Наставництво: як одна доросла людина може стати опорою для підлітка

95 людей торік заповнили анкети, щоб стати наставниками для дітей, які зростають без батьківського піклування. Після співбесід і навчання підготовку завершили 26 кандидатів. У результаті сформували 8 пар «наставник — дитина». 

Ці цифри можуть здатися невеликими. Але за кожною парою стоять місяці підготовки, знайомств і обережного підбору. У наставництві важлива не швидкість, а довіра: дитині потрібен дорослий, який залишиться поруч надовго. 

Заповнюючи анкету, люди часто не усвідомлюють, що наставництво — це не про волонтерство раз на місяць, а про системну присутність у житті дитини. Дитині потрібна людина, яка не зникне.

Саме тому підготовка кандидатів займає багато часу. Ми комплексно розповідаємо про відповідальність і сутність наставництва. 

Частина людей відмовляється від участі ще під час підготовки. І це нормально: наставництво потребує усвідомленого рішення.

Зате поруч із дитиною з’являється дорослий, який стає стабільною підтримкою — людиною, з якою можна поговорити, попросити поради, розділити маленькі перемоги й складні моменти.

Вісім нових пар — це вісім історій довіри, які почалися торік. І водночас нагадування про те, що багато дітей досі чекають на свого наставника. Тож цього року ми знову відкриваємо набір для тих, хто готовий пройти цей шлях поруч із дитиною.

Закон про наставництво: що зміниться у 2026 році 

Нещодавно Верховна Рада ухвалила законопроєкт, що розширює можливості наставництва. Якщо раніше воно переважно стосувалося дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, тепер наставництво може охоплювати ширші категорії дітей та молоді. Зокрема, йдеться про:

• дітей, які мають батьків, але перебувають у складних життєвих обставинах та/або проживають (перебувають) у закладах різного типу і форми власності та підпорядкування; дітей з-поміж осіб, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та загиблих (померлих) захисників і захисниць України; дітей, які мають статус тих, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, наданий відповідно до Закону України «Про охорону дитинства»;
• дітей, депортованих та/або примусово переміщених внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Закон поширює наставництво не лише на дітей, а й на окремі вразливі категорії молоді: зокрема, молодих людей 18-23 років з досвідом сирітства або інституційного виховання, а також неповнолітніх вагітних дівчат і молодих одиноких батьків, які перебувають у складних життєвих обставинах. Детальніше з положеннями закону можна ознайомитися на сайті Верховної Ради: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/4744-20#Text.

Важливо розуміти, що ці категорії можуть перетинатися. Наприклад малолітня одинока мама, яка має досвід інституційного виховання, або дитина з сім’ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах та яка має статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Саме тому підготовка наставників передбачає розгляд різних життєвих ситуацій і сценаріїв взаємодії, щоб максимально підготувати кандидата до цієї ролі.

Наставником може стати людина, старша 21 року, що пройшла курс підготовки та отримала позитивний висновок щодо можливості здійснення наставництва. 

Корпоративне наставництво

З червня 2026 року запрацює ще один важливий механізм — корпоративне наставництво. Це означає, що до програм наставництва зможуть долучатися компанії та організації. Важливо, що корпоративне наставництво може здійснюватися щодо підлітків, які досягли 14-річного віку. 

Згідно з законом, корпоративне наставництво — форма наставництва, що здійснюється юридичною особою незалежно від організаційно-правової форми стосовно особи (осіб), щодо якої (яких) може здійснюватися наставництво, з метою надання соціальної, освітньої та професійної підтримки.

Формати такої підтримки можуть включати:

• участь працівників у програмах наставництва;
• профорієнтаційні зустрічі;
• освітні події та тренінги;
• екскурсії на підприємства;
• організацію практики, стажування та сприяння працевлаштуванню.

Про корпоративне наставництво можна говорити тоді, коли компанія системно реалізує щонайменше чотири формати підтримки. Це шанс для бізнесу впливати на професійне майбутнє молоді, а для підлітків — отримати практичні знання та досвід.

Компанія, що впроваджує корпоративне наставництво, має право самостійно визначати формат і модель роботи, залучати працівників на добровільних засадах, отримувати методичну та організаційну підтримку, а також допомагати молоді отримувати доступ до додаткових освітніх і соціальних можливостей. Водночас компанія зобов’язана забезпечувати безпечні умови, дотримуватися принципів добровільності, недискримінації та поваги до гідності, діяти відповідно до законодавчих засад та оперативно реагувати у випадках загрози безпеці чи добробуту дитини.

Корпоративне наставництво може здійснюватися паралельно з індивідуальним. Це дозволяє поєднати персональну підтримку молоді з можливостями, які надає бізнес-середовище.

Щоб запровадити в себе таку програму, компанії потрібно звернутися до надавача послуг наставництва — неурядової організації або центру соціальних служб за місцем розташування й обговорити деталі. Всі, хто будуть долучені до організації корпоративного наставництва компанії, також мають пройти курс з наставництва та отримати висновок про можливість здійснення наставництва.

Чим може допомогти наставник/-ця ?

Іноді одна доросла людина може змінити траєкторію життя. Не тому, що вона знає всі відповіді, а тому, що готова слухати, підтримувати й бути поруч тоді, коли це справді потрібно. Саме так працює наставництво — через довіру, приклад і увагу до життя іншої людини.

Наставник/-ця допомагає дитині краще розуміти себе, побачити власні сильні сторони та рухатися в напрямку, який їй справді близький. У цьому процесі ключовим є індивідуальний підхід — те, чого бракує в інституційному закладі, де працівники не можуть закривати кожен окремий запит. 

Наставник/-ця стає тією людиною, яка може відповісти на конкретні запити: допомогти з профорієнтацією, пояснити, як влаштований «реальний світ», які є можливості для заробітку, як організовувати побут та налагоджувати стосунки.

Водночас наставництво — це не тільки про практичні речі. Це і про підтримку в особистісному розвитку та навчанні. Про формування життєвих компетенцій та внутрішньої готовності до самостійного життя. Через регулярне спілкування і спільний досвід дитина вчиться приймати рішення, взаємодіяти з іншими, планувати свій час і відповідати за власні вчинки. 

Результати наставництва часто довгострокові, їх не виміряти кількістю зустрічей — це про сформовану віру в себе, відчуття опори та здатність будувати своє життя. Бо іноді найважливіше — знати, що поруч є людина, яка вірить у тебе. 

Як стати наставником/-цею?

Якщо ви хочете стати наставником/-цею, для початку потрібно звернутись до центру соціальних служб за місцем проживання, або ж до профільної неурядової організації. Це можна зробити як офлайн, так і онлайн: вам детальніше розкажуть, як працює програма у вашому регіоні. Шукайте організацію у вашій області тут або ж мережу центрів соціальних служб. У нашому Фонді можна заповнити анкету тут.

Після заповнення анкети потрібно зібрати базовий пакет документів та пройти співбесіду кандидата в наставники/-ці. Наступний етап — обовʼязкове навчання. Зазвичай це 2-3 дні тренінгів про комунікацію з підлітками та молоддю, відповідальність, можливі виклики та практичні поради.

Після цього відбувається підбір пари. Організовують знайомство з дитиною — зустріч на території інституційного закладу в присутності психолога та працівників, для того, щоб зрозуміти, чи відбувся контакт та чи є взаємна готовність. Якщо зустріч минула успішно, то ви підписуєте договір з інституційним закладом та центром соціальних служб і офіційною стаєте наставником/наставницею.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.