Коли слова ранять. Хто і як відстежує мову ворожнечі в українських медіа
Мова ворожнечі в медіа — це не завжди прямі й однозначні образи чи заклики до насильства. Іноді вона завуальована: наприклад, цілу групу людей у повідомленні подають як «проблему», «загрозу» чи «відхилення від норми». Або ж приниження й виключення цих людей подається як «громадська думка». Висловлювання може бути спокійним за тоном, але його зміст позбавляє людей гідності й права на безпеку.
Особливо вразливими до мови ворожнечі є чоловіки, які мають стосунки із чоловіками (ЧСЧ). Публічні образливі висловлювання в їхній бік часто намагаються виправдати «мораллю», «захистом традиційних цінностей», «суспільною критикою» чи навіть «реакцією на виклики війни».
Тому з весни 2024 року громадська організація «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» разом із Параюридичним хабом, про який hromadske вже розповідало, під егідою Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO проводить моніторинг мови ворожнечі щодо чоловіків, які мають стосунки із чоловіками. Моніторинг охоплює публікації в медіа, дописи й коментарі в соцмережах. Експерти аналізують редакційні рішення, публічні наративи й роль медіа у формуванні суспільних установок.
Мова ворожнечі в медіа — це серйозна проблема
«Мова ворожнечі небезпечна тим, що до неї швидко звикають, — коментує консультантка ГО “АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ” із моніторингу мови ворожнечі в медіа Марія Кутнякова. — Коли дискримінаційні висловлювання залишаються без реакції, їх починають сприймати як норму й аудиторія, й самі медіа».
Стандарти Організації Об’єднаних Націй і Ради Європи визначають мову ворожнечі як будь-яку форму висловлювання, що принижує або дегуманізує людину чи групу людей за захищеними ознаками й створює ризик дискримінації або насильства. «Захищеними» називають ознаки, визначальні для людини й невіддільні від її ідентичності: стать, гендерна ідентичність, вік, сімейний стан, ВІЛ-статус, релігійні переконання, колір шкіри, раса, фінансовий стан, мова, стан здоров’я, громадянство, сексуальна орієнтація, наявність інвалідності, політичні погляди, національність тощо. Спираючись на ці стандарти, команда моніторингу враховує не лише формулювання, а й контекст і потенційну шкоду висловлювання.
За три квартали 2025 року команда проаналізувала 6634 матеріали й дописи в соціальних мережах, у 67 випадках зафіксувала ознаки мови ворожнечі або дискримінації щодо чоловіків, які мають стосунки із чоловіками, або інших представників ЛГБТІК+.
У професійних медіа відверта мова ворожнечі трапляється рідко. Основний потік проблемного контенту продукують сторінки окремих громадських організацій, праворадикальних ініціатив, деяких політичних і релігійних діячів та діячок.
Свобода слова vs мова ворожнечі
Одна з ключових проблем, із якими працює команда ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ», — підміна понять. Часто мову ворожнечі виправдовують «свободою слова». Насправді ж свобода слова не включає права принижувати, дегуманізувати, закликати до насильства щодо інших людей. Такі прояви — це зловживання свободою слова. В організації впевнені, що протидія мові ворожнечі не шкодить свободі слова.
Тому результати моніторингу стають основою для рекомендацій журналістам, редакціям і громадським організаціям: як модерувати коментарі в соціальних мережах, де проходить межа допустимого і як реагувати на мову ворожнечі, не посилюючи її.
Від моніторингу до правових дій
Моніторинг мови ворожнечі тісно пов’язаний із практичною правозахисною роботою Параюридичного хабу. За кожним зафіксованим випадком стоять реальні люди, які стикаються з дискримінацією в реальному житті: у лікарнях, на роботі, у навчальних закладах або коли звертаються до державних органів.
Тому «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» використовує дані моніторингу не лише для аналітики, а й для адвокації змін, створення навчальних матеріалів і посилення чутливості до теми дискримінації в суспільстві.
В українському законодавстві немає єдиного визначення терміна «мова ворожнечі». Кримінальний кодекс оперує поняттями «розпалювання ворожнечі» й «приниження гідності», а Закон «Про медіа» забороняє поширення контенту, що закликає до дискримінації та насильства. На практиці ж довести факт мови ненависті, провести межу між оцінним судженням і мовою ворожнечі дуже складно.
Команда «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» спільно з юристами Параюридичного хабу регулярно готує звернення до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у випадках, коли мова ворожнечі набуває резонансу й загрожує спровокувати пряме порушення прав.
Влітку 2025 року приводом для такого звернення стали події в Івано-Франківську, де група людей зірвала публічний захід із нагоди відкриття ЛГБТ+-ком’юніті-центру громадської організації «Інсайт», і відеозвернення міського голови Руслана Марцінківа, який фактично виправдав дії радикально налаштованих молодиків. Команда також відреагувала зверненням до омбудсмена на події в центрі Києва, коли учасники вуличної ходи на День українського добровольця 14 березня вигукували заклики до смерті всіх прихильників ЛГБТ.
Коли порушення відбувається в медіа, команда звертається до регулятора цієї сфери — Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Координатор із політики й законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO каже, що й омбудсмен, й Національна рада «справді підтверджують, що вони відповідальні, вмикаючи необхідне правове регулювання».
Такі звернення потрібні, щоб перетворити зафіксовану мову ворожнечі з «інформаційного шуму» на предмет правової оцінки. Адже без системного реагування навіть поодинокі публічні висловлювання здатні формувати атмосферу страху, самоцензури й виключеності для цілих груп людей.
Прогрес у державній політиці є
«Державна політика за підсумками 2025 року продемонструвала високий рівень прихильності до захисту прав людини для ЛГБТІ, — каже координатор з політики та законодавства (Національний ЛГБТІ-консорціум), Святослав Шеремет. — У році, що минає, Україна ухвалила 15 нових актів про недопущення дискримінації людей на підставі сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. Водночас мова ворожнечі залишається для українського інформаційного простору системним викликом, і тут є поле для об’єднання зусиль усіх здорових сил суспільства».
Відкладати розв’язання цієї проблеми на невизначений час («після війни») не можна. Адже саме емоційне напруження, спричинене війною, створює родючий ґрунт для спрямування злоби й фрустрації на співвітчизників і співвітчизниць. Тому ми маємо щодня працювати над творенням суспільства, яке буде солідарним, відповідальним і здатним захистити гідність кожної людини навіть у найважчі часи.
Матеріал опубліковано на правах реклами.