«Ти чоловік? Де твої яйця?» — гейтять блогерку Маковію. Що це за люди й чому їм так підгорає

Спорт — як порятунок для «кукухи»

Жінка народилася на 14 серпня за старим стилем. Нині це свято відзначають 1 серпня.Маковія, тож хоч назвали Олею, мама кликала її Маковією. Вона родом з-під Маріуполя, у юному віці виїхала з Приазов’я до столиці вчитися на біологиню-ботанікиню. Утім додому наїжджала часто — стосунки з батьками теплі.

Перші тижні після початку вторгнення стали для неї найстрашнішими у житті. Не знала, чи родина жива, жодних звісток, жодного зв’язку:

«Поки вони в окупації були, то я і не жила. Боялася прокидатися, щоб не дізнатися страшну новину. Молилась: “Господи, будь ласка, зупини це”. Я рилася в місцевих пабліках, де була інфа про смерть знайомих, і розуміла, що я, напевно, сирота».

Щоб «не поїхати кукухою», стала присідати, відтискатися від підлоги й качати прес біля ліжка сина вночі. Це заспокоювало. Зрештою родичі виїхали з Маріуполя, зараз мешкають неподалік столиці, а чоловік і брат жінки служать. Маковія ж продовжила спортивні заняття.

«Я в дитинстві займалася волейболом, баскетболом, грала у студентській збірній. Зі зростом 183 сантиметри важила 85 кілограмів — така добра тітка. Після вторгнення нерви з’їли 10 кілограмів. Перетворилася на чахлика», — пригадує.

Тоді стала виходити на дитячий майданчик, де школярі грали у волейбол, приєдналася до них. Бігала стадіоном, у будь-яку погоду, по снігу. Згодом почала займатися калістенікою. Це робота з вагою свого тіла на брусах, кільцях. 

«Зараз важу 73-74 кілограми і я себе підіймаю. Мені не вірять, що можливо мати таке струнке накачане тіло без стероїдів, додаткового вживання білка. Але я — приклад того, що можна», — розповідає вона.

Якщо спершу спорт заспокоював нерви, то зараз — для здоровʼя і краси. Завдяки вправам перестала боліти спина, жінка почувається добре, як ніколи до цього: «Якщо доживу до старості, зможу дістати з верхньої полички якусь коробку, піднятися на п’ятий поверх сама, не вмираючи від задухи».

Блогерка займалася без тренера й знімала відео для себе, щоб розуміти, чи правильно стоїть на руках, підтягується. Із часом стала публікувати ролики, щоб мотивувати до спорту інших. І відео залетіло. Та крім тисяч лайків, на жінку вилися тонни гейту.

Розписує намистини у протигазі

Після закінчення університету Ольга не стала біологинею. Працювала фотографкою в пологовому та для медіа, робила репортажі з етнофестивалів.

Почала їздити в експедиції, збирати автентичні прикраси, одяг. Стала відтворювати, щось реставрувати. 

Перші намистини купувала або брала зі старих намист, міксувала. Із часом навчилася робити їх сама з кераміки. Візерунки золотом на деяких із них доводиться малювати у протигазі, бо золото токсичне. Так знайшла себе в прикрасах і відкрила майстерню.

«Швидко моя кар’єра зросла, Українська дизайнерка, яка спеціалізується на створенні сучасного одягу в етностилі.Олеся Теліженко замовила мені колекцію прикрас для Ukrainian Fashion Week — Українського тижня моди. Своє Вид рукоділля та давній процес виготовлення виробів із натуральної вовни; тут — про намистинки із вовни.валяне намисто я подарувала учасниці “ДахиБахи”, і згодом усі дівчата цього гурту захотіли собі такі, тільки різних кольорів», — ділиться Маковія.

Крім того, як фотографиня випускала свої етнокалендарі з дівчатами в українському одязі. Її саму запрошували бути моделлю для таких календарів. Якось її зазнимкував коханий. Для забави жінка перевела фото в чорно-білий формат, постарила його. І ця світлина зажила окремим життям. Її без відома моделі й автора стали використовувати для реклами.

«Навіть етнографи пишуть у збірках, що це старовинна фотографія українки кінця XIX сторіччя. Я бачила на американському сайті, що принт із моїм зображенням ліпили на торби, нігті. Дуже сердилася, бо ніхто мого дозволу не запитував». 

Прикраси Маковія виготовляє для продажу, інколи розігрує за донати для військових. Торік їй вдалося зібрати для ЗСУ два мільйони гривень, позаминулого — три.

Зовнішність «обсмоктали» з голови до ніг

Як людина, яка любить усе українське, Маковія носить народне вбрання. Але не одягає автентики принципово, бо вважає це злочином:

«Всі старі сорочки треба зберігати. У моїй шафі або реконструкція старовинного одягу, або сучасна стилізація».

На багатьох відео жінка в білизні (закритій, не еротичній) одягається на камеру, розповідаючи, яка на ній сорочка, корсетка, фартушок, як вона утеплюється. У кінці відео — вже сформований образ із макіяжем, зачіскою, обов’язково на шиї — свої прикраси.

«І мене гейтять. Думаю тому, що не влажу в рамки традиційної дівчини, яка має стояти у вишиванці в хатці під стріхою, серед ікон і рушників, і їсти з глека деревʼяною ложкою сметану. Я маю пірсинг на губі. Через це прилітає, коментарі образливі, гидкі: “Як у свині в носі, зніми!”; за одяг починають: “Не паплюж українські традиції своїми трусами”».

Маковія заходила на сторінки цих коментаторів: милі тітоньки, бабусі, з квіточками й котиками. Її пересмикувало: як люди можуть таке писати їй — ледь не своїй онуці? Поступово підписники «обсмоктали» кожну частину її тіла: ніс великий, губи малі, ступні — ласти. Причому робили це й чоловіки, й жінки.

«Оце так тьолка, у мене такої ніколи не буде»

Коли жінка стала публікувати відео, де видно м’язи, то майже 100% злих коментарів прилітало від чоловіків. Дуже рідко від жінок: «Боже, як це гидко, ти ж дівчина».

Маковія згадує найпоширеніші чоловічі реакції: 

«”Заспокойся, будь жінкою, роби свої домашні справи”, “Ти чоловік? Де твої яйця?”, “Ти ніколи собі чоловіка не знайдеш, бо страшна”. Тобто такі мізогінія і сексизм яскраві. А самі на фото з пузами, з пивом, з рибою.

Іноді гидоту пишуть спортсмени: “Ой, підтягнулася чотири рази й зробила підйом-перевот. Та це школота зробить”, або “А що — дівчата вміють підтягуватися?” чи “Вона на хімії”. А ж я не вживаю алкоголю, не палю, шоколадку не з’їм.

Ще один вид коментарів — нижче пояса: “В тебе клітор, як у мужиків пісюн”, “Заховай свій вареник”, “Що, погріла піську на сонці?”.

Є смішні: “Оце так тьолка, у мене такої ніколи не буде”, “Я аж збудився” чи “А ти б’єш чоловіка?”, “Який це має бути ох*єнний чоловік біля такої баби, щоб не впала самооцінка?”.

Спершу шокована Маковія всім відписувала особисто, збирала коментарі в окрему папку, але із часом загартувалася. На гейт сміється, але іноді може й послати.

Нещадну критику жінка повернула собі на користь. Вона виставляє відео своїх щоденних тренувань, а також показує скриншоти з образливими коментарями, щоб розігріти підписників перед кожним великим збором на армію. Це діє.

«На творчість, намиста люди не дуже реагують. А отакі срачі підіймають охоплення. А кому цікавий лише спорт, для цього в мене є окрема сторінка. Бо є ті, хто питає, як почати, захоплюються, пишуть хороші речі, наприклад, що рік займаються, чи схудли, бо я надихнула. Мене тішить, що можу когось мотивувати», — підсумовує.

Гендерна паніка: як це — жінка не хоче спокусити чоловіка?

Керівниця експертного ресурсу «Гендер в деталях», філософиня Тамара Злобіна вважає, що блогерці не пощастило, бо з її конфігурацією активностей вона зібрала цілу вибірку стереотипів, які тригерять людей. Для масової аудиторії — не зовсім інтелігентної, але зацікавленої в Україні — українська жінка має бути стереотипної зовнішності. З повними губами, великими грудьми й сідницями. Але разом з тим і скоромна.

«Цей шароварний образ міцно сидить у головах старшого покоління. І він конфліктує з образом красивої сучасної, спроможної жінки із сильним, струнким, підкачаним тілом, і пірсингом на обличчі, якою є Маковія», — каже фахівчиня.

За її словами, старше покоління — найтоксичніше й найменше стримується у спілкуванні. Це вплив радянського виховання, коли кожен громадянин мав цькувати «ворогів народу». Це навіть вважалося добропорядною поведінкою.

«Ці люди отримують насолоду від вивищення. Це така соціальна мастурбація — короткочасне задоволення шляхом приниження іншої людини, яке відбувається в безпечному для них просторі», — пояснює Тамара Злобіна.

Щодо гейту під спортивними відео гендерна дослідниця знає, що найглибший рівень таких реакцій — сексизм. Маковія працює над тим, щоб бути підтягнутою, витривалою і здоровою, а не для того, щоб подобатися чоловікам. Вона не постить фото, де спокусливо вигинається, демонструє декольте чи відставляє сідниці. Таких блогерок у звабливих позах у фітнес залах багато в Instagram, і чоловіків це не дратує. Вони розуміють: дівчина тримає тіло у формі для них. І підкреслено це показує. 

«А Маковія цього не робить, і чоловіків неймовірно бісить, вони лютують, не можуть пережити: як це — жінка не виявляє сексуальної готовності? Її ж тіло має бути для насолоди чоловіків, для милування їхніх очей! У них гендерна паніка. І негативними коментарями вони намагаються стабілізувати ситуацію», — коментує фахівчиня. 

Вона пояснює, що реакція іноземців на Маковію — захоплена, зачарована, бо вони виховані в парадигмах, що європейські жінки самодостатні, самостійні, у них нормальні, гарні, адекватні стосунки із чоловіками. Та це стосунки партнерські, а не для обслуговування.

Відповідно, коли європейський чоловік бачить сильну жінку, він думає: ми разом заплатимо в магазині, разом понесемо пакети з продуктами, зробимо ремонт у квартирі. Тобто іноземець у сильній і спроможній жінці бачить повноцінну партнерку, з якою вигідно мати стосунки.

В Україні ж — чітко вибудовувані гендерні ролі, де чоловік — лідер, переможець, захисник. Український чоловік у сильній і спроможній жінці бачить виклик своїй маскулінності. 

«Тобто, якщо поруч зі мною така жінка, то, значить, я — не мужик. А вона має бути ніяка, м’яка, підлегла, покірна, слабка та обслуговувати мене. А якщо вона сильна й спроможна, то що — це я слабкий і покірний?» — розмірковує Тамара Злобіна. 

Вона впевнена, що гейтери Маковії — люди старшого віку, недалекі, з невисоким рівнем освіти й низьким рівнем доходу. Тобто ті, у кого не так багато власних досягнень. І домінування над жінкою — їхня остання психологічна віддушина. Такий чоловік думає: «Я кращий за будь-яку жінку, розумніший, сильніший, це мені належить за правом, просто тому, що я — мужик». Пригнічуючи жінок, такі чоловіки компенсують свої невдачі.

Проєкт реалізується за підтримки Фонду місцевого співробітництва Посольства Фінляндії в Україні.