Війна і деменція. Забуваєте назви предметів чи бʼєтеся об одвірки — це вже сигнал, що треба до невролога?

Люди не усвідомлюють навіть, що вибухова хвиля спричиняє легку черепно-мозкову травму. Що на клітинному рівні у їхньому мозку з'явилася «тріщинка», яка після кожної наступної вибухової хвилі чи удару по голові, через стрес, різні хвороби, вік, спосіб життя може ставати все більшою. І що це загрожує появою Зниження розумових функцій, таких як пам'ять, увага, мова, мислення та сприйняття, що виникає внаслідок проблем з головним мозком.когнітивних порушень — погіршенням пам'яті, мислення, мовлення, інших розумових функцій. Аж до розвитку різних видів Синдром, який характеризується поступовим зниженням когнітивних функцій: пам'яті, мислення, орієнтації, розуміння, розрахунку, здатності до навчання, мовлення та судження. Вона суттєво впливає на повсякденне життя людини, призводячи до втрати незалежності. Деменція не є нормальною частиною старіння, хоча її ризик зростає з віком.деменції, яка перекреслює можливість осмислених вчинків і стосунків.

«Наші стандартні методи обстеження головного мозку, наприклад, Набір методів для створення зображень структури та функцій нервової системи (мозку, спинного мозку), що застосовується в медицині та наукових дослідженнях для діагностики захворювань (пухлини, інсульти, травми) та вивчення роботи мозкунейровізуалізація з допомогою МРТ або КТ, не бачать пошкодження мозку в результаті легкої черепно-мозкової травми. Тому що порушення, які виникають після неї — мікроструктурні. Саме цим легка Черепно-мозкова травмаЧМТ і підступна», — говорить професорка Олена Товажнянська, завідувачка відділу нейрокогнітивних і судинних захворювань головного мозку Інститут геронтології ім Д. Ф. Чеботарьова НАМН УкраїниІнституту геронтології.

За її словами, коли когнітивні порушення стають очевидними, вони вже можуть обмежувати функціональну активність людей та погіршувати якість їхнього життя, а прогресуючи, можуть перейти у тяжку форму. І тоді людина вже не здатна обійтися без сторонньої допомоги.

До війни, каже Олена Леонідівна, певні форми деменції фіксувалася переважно у людей, старших 65 років. Але сьогодні є підстави вважати, що війна може значно омолодити недугу. У групі ризику насамперед військовослужбовці, які зазнали бойових травмувань головного мозку. Тож наразі в Інституті геронтології проводяться дослідження, що мають з'ясувати, чим легкі черепно-мозкові травми небезпечні для когнітивних функцій людини.

Хапальні рефлекси та слова на букву с

«За умов бойових дій військові зазнають декілька легких ЧМТ, вплив яких плюсується, бо у проміжку між ними мозок не встигає відновлюватися. У результаті порушуються звʼязки між різними структурами мозку. Спочатку це відбувається одномоментно, шляхом механічного впливу травми або вибухової хвилі. А потім у мозку починають розвиватися вторинні патологічні процеси. Якщо говорити простою мовою — порушуються обмінні, енергетичні процеси в клітинах мозку, його кровопостачання, відбувається збій у біохімічних реакціях. Одним з клінічних наслідків цього є порушення когнітивних функцій, які забезпечують нашу взаємодію зі світом. Додатково ситуація погіршується через психоемоційні проблеми людини. Тривога, панічні атаки, ПТСР тісно повʼязані з когнітивними розладами, тому що вони теж порушують біохімію мозку», — так Олена Товажнянська пояснює механізм виникнення когнітивних проблем після легких ЧМТ.

Кілька останніх місяців в Інституті геронтології працюють із військовими, які зазнали легких ЧМТ і перебували в одному з реабілітаційних центрів Києва. Пацієнти проходили Графічний запис електричної активності головного мозку, отриманий шляхом розміщення електродів на шкірі голови для виявлення різних порушень роботи мозку, таких як епілепсія, порушення сну, травми, або запалення.енцефалографічне та біохімічне обстеження, спеціальне нейропсихологічне тестування, яке мало визначити їхній психоемоційний стан і когнітивні спроможності.

З допомогою нейропсихологині інституту Алли Шулькевич я пройшла кілька тестів, які пропонуються військовим. Хоча стартові позиції у нас із бійцями різні. З початку війни я жодного разу не потрапляла під вибухову хвилю. Удари по голові упродовж життя якісь були, але наразі я можу згадати тільки один випадок: як у купе потягу Київ — Варшава отримала по тімʼячку верхньою полицею. Зухвало сподіваюся, що жодних когнітивних порушень тестування не виявить. А втім…

Перше завдання для мене: впродовж однієї хвилини назвати максимально багато слів на букву с. Це мають бути тільки іменники. За умовами тесту, якщо кількість слів буде меншою за 11, це тривожний дзвіночок. Алла Шулькевич включає секундомір. Я сиджу за столом на стільці, переді мною стіна. От уже три слова на букву с. Але жодного з них я не назвала. Хоча в сумі вийшло 18 слів. Це свідчить, що процеси, повʼязані з моїм мовленням і мисленням, протікають нормально. Хух.

Далі я маю слідом за нейропсихологинею повторювати певні рухи у певній послідовності: стиснути кулак, упертися ребром долоні у стіл, покласти долоню на стіл. Потім мушу виконати ці рухи самостійно. Вийшло. Моя рухова активність у нормі.

Згодом цікавіше: я розкриваю долоні, фахівчиня кладе на них олівець. Моє завдання — не хапати його, взагалі ніяк на нього не реагувати. Людина без когнітивних порушень контролює свої хапальні рефлекси, загалом — свої рухи.

Наступне завдання: нейропсихологиня один раз стукає олівцем об стіл, я маю стукнути двічі. Якщо вона стукає двічі — я один. Це, за словами Алли Шулькевич, проста реакція вибору. А от і складна: на один стукіт я не повинна стукати зовсім. На два — я маю один раз. Впоралася.

Потім Алла Шулькевич кладе переді мною металеву пластину, поділену на 25 квадратів. Це так звана таблиця Шульте. У квадрати врозсип записано числа від 1 до 25. Я маю 40 секунд, аби послідовно тицьнути у ці цифри олівцем — 1, 2, 3 і далі. «Якщо вам знадобиться для цього понад 40 секунд, значить у вас трохи понижена концентрація уваги й розумова працездатність. Якщо понад 50 секунд, то концентрація уваги низька»,— попереджає Алла Анатоліївна. Я рахувала 42 секунди. Другу таблицю освоїла вже за 38 секунд.

Узагалі-то військові під час тестування працювали з п'ятьма такими таблицями. Під час цього тесту важливо навіть, наскільки швидко людина справляється з кожною із таблиць. Тобто наскільки інтенсивно людина втягується в роботу.

«Під час проходження цього тесту військові жалілися, що у них з'являються головні болі. Тому наступним групам військовослужбовців ми будемо пропонувати інший тест — їм треба буде записувати цифри в таблицю певними символами»,— говорить Алла Шулькевич. Я спробувала пройти цей новий тест. Мені видали аркуш, на якому була зазначена відповідність певного символу кожній цифрі. За цим зразком я мала за 90 секунд у 90 клітинок під кожною цифрою вписати її символ. Приміром, під 1 — горизонтальну риску, під 6 — кружечок, під 9 — дві горизонтальні риски. І не зробити жодної помилки. Помилок я не зробила, але встигла заповнити лише 59 клітинок... А тест же перевіряє мою здатність запам'ятовувати…

Найбільше погіршуються пам'ять і увага

Завідувачка відділу Інституту геронтології Олена Товажнянська пояснює, що результати цих й інших тестів на якість когнітивних функцій потрібно аналізувати комплексно, співвідносячи їх із результатами тестів психоемоційного стану. Щоб виключити, зокрема, вплив ситуативної тривоги, хвилювання на когнітивні порушення. Тобто я лише погралася в обстеження. А стосовно військових якраз і йдеться про такий комплексний аналіз.

За словами Товажнянської, тестування військових виявило підвищення у них рівня тривоги, а в деяких випадках і рівня депресії, хоча хлопці вже довгий час перебували далеко від фронту і проходили реабілітацію, зокрема й психологічну.

За віком чоловіки були розділені на дві групи: 29-45 років, 45 — і старші. Найстаршим виявився боєць 54 років.

«Різниця у результатах між цими віковими групами була дуже помітна. Якщо в молодшій групі більшою мірою страждають ті зони мозку, які відповідають за увагу і пам'ять, то в старшій групі до них ще додалися зони, котрі відповідають за абстрактне мислення, мовлення, виконавчі навички, розуміння просторових співвідношень, швидкість сприйняття та обробки вербальної інформації. Переважно це були порушення легкого ступеня, але у кількох обстежених вже розвинулися доволі серйозні порушення, які за певних умов можуть надалі досягнути рівня деменції», — говорить про підсумки дослідження Товажнянська.

Отже, військовим, котрим 45+, до глибокої старості ще далеко, але деякі з них уже зараз мусять стерегтися важких розумових порушень. Вони вже закінчили курс реабілітації й можливо навіть повернулися в окопи. І скільки російських обстрілів віддаляє їх тепер від страшного вироку — деменції?

Дайте мозку шанс

За кожну когнітивну функцію в людини відповідає певна частина мозку. Приміром, скронева зона — за сприйняття простору, мовлення, органи чуття, потилична — за зорові функції, певні ділянки лобової зони — за памʼять. Але мозку загалом все одно, яка зона взяла на себе вплив легкої ЧМТ — тому що в момент струсу мозок врізнобіч вдаряється об черепну коробку, відтак руйнування звʼязків між структурами мозку теж відбувається врізнобіч. Від удару в лоб, приміром, можуть виникнути пошкодження і тих когнітивних функцій, за які лобна частина мозку і не відповідає.

Як зауважує Олена Товажнянська, зазвичай після легкої ЧМТ починають розвиватися вторинні патологічні процеси в мозку людини. Інша справа, що у кожної — з різною швидкістю, різним ступенем тяжкості й за різними, скажімо так, траєкторіями.

«У цій ситуації велике значення має загальний стан організму до отримання ЧМТ. Малорухливий спосіб життя, зловживання алкоголем і наркотичними речовинами, цукровий діабет, проблеми з нирками, щитоподібною залозою, судинами, інші хвороби — це також фактори ризику. Не можна забувати й про генетичні чинники, про ген ризику розвитку нейродегенеративних процесів, а саме Хвороба Альцгеймера — це прогресуюче нейродегенеративне захворювання, найпоширеніший тип деменції, що поступово руйнує пам'ять, мислення та здатність виконувати повсякденні справи, спричиняючи загибель клітин мозку та втрату зв'язків між ними. Зазвичай проявляється після 65 років,хвороби Альцгеймера. Про ЧМТ, зазнані й пʼять, і десять років тому, тобто ще у мирному житті. До того ж усі ці чинники не існують самі по собі — відбувається їхня комбінація, що посилює негативний вплив на мозок», — говорить професорка.

Але найбільш негативним чинником сьогодні є війна. До війни, за словами Товажнянської, людина, яка зазнавала легкої ЧМТ, мала умови для відновлення: могла відпочивати, спати, належно харчуватися, уникати стресів, регулярно приймати відповідні препарати. І це спрацьовувало. Адже негативні процеси в мозку можуть загальмуватися, проте для свого відновлення мозок повинен мати необхідні ресурси.

А сьогодні такі ресурси просто не можуть сформуватися — війна забрала цю можливість. Воєнні дії, обстріли, стреси, тривога, поганий сон, переохолодження, погіршене харчування, активізація хронічних захворювань, неможливість часто навіть подумки вийти із реалій війни — усе це пришвидшує розвиток когнітивних патологій у тих випадках, які до війни не викликали б великих проблем.

І підступність ситуації полягає в тому, що патологічні процеси в мозку, уже почавшись, обов'язково будуть прогресувати, якщо мозок не має можливостей для відновлення.

«Ми можемо спробувати загальмувати ці процеси на певному рівні. Інше питання — на який час, з огляду на усі ті негативні чинники, які посилюють розвиток патології», — наголошує Олена Товажнянська.

Вона малює на аркуші схему: ось квадратик ЧМП, від нього стрілочка до другого квадратика — КП (когнітивні порушення), від другого стрілочка до третього, у який вписано букву Д (деменція).

«Якщо на етапі після легкої ЧМП людина ніяк не відреагувала, не дала мозку відновитися, наступним етапом можуть стати зниження когнітивних функцій. Вони завжди помітні на побутовому рівні: зʼявляються, приміром, проблеми з тим, щоб реально оцінити розмір предметів, відстань до них, є труднощі з концентрацією та утриманням уваги, людина не може швидко пригадати імен родичів, назви знайомих предметів тощо. Якщо це сприймати просто як милі дивацтва (ой, окуляри на лобі, а я їх пів дня шукаю; ой, чому я постійно налітаю на одвірок) і на цьому етапі не звернутися по медичну допомогу, шлях до різних форм деменції може відчутно скоротитися», — зазначає професорка Товажнянська.

Але людині, щоб забити тривогу на початковому етапі проблеми, треба розуміти, що проблема існує. А як вона про неї здогадається, якщо навіть МРТ не може виявити ті загрозливі мікротріщини? Що може стати для людини сигналом про негаразди з її когнітивними функціями?

Професорка пояснює, що перший дзвіночок для людини і її близьких, колег по роботі — це коли увага людини розсіюється і її важко сконцентрувати навіть після тривалого відпочинку, коли людині важко стає сприймати звичні види інформації у звичних обсягах, коли з'являється хаотичність у викладенні думок. Коли людина починає витрачати більше часу, ніж зазвичай, на виконання звичних маніпуляцій. Щойно окреслилася хоч одна з цих проблем, необхідно відразу звертатися до невролога. А ще краще — регулярно проходити профілактичні огляди у цього фахівця. Звикли ж ми всі вже до таких оглядів у гінеколога чи уролога. Тому що людина, яка будь-коли отримала легку ЧМТ, автоматично потрапляє в групу ризику стосовно розвитку когнітивних порушень. І з кожною наступною травмою, з віком і погіршенням загального здоров'я цей ризик буде збільшуватися.

«Ви поскаржилися, наприклад, на погіршення памʼяті й уваги — і лікар повинен обʼєктивізувати наявність цих порушень, оцінити їхній ступінь, зокрема — з допомогою нейропсихологічних і психоемоційних тестів, про які ми говорили. Лікар з'ясовує: ідеться про тимчасові труднощі, які виникли через втому або погіршений психоемоційний стан, чи саме про порушення когнітивних функцій. Ви забули, наприклад, факт, бо у вас справді вже проблеми з памʼяттю, і ви навіть після підказки не можете згадати певну інформацію. Чи можете — бо проблема не з памʼяттю, а з тим, що через втому, страх чи тривогу вам от у цей конкретний момент важко пригадати потрібне. І залежно від результатів обстеження невролог надасть рекомендації», — пояснює Олена Товажнянська.

Хтось скаже, що якщо війна так погіршує ситуацію з когнітивними порушеннями, то чи є сенс перейматися ними, поки вона триває? Бо от відновився після однієї легкої ЧМТ — і відразу зазнав наступної. Але йдеться про те, щоб дати можливість мозку зібратися із силами для відновлення тоді, коли він ще може відновитися.