворог нам робить надскладним.

Якщо говорити про нещодавні враження великих енергетичних об'єктів, ви вже їх зауважили — це теплові станції Центренерго, підстанції Рівненської та Хмельницької АЕС. На ваш погляд, після таких значних втрат, чи здатна енергосистема України відновитися? Що для цього потрібно? Які там терміни?

Система зараз працює хоч і в аварійному режимі, але вона збалансована. Це балансування пов'язане з тим, що вводяться стабілізаційні й погодинні графіки відключень. Як завжди, ми маємо готуватися до найгіршого сценарію, але будемо сподіватися на краще.

В принципі, є всі передумови, що аварійного обладнання, яке є в розпорядженні енергетиків, вистачить для проведення робіт. Це не стосується великих трансформаторів, які, звісно, довго готуються. Може зайняти чотири місяці, щоб німецький трансформатор приїхав безпосередньо, наприклад, в місто Київ або в інші регіони України. Тому тут етапи будуть достатньо складними.

Ми не забуваємо, що досі йде ремонтна кампанія періоду обстрілів 2022-2023 років. Ми ще не відновили до кінця те, що ворог поруйнував або суттєво пошкодив. Відповідно, ми маємо все менше і менше запасів міцності нашої енергосистеми.

Наприклад, є такі у нас підстанції, які працюють на аварійних трансформаторах, котрі відновлюються безпосередньо на виробничих майданчиках. Це достатньо вузьке місце, оскільки навіть перевантаження такого трансформатора, як це було, наприклад, в Одесі, призводить до того, що відбувається відключення електроенергії через аварійні графіки.

Тому, в принципі, відновлення зараз — це буде складний тривалий етап. В принципі, енергетики будуть намагатися заживити все за аварійними схемами.

В сприятливих варіантах, якщо не буде сильних морозів і не будуть повторюватись обстріли кожні два тижні, ситуація більш стабілізується і ми перейдемо до більш лагідних графіків. Але ворог підступний, тому, на жаль, ми маємо готуватися і до найгіршого сценарію, коли будемо і понад добу мати нестабільне електропостачання.

Особливо це критично, звичайно, коли таке відбувається у зимовий період — тоді ми маємо низькі температури, а в багатоквартирній житловій забудові часом без електропостачання буде зникати й теплопостачання. І це ситуація, яку ми, як українці, маємо прожити.

Чи вийшла Україна вже на пікове споживання електрики, котре минулого року складало 16 ГВт? Чи пікове споживання ще попереду? 

Зараз неможливе пікове споживання, оскільки ми не можемо зараз з атомної генерації поставити в повному об'ємі електричну енергію. Тобто передати, розподілити її. Плюс ми втратили вже дві потужні теплові електростанції – Зміївську і Трипільську.

Відповідно до цього, ми вже і не будемо в такий об'єм споживання виходити. Враховуючи, що імпорт електрики не завжди можливий, адже треба, щоб європейці мали цю енергію, пік споживання у нас буде десь на рівні 12,8 ГВт.год, максимум – 14 ГВт.

На ваш погляд, чи можливо взагалі захистити українські енергетичні об'єкти від влучань і відповідних пошкоджень російських ракет з ефективністю, скажімо, 90%, щоб це могло давати якусь передбачувану енергетичну безпеку?

Мені подобається, як правильно кажуть військові посадовці, що найкращий захід для об'єктів енергетики — це, звичайно, дієва ППО.

Нам необхідна дуже дієва система ППО, багатоешелонна — для того, щоб ми вже не пасивно захищалися, бо будь-який пасивний захист все одно руйнується і призводить до пошкодження того чи іншого елемента на наших об'єктах, як генерації, так і передачі електроенергії.

Наприклад, найбільш чутливими є сонячні станції. Ворог б'є часто по сонячних станціях, особливо у прифронтових громадах. Зокрема, на Харківщині немає жодної сонячної станції, яку ворог би не пошкодив. Були і в місті Павлоград такі прильоти минулого року, і в Миколаївській області, і в Херсонській.

Відповідно до цього, найкращий захист — це ППО. Звичайно, захистити можуть і антидронові сітки, і бетонні рішення. Все це роблять енергетики. Воно має якийсь ефект, але на 100% захистити об’єкт електроенергетики на десятки гектарів неможливо.

Як би ви оцінили ефективність різних енергетичних компаній в плані ремонтів? Тут «Енергоатом», тут ДТЕК, «Центренерго», «Укренерго», кожне обленерго щось ремонтує. Як складається ситуація?

В кожному регіоні по-різному. ДТЕК, наприклад, розібрав одну з підстанцій ТЕС біля лінії фронту, щоб робити відновлення, наприклад, на Ладижинській, Бурштинській електростанціях, по яких ворог постійно б’є. Це також Добротвірська ТЕС у Львівській області. 

ДТЕК своє обладнання, яке було пошкоджене, замінює шляхом того, що є. Це називається енергетичний канібалізм, але в гарному розумінні.

Слава Богу, в «Енергоатомі» немає таких руйнувань, оскільки Женевська конвенція захищає ці об'єкти. Більше ремонтів — на стороні «Укренерго». «Гідроенерго» також відновлюються. Це й обладнання, і проєктні роботи. Наприклад, в Харкові можна виробити певні турбіни для електростанцій, але завод перебуває під постійними обстрілами.

В кожній області це по-різному. Наприклад, минулого року в Тернопільській області був приліт по підстанції й майже вся область була в режимі блекауту, оскільки там захисні роботи не були виконані.

На ваш погляд, наскільки готові резервні потужності та лінії передачі електрики по всій країні, щоб в такій кризовій ситуації, як нинішня, якось полегшити шкоду від російських ударів? Тому що суто на суб'єктивний погляд не відчувається, що є якийсь резерв, який нам полегшує життя.

Відчувається, повірте. Відчувається, що в нас достатньо розгалужена система з великим запасом міцності й через те, що вона є такою розгалуженою — ми можемо через аварійні схеми навіть між областями спрямувати електрику. Не лініями «Укренерго», а лініями міжобласними балансувати кожну область.

Наприклад, коли одна область виходить в плановий ремонт, то ми можемо заживити її з інших областей. І це рятує особливо прифронтові громади.

Ви вже зазначили, що Україна може здійснювати імпорт на рівні 2,1 ГВт з сусідніх країн — Польщі, Словаччини, Угорщини. Але ми на цьому показнику у 2,1 ГВт були й минулого року. Чи можливим є подальше розширення цього імпорту з огляду на те, що ситуація зараз суттєво погіршується?

В країнах Європи є свій регулятор. Відповідно, цей регулятор дуже довго розраховував, приймав рішення про збільшення на 0,5 ГВт спроможності інтерконекторів, які є між країнами. Для того, щоб не розбалансувати європейську енергомережу, вони нам дозволяють такий об'єм, який дозволяють.

В принципі, ми ще можемо 0,5 ГВт-год запитувати як аварійну допомогу. Іноді ми цим користуємось, але це наддорога електрична енергія, за яку хоч і платить великий бізнес, але все одно українець за неї заплатить через придбання товарів та послуг.

Громадяни запаслися різними павербанками, акумуляторами, гаджетами на випадок вимкнень. Але так стається, що щойно з'являється світло — всі активно починають заряджати всі свої павербанки. Чи не здається, що і тут проблема? Адже навантаження на систему, коли нарешті дають світло, дуже велике.

Так-так. Якраз ми бачимо ці стрибки напруги, коли всі активно починають вмикати павербанки, все заряджати, а ще пральні машини, бойлери. Тут, знаєте, таке питання громадської відповідальності. Ця війна не там десь далеко на сході, по лінії фронту. Це війна на території всієї нашої країни. І ми маємо тут бути максимально мобілізовані й з великою повагою одне до одного ставитись. Також ставитись з повагою до нашої енергосистеми, бо це національне надбання.

Не потрібно зараз швидко вмикати все і заряджати.

Але поділюся з вами цікавим інсайтом. На сьогодні за три останні воєнні зими компаніями, які продають накопичувачі, продано українцям для побутових потреб 0,5 ГВт таких потужностей. Тобто можемо сміливо говорити, що на сьогодні в українців вдома перебуває половина атомного реактора.

Дуже важко спрогнозувати ситуацію, як і коли росіяни надалі обстрілюватимуть українську енергосистему, але навіть за таких умов великої невизначеності все ж українцям радше слід готуватися до погіршення ситуації чи до стабілізації протягом найближчих тижнів?

Так, на превеликий жаль, ідуть морози — і це призведе до збільшення електроспоживання. Наприклад, ціла Закарпатська область, крім міста Хуст, в багатоквартирній забудові все переведено на електроопалення — і тому там збільшується електроспоживання. Є такі елементи і в інших областях України. Як наслідок, це спричинить дефіцит електричної енергії.

Тому якщо ситуація з відновленням суттєво не зміниться, то можна прогнозувати більш тривалі відключення і більшу кількість годин без стабільного електропостачання.

Як би ви оцінили вплив ситуації з відключеннями електрики на цілу економіку України? Хто більше постраждає — громадяни, промисловість, малий та середній бізнес?

Бізнес почав активно будувати для себе свою власну розподілену генерацію. Статистика за 2024 рік: бізнес побудував 982 МВт, тобто майже 1 ГВт розподіленої генерації.

У цьому переважна більшість — 587 МВт сонячних дахових станцій на великих торгівельних центрах, ритейлі, супермаркетах, автозаправних станціях, логістичних терміналах. Без підключень до мереж, тобто виключно для покриття власних потреб в електроенергії.

А за перше півріччя 2025 року бізнес побудував 1 ГВт і 28 МВт, тобто більше і більше, ця тенденція продовжується. Тобто бізнес розуміє, що його будуть вимикати постійно, системно, тому відповідно до цього вони будують свою власну співгенерацію для того, щоб бути більш енергодостатнім. Не говоримо енергонезалежним, а енергодостатнім. На той випадок, коли насамперед будуть вимикати великий бізнес.