«Дефіцит електрики в Києві може сягати 80-90%». Україна проходить через найважчі відключення електрики — розбір ситуації

«Якщо ми відновлюємо ті самі об'єкти по декілька разів, а то і по декілька десятків разів, то врешті-решт там просто латка на латці й майже нема чого відновлювати. Якщо низька температура, якщо негода, якщо всі ці погані погодні умови, то це також збільшує аварійність.

Причому не варто ж забувати, що більшість мереж, систем є зношеними. І цю зношеність збільшують постійні увімкнення-вимкнення обладнання для реалізації стабілізаційних графіків, обмежень потужності. Ресурс всього обладнання, всієї автоматики дуже швидко вичерпується, коли його постійно вмикають і вимикають», — пояснює Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування.

Надзвичайна ситуація в енергетиці отримала офіційне визнання. Що це означає?

14 січня Зеленський оголосив про запровадження надзвичайної ситуації в енергетиці. Цей режим додається до воєнного стану, в якому живе Україна з 2022-го. Але якщо режим воєнного стану прописаний у законодавстві, то надзвичайна ситуація в енергетиці введена без ухвалення якогось спеціального закону.

«Це вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії. Це заходи, які у нас вже запроваджувалися раніше, розпочинаючи з 2014 року. У 2014 році відповідне рішення було ухвалене урядом після припинення постачання антрацитового вугілля з Донбасу», — пояснює Рябцев.

На практиці такі надзвичайні заходи передбачають кілька речей. Це скорочення споживання електроенергії. Вже озвучено рекомендації не заживлювати вуличну рекламу й вуличне освітлення повною мірою, а також використовувати автомобільний транспорт замість електричного в містах. У Києві, наприклад, школярам продовжили зимові канікули до 1 лютого, щоб зекономити енергетичні ресурси для шкіл.

Спрощуються процедури ухвалення рішень про ремонти, відновлення енергосистеми. Спрощуються алгоритми приєднання нових енергетичних установок та обладнання до мережі.

Можливе обмеження проведення культурних заходів із використанням електрики із національної енергосистеми. Якщо, скажімо, кінотеатр працює від загальної системи, його роботу можуть призупинити. Якщо ж цей кінотеатр має автономне, приватне живлення, то додаткові обмеження його не мають стосуватися. Йдеться не лише про генератори, а й про так звану «розподілену генерацію» — сонячні та вітрові електростанції, а також невеликі енергетичні установки, котрі зазвичай працюють на газу і мають потужність у 1 МВт чи декілька МВт.

За даними міністра енергетики Дениса Шмигаля, у 2024 році ввели в експлуатацію 225 МВт потужності розподіленої генерації, а за 2025 рік — 762 МВт. Переважно на Київщині, Волині, Прикарпатті, Черкащині, Харківщині. У Києві з розподіленою генерацією ситуація не дуже.

Важливо, що переважно це все приватна генерація — тобто електрика, яку бізнес виробляє для власних потреб і не віддає її в загальну енергомережу. Закрити цією електрикою потреби населення наразі неможливо.

Але чи може влада, користуючись режимом надзвичайної ситуації в енергетиці, змусити приватних власників газових установок віддавати електрику в загальну мережу? Скористатися, наприклад, аргументом, що люди мерзнуть у містах і селах.

«Ні, не можуть. Примусово вони нічого не зможуть зробити, вони до приватної розподіленої генерації не доберуться. Це адміністративно і технічно практично неможливо здійснити. Треба не примусово це робити, а треба створити умови, коли ця генерація, встановлена для власних потреб, може бути приєднана до енергосистеми.

Треба зараз максимально ще спростити всі процедури для цього. І цю генерацію залучати не примусом, а просто звичайним стимулом. Це буде легше, швидше і простіше», — пояснює Володимир Кудрицький, ексочільник державної компанії «Укренерго» та один з ідеологів концепції розподіленої генерації.

Також надзвичайні заходи в енергетиці дають право державним енергетичним компаніям — «Укренерго», «Енергоатому», «Нафтогазу» та іншим — перерозподіляти кошти з довгострокових інвестиційних програм на ремонтні роботи та закупівлю потрібного обладнання. Фактично, дається зелене світло витрачати гроші вже тепер, а не думати, що буде під кінець року.

Держенергонагляд нині отримав право проводити перевірки енергетичної системи, попри загальний мораторій на перевірки бізнесу. Це не лише технічні перевірки, але й відстежування, щоб ніхто з виробників, трейдерів електроенергією не завищував штучно ціни.

Крім цього, в межах надзвичайних заходів у сфері енергетики можуть бути змінені тарифи на електроенергію. Найперше це стосується бізнесу — йому дозволили купувати імпортну електрику за вищими цінами, якщо це потрібно.

Офіційно про підвищення тарифів для населення не заявлялося, але нинішній тариф у 4,32 гривні за 1 кВт.год є нецікавим для виробників електрики. Якщо припустити, що електрика для населення оплачуватиметься в межах тарифу 6-10 гривень за 1 кВт.год, пропозиція електроенергії на ринку збільшиться, адже стане вигідним будувати нові електростанції (ту ж розподілену генерацію) саме для людей, а не для великих компаній.

Насамкінець, в межах режиму надзвичайної ситуації в енергетиці було створено єдиний координаційний штаб під головуванням міністра енергетики Шмигаля.

«Надто вже велика кількість різноманітних штабів у нас розвелася. І ті, хто кажуть, що це вже шостий штаб, то мені дуже хочеться вірити, щоб це залишився один штаб. Тому що якщо від керівників енергетичних компаній будуть вимагати, щоб вони були присутні на нарадах усіх штабів, то у них не вистачить часу працювати. Координацією має займатися один цей самий консультативний орган, а не 6 різних високопосадовців», — коментує енергетичний експерт Геннадій Рябцев.

Багатостраждальна, побита енергосистема

З наявних 11 ГВт потужності української енергосистеми близько 3,5-4,5 ГВт треба «віддати на “критичку” і потім залишок — на населення та промисловість», — пояснив hromadske Сергій Коваленко, гендиректор технологічно-енергетичної компанії Yasno.

Але і з заживленням критичної інфраструктури — лікарень, дитячих садків, шкіл, систем водо- та теплопостачання — виникають проблеми. Так, засновник Інституту серця Борис Тодуров повідомив нещодавно, що заклад таки потерпає від перебоїв з електропостачанням.

Генератори для безперебійної роботи операційних відділень та реанімації хоч і є, однак коли відбувається перемикання на живлення від генераторів, стається збій в роботі спеціальних комп’ютерів, що використовуються в інституті. Тому потрібне додаткове енергетичне обладнання для безперебійного живлення.

Отож, для населення та бізнесу лишається фактично 7,5 ГВт електрики, притому, що населення споживає приблизно третину цієї потужності. Для їхніх потреб потрібно принаймні на 40% більше електрики, якщо рахувати в цілому по країні.

Підконтрольні українські АЕС, а це нині найнадійніше джерело електрики, мають заявлену, офіційну потужність 7,7 ГВт. Але реальний виробіток є меншим з технічних причин.

«Працюють вони в кращому випадку на 6 ГВт. Блок на 1 ГВт ніколи на 1 ГВт не працює по факту. Працює на 850-900 МВт максимум», — каже енергетичний експерт Юрій Корольчук.

Нині так чи інакше пошкоджені всі теплові та гідроелектростанції. За даними Міністерства економіки, російські обстріли з жовтня 2025-го пошкодили 8,5 ГВт генерувальних потужностей в Україні, включаючи тепло- та гідроенергостанції. Для їхнього невідкладного ремонту потрібен приблизно 1 мільярд доларів.

«Вони всі були пошкоджені протягом вторгнення, а частина відновлена, частина не відновлена. Тобто не можна сказати, що всі теплові та гідро не працюють. Це не треба так інтерпретувати. Мається на увазі, що прильоти були по кожній електростанції, що жодна електростанція не уникнула цієї долі. Але це не значить, що вони всі не працюють, що там нуль генерації від всіх», — пояснює Володимир Кудрицький, ексочільник Укренерго.

В енергетичній компанії ДТЕК, що довгий час спеціалізується на теплових електростанціях, повідомили hromadske, що наразі вони ремонтують свої пошкоджені лінії, підстанції та об’єкти електрогенерації.

«Цього опалювального сезону не було жодного дня без обстрілу енергетики. Загалом дефіцит зберігається по всій країні, але в регіонах присутності ДТЕК найбільше страждає Київ та Дніпро. Також на ситуацію впливають низькі температури й одночасне зростання споживання електроенергії (через обігрівачі). Це додатково погіршує баланс між виробництвом і споживанням електрики», — кажуть в пресслужбі ДТЕК.

Ситуація в Києві після прильотів 9 січня дещо схожа на ту, що пережила Одеса напередодні нового 2026 року — відсутність світла по 10-12 годин, а то й по декілька діб. Разом зі світлом зникають вода й подекуди опалення.

Особливо важка ситуація в Дарницькому районі, звідки мешканці намагаються перебратися бодай на якийсь час на правий берег. Також сильно пошкоджені міські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, а тепер ще й завдано руйнувань ТЕЦ-4, на яку спирається Дарницький район.

«В Києві ситуація одна з найскладніших у країні. Київ і до війни був енергодефіцитний, оскільки обсяги виробництва електроенергії в місті становили близько 1,2 ГВт, а середнє споживання було на 30-50 % більшим, залежно від сезону і періоду доби. Відповідно, додаткова електроенергія постачалася в місто із загальної мережі.

Наразі обсяги доступної генерації у місті є істотно меншими за практично незмінного енергоспоживання. Отже, оцінково, дефіцит потужності у Києві може сягати до 80-90%. Також значних пошкоджень зазнали мережі, що також зменшило можливість живлення Києва із загальної енергосистеми», — розповідає Богдан Серебренніков, заступник директора з досліджень аналітичного центру DiXi Group.

Для забезпечення потреб Києва у власній генерації (тобто щоб закупити й встановити нові установки з виробництва електрики), за грубими оцінками, може знадобитися близько 1,5-2 мільярди доларів, додає він. Водночас у грудні міжнародні партнери передали до Фонду підтримки енергетики України 350 мільйонів євро для потреб всієї країни. Дефіцит фінансування доволі великий.

В Києві, та й в інших містах, існувала своєрідна мода на сонячні панелі на дахах будинків, котрі могли би перекривати хоча б частину електричного дефіциту. Але в нинішніх умовах ця ставка не спрацювала.

«Встановлюють негарантовану потужність, як-то ці всі фотоелектричні панелі, які зараз під снігом на дахах. Повстановлювали на дахи, зокрема адміністративних споруд, ці панелі. Сніжком їх припорошило — і все. І вони не працюють. А якщо хтось там, якийсь двірник з лопатою піде їх чистити, то вони не запрацюють взагалі ніколи (панелі дуже крихкі — ред.)», — пояснює енергетичний експерт Геннадій Рябцев.

Великий дефіцит електрики фіксується також в Харкові, Одесі, Запоріжжі, Миколаєві, Дніпрі, Сумах, Чернігові.

«В місті Чернігів ситуація краща, аніж в Києві, проте прикордоння, на жаль, ще і обстрілами погіршується», — розповів hromadske народний депутат, заступник енергетичного комітету Верховної Ради Олег Семінський під час перебування на Чернігівщині.

Зараз ще й енергетичне обладнання часто замерзле, його потрібно розчищати від снігу та льоду. В окремих регіонах трапляються хуртовини — все це ще більше ускладнює роботу енергетичних ремонтних бригад.

Але великий дефіцит виробництва електроенергії, проблеми в роботі ремонтників існували й раніше, до 2026 року. Що суттєво відрізняє нинішню ситуацію — це критичний дефіцит енергетичного обладнання для ремонтів. Ремонти 2025 року дорого коштували в цьому сенсі, адже вони майже випорожнили арсенали енергетичних компаній.

Виробити це обладнання в Україні в нинішніх умовах навряд чи можливо — хоча б через той самий брак електрики. Міністр енергетики Шмигаль звернувся по допомогу до Євросоюзу. 

«Ми готову техніку й обладнання в необхідній кількості не отримаємо. Тому ми можемо отримувати якісь одиничні речі, в поодиноких випадках якесь обладнання. Але треба усвідомлювати, що жодного запасу критичного обладнання рівня магістральних трансформаторів, наприклад, чи там турбін, генераторів великих теплових електростанцій — у світі такого запасу не існує ніде.

Так що найбільше ми повинні розраховувати на грошові кошти, за допомогою яких ми повинні побудувати нарешті бетонні укриття над трансформаторами електростанцій і обленерго. Це те, що не було зроблено за всі ці роки», — зазначає Володимир Кудрицький, ексочільник «Укренерго».

Така ситуація призводить до того, що передати електрику від електростанції до споживачів стає все важче. У звичайних умовах, трансформатори великої потужності могли би спрямовувати великі обсяги електроенергії через усю країну. Цих трансформаторів все менше, бо по них наносяться удари. Через це енергетикам доводиться встановлювати трансформатори меншої потужності (адже інших немає) і добудовувати нові лінії електропередач, щоб передати хоч якусь електрику бодай до найближчого регіону.

Нині для заживлення будівель — житлових чи інших — часто використовуються генератори, що працюють на бензині та дизелі й можуть мати потужність від 150 кВт. Але перекрити ними енергодефіцит неможливо — хіба заживити ліфт, подачу води. А ще вони потребують «відпочинку», згідно з технічними рекомендаціями.

«Генератори — це завжди точкові рішення для живлення окремих об’єктів. Водночас це фактично ніяк не допоможе покращити енергопостачання багатоквартирних будинків. Установки зберігання — це не генерувальні потужності, а накопичувачі, які спочатку акумулюють електроенергію з мережі, а потім видають її в потрібний час. Тому вони корисні, але за загального дефіциту в системі також мають свої обмеження», — говорить Богдан Серебренніков з DiXi Group.

Є й потужніші накопичувачі електрики, але то цілий окремий бізнес. По суті, це великий павербанк — бере електрику з мережі, зберігає її, а в потрібний момент видає. У ДТЕК повідомили, що ввели в експлуатацію систему накопичення енергії потужністю у 200 МВт. Такої потужності вистачило б заживити кілька районів Києва, наприклад. Вартість проєкту — 125 мільйонів євро.

Та в реальності з цього «павербанку» 140 МВт йде на допоміжні послуги «Укренерго», тобто «Укренерго» цю електрику передає туди, куди вважає за потрібне. Інші 60 МВт — це надання електрики на комерційних умовах учасникам енергоринку, повідомили в пресслужбі компанії.

Миттєве покращення в енергетиці навряд чи можливе, але є кілька методів

Чи можна, зрештою, щось вдіяти, щоб електрики стало більше? Адже про нормальне життя з вимкненнями по 9-12 годин чи більше вже не йдеться. Навряд чи людина, яка немає в побуті достатньо електрики, води, тепла буде ефективним працівником на роботі. А водночас є роботи, де за такого дефіциту електрики продовження праці просто неможливе. В простій ідуть і промислові підприємства, які не забезпечили собі додаткової електрики.

«Далі ситуація буде не набагато відрізнятися від того, що ми мали раніше і маємо зараз. Я собі уявляю її як синусоїду: черговий масований удар, після якого запровадження аварійних та екстрених відключень, потім відновлення, повернення стабілізаційних графіків від половинки до двох з половинкою черг, після цього знову масований удар. Після цього знову екстрені аварійні відключення, відновлення, повернення стабілізаційних графіків і так далі, аж до завершення війни», — прогнозує енергетичний експерт Геннадій Рябцев.

«Якщо говорити про швидкі рецепти — це імпорт електроенергії, збільшення його, тому що сьогодні він не йде не через технічні причини, а через комерційні, через те, що ціна на українському ринку була нижча за європейську. Стримувана вона адміністративними обмеженнями, які встановлені регуляторами. І, відповідно, ніхто не буде купувати щось за 400 євро і продавати в Україні за 300, розумієте? Потрібно, щоб ціна давала можливість імпортувати. Бо ми, відмовляючись від імпорту, умовно кажучи, за 400 євро, сідаємо на генератор дизельний за 800», — говорить Володимир Кудрицький ексочільник «Укренерго».

Так, з 17 січня були запроваджені нові цінові коридори, котрі дозволяють купувати більше дорожчої імпортної електрики. Також міністр енергетики Шмигаль доручив великим державним компаніям — «Укрзалізниці», «Нафтогазу», «Укроборонпрому» — забезпечити принаймні 50% своїх енергопотреб імпортною електрикою. Це має зменшити навантаження на українських виробників електроенергії, відтак її має стати трохи більше для населення.

Нині Україна може імпортувати з Європи максимум 2,3 ГВт на годину — за потреби країни у 18 ГВт. Чи можна збільшити цей імпорт?

«Можливо, але не набагато. Тим виробництвам, кому важливо не йти в простій, їм треба купувати по імпорту, і тоді їх не будуть відключати», — каже Володимир Кудрицький, ексочільник Укренерго.

«Немає таких зараз заходів, які дали б миттєвий результат, ми вичавлюємо з енергосистеми все, що можемо. Це не питання грошей зараз. Це питання часу на відновлення пошкоджених теплових, гідроелектростанцій, ТЕЦ. А якщо ми говоримо про гроші, то я не думаю, що в державному бюджеті ми можемо їх залучити.

Але ми можемо взяти в донорів гроші і захистити ключові важливі вузли від “шахедів” бетонними спорудами. І ми можемо залучити приватний капітал для того, щоб розгорнути декілька додаткових ГВт розподіленої генерації. На це треба, напевно, півтора-два мільярди євро додатково. На газопоршневі станції, батарейні станції. Але це вже не на цей сезон, очевидно», — додає Кудрицький.

Водночас у ДТЕК повідомили, що зараз в будівництві перебуває друга черга Тилігульської вітроелектростанії, яка після завершення будівництва матиме потужність в 500 МВт. Також йде підготовка до будівництва Полтавської ВЕС, потужність якої складе 650 МВт. Дві такі станції могли б закрити електричні потреби Києва, наприклад.

На світовому ринку продаються міні-ТЕС потужністю 40-50-100 МВт і більше з приблизною вартістю два мільйони доларів за 1 МВт. Їх виробляють Німеччина, Південна Корея, Бразилія, Китай, Японія. Та їх треба було замовляти ще у 2022-му. «Грубо кажучи, якщо вони зараз замовлять, їм через 5 років це відвантажать. Тобто не на зараз», — зазначає енергетичний експерт Юрій Корольчук.

Виходячи з наявного дефіциту потужності в енергосистемі, в масштабах України було б потрібно залучити щонайменше 6-8 мільярдів доларів інвестицій для будівництва нових генерувальних потужностей у наступні 2-3 роки, підрахували в DiXiGroup. Але крім цього, ще потрібні будуть значні кошти на відновлення та розвиток електричних мереж, для підключення нової генерації.