Два кроки назад замість кроку вперед. Що не так із проєктом Цивільного кодексу і чому він загрожує євроінтеграції

Після публічної критики ініціатори законопроєкту №14394 на чолі зі спікером  Русланом Стефанчуком прибрали з тексту два найбільш одіозні положення — про можливість шлюбу з 14 років і заборону розлучення до досягнення дитиною одного року. І зареєстрували виправлений проєкт як №14394-1. Решта тексту лишилась без змін. hromadske з’ясувало, що у цьому законопроєкті суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України і що з ним краще зробити — ухвалити в першому читанні й доопрацювати чи відкликати. 

Без діалогу з громадянським суспільством

Головною проблемою нового Цивільного кодексу є те, що робоча група розробляла його без консультацій із громадянським суспільством. Законотворчий процес є складним і багаторівневим, тож зав’язувати його на роботі однієї закритої групи було помилкою, говорить правозахисниця та авторка законопроєктів про реєстровані партнерства №9103 та №12252 Марія Клюс.

«Текст проєкту нового Цивільного кодексу формально опублікували для коментування у грудні, але фактично всі коментарі та зауваження проігнорували. Ми надсилали свої пропозиції, і хоча нам відповіли, що їх розглянуть, жодну з них так і не врахували», — говорить вона.

Документ не враховує зобов’язань України в межах євроінтеграційного курсу у сфері прав людини, зокрема щодо правового визнання одностатевих пар. Україна є стороною Європейської конвенції про захист прав людини, і дотримання її положень, як і виконання рішень Європейського суду з прав людини, Євросоюз враховує під час оцінювання держав-кандидаток на вступ. Ці вимоги є складовою Копенгагенських критеріїв — базових вимог, яким мають відповідати країни, які претендують на членство в ЄС.

«Відповідно до статей 8 і 14 Конвенції ми зобов’язані запровадити правове визнання одностатевих пар. Це може називатися по-різному: партнерством, шлюбом або ще якось, але таке визнання має існувати і забезпечувати захист їхніх основоположних прав», — пояснює правозахисниця.

Ця вимога є і в дорожніх картах, які Україна має виконати для вступу до ЄС. Згідно з ними, ми повинні були запровадити зареєстровані партнерства у третьому кварталі 2025 року. 

У вересні 2023 року набуло чинності рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін та Марків проти України», яке зобов’язує державу забезпечити правове визнання одностатевих пар. Понад два з половиною роки Україна не виконує це рішення.

Європейський парламент не раз закликав українську владу ухвалити законопроєкти №9103 та №12252, які вже давно перебувають у Верховній Раді. Але поки що марно. 

Прирівняли сім’ю до шлюбу

Натомість у новому проєкті Цивільного кодексу становище одностатевих пар навіть погіршується. Як і раніше, вони не зможуть зареєструвати шлюб, але на додачу до цього втрачають можливість через суд визнати факт сімейних стосунків — інструмент, який фактично існував у правозастосовній практиці.

«Десь із 2010 року суди могли визнавати, що двоє людей однієї статі тривалий час жили разом як сім’я і між ними існують сімейні стосунки. Таке рішення зазвичай прив’язувалося до конкретної правової потреби, найчастіше у справах про спадкування», — пояснює Марія Клюс.

Нещодавно у судовій практиці щодо таких справ відбулася важлива зміна. Якщо раніше суди визнавали, що двоє людей однієї статі є сім’єю, то торік з’явилося уточнення: суд прямо визнав, що одностатеві партнери живуть як подружжя, а не просто як родичі. Тоді це рішення привернуло увагу як в Україні, так і за кордоном.

Новий проєкт Цивільного кодексу цю практику нівелює: пропонує визнавати фактичні сімейні відносини через суд виключно між різностатевими людьми. У результаті проблема зачепить не лише одностатеві пари, а й родичів однієї статі, які живуть разом. Наприклад, тітка і племінниця, які живуть в одній квартирі, і захочуть вирішити питання спадкування, згідно з новим ЦК вже не зможуть цього зробити.

«Новий Цивільний кодекс прирівнює фактичні сімейні відносини до шлюбних і ігнорує те, що сім'я може існувати у різних проявах, не тільки між двома різностатевими людьми. Тобто він позбавляє одностатеві пари навіть мінімальних механізмів правового захисту, які раніше існували через судову практику», — каже Марія Клюс.

За словами правозахисниці, у проєкті нового ЦК є й інші потенційно дискримінаційні норми, зокрема щодо шлюбів людей, які змінили стать, ролі релігійних організацій у реєстрації шлюбів, а також прав жінок у питаннях репродуктивних технологій. Як і раніше, одностатевим парам не дозволено всиновлювати дітей. 

Виправляти чи відкликати

Широка публічна дискусія гарантувала, що новий Цивільний кодекс не вдасться ухвалити без змін. Водночас занепокоєння викликає сам факт, що під час його розробки автори не звірили документ із євроінтеграційними зобов’язаннями України.

«Це дуже небезпечно, коли під час роботи над засадничим законодавством людям, які ухвалюють рішення, навіть не спадає на думку перевірити відповідність євроінтеграційному курсу. Це мало б вже бути рефлексом», — говорить депутатка фракції «Голос» Інна Совсун.

Сценарію, за якого Україну приймуть до Європейського Союзу без повного виконання взятих на себе зобов’язань, не існує. А ухвалення норм, що суперечать дорожнім картам, означає лише те, що згодом треба буде зробити подвійну роботу: все одно переписати і прийняти ці норми у тому вигляді, який влаштовуватиме ЄС.

Зараз є кілька варіантів розв’язання цієї проблеми. Перший — ухвалити проєкт Цивільного кодексу в першому читанні й внести правки до другого. Втім, за словами Інни Совсун, з огляду на публічний резонанс, складно уявити, що під час голосування вдасться зібрати достатню кількість голосів.

Якщо новий Цивільний кодекс усе ж ухвалять у першому читанні, і теоретично, і юридично внести правки перед  другим читанням — можливо. За процедурою на це відводять два тижні. «Але цим має займатися профільний комітет. У цьому випадку — Комітет Верховної Ради з питань правової політики, який сам і розробляв цей законопроєкт. І який, по суті, сам, через свою консервативність, став першопричиною критики. Очевидно, що рівень довіри до цього комітету зараз дуже низький, тож доведеться буквально вичитувати кожну кому, щоб переконатися у відповідності його правок», — пояснює депутатка.

Краще, на її думку, було б доопрацювати законопроєкт №14394-1, ініціювати ширше публічне обговорення й залучити фахівців, зокрема тих, які безпосередньо працюють із євроінтеграцією. Це дозволило б розробити документ, який не потрібно буде виправляти після ухвалення.

За підтримки Точка Опори ЮА.

Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами