Сусідка захаращує квартиру сміттям, у вас — таргани й нема опалення, бо в неї прорвало труби. Що робити?

Що таке «синдром Плюшкіна»?

«Синдром Плюшкіна» — це розмовна назва поведінкового розладу, який у психології відповідає поняттю патологічного накопичення. Це стан, коли людина накопичує дуже багато речей і не може їх викинути, навіть якщо вони не мають цінності.

Крім того, людина може відчувати тривогу або стрес у разі спроби позбутися речей. Також вона часто захаращує житло настільки, що стає важко жити.

За різними оцінками, розлад патологічного накопичення можуть мати від 2% до 6% людей. Симптоми можуть проявлятися ще в дитинстві, однак клінічно серйозним цей розлад частіше стає в дорослому та літньому віці.

«Діагноз є складним, бо часто супроводжує інші розлади. Він може бути як симптомом Розлад дефіциту уваги та гіперактивності.РДУГу, який прогресував, так і симптомом шизофренії», — пояснює психологиня Ольга Голубуцька.

Люди із Силогоманія (або патологічне накопичення, англ. hoarding disorder) — це психічний розлад, за якого людина відчуває сильну потребу збирати та зберігати речі, навіть якщо вони не мають реальної цінності.силогоманією часто живуть самі. Інколи вони ізолюються, бо бояться засудження. Тобто якщо в людей немає деменції, вони можуть розуміти, що з ними щось не так, і через це обривають контакти, каже психологиня.

Крім того, буває, що літні люди, які залишилися на самоті, часто не обстежуються. У них можуть бути вікові зміни мозку — це природні, незворотні процеси. І немає родичів, які могли б помітити розлади та наполягати на зверненні до лікаря.

«А коли людина сама — процес накопичення речей просто доходить до крайніх форм. І часто це спосіб створити собі відчуття безпеки або зберігати спогади», — каже Голубуцька.

Що робити, якщо такі сусіди стають проблемою всього підʼїзду?

Недоторканність житла гарантує Конституція. Тому без згоди мешканця потрапити в помешкання майже неможливо.  

Так, стаття 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє аварійним службам у разі надзвичайної ситуації — наприклад, затоплення — потрапити до житла без згоди власника.

У таких випадках доступ здійснюється за участі поліції: правоохоронці складають відповідний акт, після чого аварійні служби знімають вхідні двері. Якщо ж у квартирі ніхто не проживає, приміщення після цього можуть опечатати, пояснює юристка Уляна Миличук.

Можна пройти кілька кіл пекла і все ж подати на сусідів до суду. Але й тут не все так гладко.

Торік у червні Олена Т. позивалася на сусідку зверху, яка завела у своїй квартирі багато собак і котів та тримала їх в антисанітарії. Як наслідок — роками був сморід, блохи, таргани. А ще власниця квартири не ремонтувала сантехніку, через що позивачку не раз затоплювало. Суд міста Миколаєва задовольнив цей позов частково й зобовʼязав сусідку прибрати всіх тварин із квартири та навести там лад.

Однак це рішення суду не стало панацеєю. Сусідку двічі штрафували за невиконання рішення (загалом на 6800 гривень). Тож у вересні державний виконавець звернувся до суду по дозвіл примусово зайти у квартиру, щоб забрати тварин та прибрати там.

Суд відхилив це клопотання, бо, мовляв, це є втручанням у конституційне право на недоторканність житла. Крім того, державний виконавець не навів достатньо доказів, що без примусового проникнення у квартиру неможливо виконати рішення суду.

Адвокат Олександр Головченко, який представляв Олену Т. у суді, пояснив, що надавав безоплатну правову допомогу. Тому його завданням було отримати рішення суду, а не стежити за його виконанням. Чи вдалося врешті прибрати у квартирі, він не знає.

Головченко додав, що суд не закрив доступ до правосуддя, а лише відхилив конкретне клопотання. Державний виконавець може знову звернутися до суду з цього самого питання після усунення недоліків, адже рішення суду, постановлене іменем України, є обов'язковим до виконання.

Крім того, за порушення санітарних норм передбачений адмінштраф до 200 гривень. Але це теж ситуацію не врегулює. Тож універсального методу вплинути на людину через закон, щоб вона прибрала захаращення у квартирі або щоб дозволила зробити це іншим — немає.  

Поліція радить у такому разі подати колективну скаргу до ЖЕКу чи управителя, звернутися за номером 1551 (для киян) і повідомити дільничного, який може вплинути на комунальні служби.

Управитель має ініціювати комісію для обстеження квартири, після чого власника зобов’яжуть прибрати, а в разі відмови — йти через суд і виконавчу службу. 

Про примусове лікування таких людей годі говорити. Воно можливе, коли поведінка є суспільно небезпечною. Тож у поліції радять встановлювати контакт із людьми, які патологічно накопичують, і переконувати їх прийняти допомогу. Наприклад, у Голосіївському районі у 2019 році мешканці будинку разом із комунальниками самі вивезли сміття за згоди власника.

Такої самої думки і юристка Уляна Миличук: універсальної схеми, як вплинути законом, немає. Простіше все-таки намагатися домовитись. Психологиня Ольга Голубуцька радить потрошку налагоджувати довіру з людиною, яка патологічно накопичує.  

«Тобто цю ситуацію можна врегулювати довірою. Поступово людина може дозволити якісь речі перенести в іншу кімнату. Якщо є тиск — це викликає тільки захист у людини, яка накопичує речі», — каже психологиня.

А що ж робити мені?

ЖЕД видав мешканцям нашого під’їзду акт, у якому зазначено, що трубу опалення у квартирі Галини прорвало під час відновлення подачі тепла після російських обстрілів у період морозів.  А втім, Галина «категорично відмовляється від надання доступу» до квартири для ремонту. Їй вручили попередження, що це потрібно зробити для відновлення опалення.

І я, і мої сусіди спілкувалися з Галиною, щоб переконати її допомогти прибрати захаращення та поремонтувати трубу, однак вона відкинула наші пропозиції.

Я намагався знайти її родичів. Є племінник, який не живе в Києві. І, судячи з розмови, зараз він не має можливості втрутитися в цю ситуацію. 

До слова, у Галини майже 20 тисяч гривень боргу за використання води. Так само вона не сплачувала за електропостачання, тож його, схоже, вимкнули для неї. 

У Територіальний центр соціального обслуговування — це комунальна установа, яка надає соціальні послуги людям, що опинилися в складних життєвих обставинах. Найчастіше такі центри допомагають літнім людям, самотнім, людям з інвалідністю.територіальному центрі соціального обслуговування мені повідомили, що Галина перебуває в них на обліку як самотня пенсіонерка. Вона періодично приходить до них по продуктові набори. Також має прикріпленого соцпрацівника, якого не пускає у квартиру.

У соцслужбі додали, що вони не мають повноважень примусово заходити до квартири Галини без її згоди. У центрі їй теж пропонували допомогти з прибиранням. І… отримали відмову. Та запевнили мене, що якщо жінка погодиться, вони організують людей, які допоможуть винести сміття.  

Ми із сусідами звернулися також до поліції, щоб уже разом з усіма службами знайти спосіб відновити опалення до наступної зими.

Чи вдасться нам зробити це? Чи все-таки до кінця року на мене чекає переїзд? Але як тоді жити людям, які мають у цьому підʼїзді свої квартири…