«Коли допомагає той, хто тебе розуміє, – право перестає бути абстракцією і стає реальним інструментом захисту». Як параюристи допомагають постраждалим від цькування й дискримінації захищати свої права

Параюристи – це люди зі спільнот, які пройшли спеціальне навчання й надають базову правову допомогу й супровід. Їм не обов’язково мати юридичну освіту; вони говорять зрозумілою мовою, а клієнти знають їх і довіряють. «Перевага параюристів у тому, що вони працюють у своїх спільнотах і добре розуміють контекст та бар’єри клієнтів. Це дозволяє їм ефективно надавати первинну правову підтримку та вчасно скеровувати людину до фахового юриста»», – коментує консультант по роботі з мережею параюристів ЛЖВ Михайло Харін.

2024 року до Параюридичного хабу звернулися понад п’ять із половиною тисяч українців. Це представники вразливих спільнот, які зазнають цькування, погроз, психологічного тиску. hromadske дізналося, як параюристи допомагають людям захищати свої права.

Згідно зі статистикою, серед найвразливіших категорій – підлітки; люди, які живуть з ВІЛ; люди, які хворіють на туберкульоз; нинішні та колишні ув’язнені; люди, які вживають наркотики; секс-працівники/працівниці та представники ЛГБТІК+ спільнот.

Найчастіше люди з цих спільнот страждають через осуд, розкриття лікарської таємниці та під час захисту власних прав, у яких їм відмовляють через закріплені у суспільстві архаїчні уявлення. У Хабі кажуть, що люди часто знають свої права, але не розуміють, як ними скористатись і захистити їх.

За дев’ять місяців 2025 року Параюридичний хаб отримав більше звернень, ніж за весь 2024 рік.

У кожної цифри зі статистики є ім’я, прізвище й пережитий біль

Михайло розповідає: порушення прав щодо вразливих спільнот найчастіше здійснюють працівники медичної сфери, держустанов і правоохоронних органів. Далі – представники бізнесу та родичі. Іноді люди вимушені через чутки переїжджати якомога далі від дому, аби від них не сахались і не засуджували.

«Був випадок: невелике село, жінка з ВІЛ-позитивним статусом, про який знав лише її чоловік. Коли їй надіслали ліки для антиретровірусної терапії, посилку відкрила свекруха. Дізнавшись, від чого це ліки, вона розповіла знайомим. Плітка пішла селом. Дійшло до того, що жінці відмовилися продавати продукти в магазині. З нею ніхто не спілкувався. Довелось переїхати разом із дітьми в інше село, щоб просто жити», – згадує Михайло Харін. – Параюристка хабу вказала жінці, що такі дії є дискримінацією та порушенням її прав, надала поради щодо безпечного переїзду та проконсультувала, як звертатися за додатковою допомогою у новому місці».

Коли нападають на чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками, правоохоронці часто не можуть кваліфікувати ці напади як злочини на ґрунті ненависті, оскільки через недосконалість законодавства складно довести мотив дискримінації. Іноді людей із вразливих груп звільняють, щоб «покращити мікроклімат», і переконують, що роблять «послугу», рятуючи їх від цькування. Одного разу працівник, намагаючись домогтися звільнення колеги через його сексуальну орієнтацію, підставив його й звинуватив у крадіжці, яку скоїв сам. Довести це вдалося завдяки камерам відеоспостереження; винуватець не подбав про це, був упевнений, що колегу просто звільнять.

«Найскладніше – коли представники спільноти не довіряють, – розповідає параюрист Віталій із Полтави. – Приходять уже зневірені в будь-якій допомозі. Одного разу чоловік, який опинився без житла, відмовлявся оформлювати документи: мовляв, усе одно нічого не зміниться». Тоді Віталій спершу вислухав його та підтримав, а потім пояснив, що чоловік має право на житло та соціальні послуги, порадив, як правильно оформити документи і скерував його до відповідної установи. Завдяки його діям чоловік отримав дах над головою, а Віталій пересвідчився: правова допомога – це не лише про закони, а й про людяність.

Підлітки страждають від стигми через ВІЛ-статус, із яким народилися

За статистикою ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ», найпоширенішими типами порушення прав у 2024 році були: відмова в прийнятті/найманні на роботу через ВІЛ-статус чи сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність; приниження й відмови надати побутові або соціальні послуги. Далі – розголошення ВІЛ-статусу чи особистої інформації. Від останнього часто потерпають підлітки.

«Це найболючіші кейси для мене, – коментує Михайло Харін. – Дитина, яка народилася з ВІЛ, не може нести за це відповідальності. Був випадок, коли про статус дитини дізнались у школі. Батьки інших дітей натякнули вчительці, що хлопця треба перевести в іншу школу, бо його вважають небезпечним. Вчителька погодилась і намагалась ізолювати хлопця від інших дітей».

Параюристи втрутились, поспілкувались із керівництвом школи й захистили права дитини. А ще провели ознайомчі уроки для учнів і вчителів про ВІЛ/СНІД. Хлопець залишився у школі, а з часом почав дружити з однолітками.

«Найважче – повертати людині віру у власний голос»

Параюрист Сергій із Рівного каже, що найскладніші випадки – коли клієнти бояться розголосу, аби не привернути ще більше уваги кривдників. Один із таких випадків стався з юнаком, у якого під час медичної комісії без згоди взяли аналіз крові на ВІЛ. Він почувався безсилим і приниженим, боявся, що розголошення статусу вплине на його безпеку.

«Я провів кілька інформаційних зустрічей, пояснив йому його права, норми закону про медичну таємницю, допоміг сформулювати скаргу в м’якій, але юридично чіткій формі. Згодом медичний заклад визнав порушення. Це було складно, бо довелося не просто писати скаргу, а повертати людині віру у власний голос», – розповідає Сергій.

Іноді клієнти, яким параюристи вже допомогли, повертаються знову. Михайло Харін вважає це ознакою довіри: хоча дискримінація та порушення прав не припиняються, люди знають, що в Параюридичному хабі завжди можна отримати необхідну підтримку.

Буває й так, що людина, постраждала через вразливу ознаку чи статус, отримавши допомогу від параюристів, починає сама консультувати інших. Розповідає людям про їхні права, супроводжує друзів до офіційних установ, підказує, як і куди писати звернення. Сфера параюридичної допомоги розвивається й посилюється, бо люди вірять у свою здатність змінювати ставлення інших людей не лише до себе самих, а й до проблеми загалом.

«Завдання параюристів – повертати людям довіру до системи, – резюмує Михайло Харін. – Інколи це морально важко, але про порушені права потрібно говорити».

Матеріал опубліковано на правах реклами.