Куди поділися дороги?
Всі різко почали дивуватися, що після зими та морозів доріг у країні знову немає. Найбільше уваги приділяється трасі Одеса — Київ, хоча ситуація ідентична по всій країні: і в Житомирській області, і в прифронтових регіонах.
Як же так сталося, хто винен і що тепер робити?
Перепади температур були завжди — коли, наприклад, вночі -4, а вдень +2. Самі морози не руйнують дороги, які цього року були сильніші, ніж зазвичай. На появу ям впливає саме перехід через нуль. Вода потрапляє в тріщини, замерзає, розширюється і розриває покриття зсередини. Тому ключовий чинник руйнування — не сам холод, а цикли заморожування та відтавання. Проте там, де вчасно були зроблені дорожні карти, як на окремих ділянках М-05 Київ — Одеса, покриття переживає зиму значно краще.
Дороги, збудовані в рамках «Великого будівництва», яке в народі охрестили «великим крадівництвом» через корупційні скандали, стоять у нормальному стані, адже їхній міжремонтний термін ще не підійшов через молодий вік. У дорожнього покриття є проєктний міжремонтний термін — для асфальтобетону це в середньому 10-12 років, залежно від категорії дороги, інтенсивності руху та типу покриття. Щоб дорога прожила цей строк, її потрібно регулярно обслуговувати.
Що потрібно було робити, щоб не побачити картини, де міжнародні траси перетворилися на суцільні ями? Насправді нічого надзвичайного, просто системно виконувати базові експлуатаційні речі: регулярно оновлювати верхні шари покриття до появи масової сітки тріщин і втрати водонепроникності, вчасно герметизувати шви та тріщини бітумними матеріалами, щоб не допустити проникнення води в конструкцію дорожнього одягу, забезпечувати поверхневий водовідвід.
Чому цього не робили? З початку війни було ліквідовано дорожній фонд — механізм, який має забезпечувати цільове фінансування для ремонту та утримання автомобільних доріг, підтримувати дорожню інфраструктуру в належному стані та забезпечувати безпеку на дорогах. Акциз на паливо був піднятий, тож кожен автомобіліст ще з 2022 року вкладався у фінансування дорожньої мережі, але оскільки спецфонд віртуальний, а всі кошти йдуть на єдиний казначейський рахунок, то, за рішенням уряду, на дороги гроші так і не доходили.
Коли формувався бюджет на 2025 рік, я зазначала, що за відсутності дорожнього фонду у 2024 році половина мережі доріг державного значення та 80% місцевих перейшли до аварійного стану. Ще рік без дорожнього фонду — і ми взагалі їх втратимо. Так і відбулося. Водночас більшість народних депутатів вважали недоцільним закладати кошти на дорожній фонд і активно за це виступали. Від питання адвокатування та необхідності фінансування дорожньої галузі самоліквідувався як профільний комітет Верховної Ради, так і профільне міністерство з профільним агентством, представники яких були відсутні на робочих групах з бюджету, де були проголосовані правки нардепів Підласи-Забуранної про вилучення дорожнього фонду. В планах уряду залишається спрямування дорожнього фонду в розмірі 100% до загального фонду з прогнозами до 2028 року.
З кожним роком, починаючи з 2022-го, фінансування профільного агентства скорочувалося приблизно втричі. На 2026 рік закладено мінімальні 12,6 мільярда гривень — сума, якої вистачить лише на утримання дорожньої мережі. Це підмітання, покіс трави, зимова обробка, тобто підтримка проїзності, а не відновлення дороги.
Коштів не закладено навіть на поточний ремонт, щоб дорожніми картами та ямковими роботами оперативно стримувати руйнування покриття. Тож питання просте: яким коштом ліквідовуватимуть катастрофічний стан доріг по всій країні?
У прифронтових регіонах, де ворог системно вибиває залізничну логістику, фактично ізолюючи зони бойових дій, автомобільні дороги залишаються єдиними логістичними шляхами. Але через системне недофінансування галузі навіть ці артерії перебувають у критичному стані.
І якщо стан доріг усі бачать і відчувають, то що говорити про стан мостів, які не оцінити на око і яким так само не приділяли уваги з 2022 року? Водночас за даними профільних установ, фактично кожен четвертий міст в Україні вже перебуває в непрацездатному або обмежено працездатному стані й потребує ремонту.
Україна втратила дороги не через погоду. А тому, що зруйнувала систему їхнього утримання. Уряд живе в режимі гасіння пожеж, де ніхто не планує на роки вперед, бо все, що буде після їхньої каденції, — вже не їхня проблема. Без системного фінансування інфраструктура не виживає. Повернення дорожнього фонду дасть змогу регіональним службам прогнозувати свою роботу та підтримувати дорожню мережу в нормальному стані. Інакше дороги в нашій країні просто перестануть існувати.