«Турборежим» для дерибану? Що не так із новим Цивільним кодексом, який Рада ухвалила за 22 хвилини

Турборежим розгляду

Уперше масштабний галас піднявся через варіант Цивільного кодексу, який голова Верховної Ради Руслан Стефанчук зареєстрував у січні. За його словами, документ готували близько шести років. Саме там була норма про право на шлюб дівчині, яка досягла 14 років. Йшлося винятково про судовий порядок, коли підставами є вагітність дівчини або народження нею дитини.

Після критики Стефанчук пообіцяв, що на голосування винесуть оновлену версію. Тим часом голова парламенту ходив до різних фракцій, зокрема до опозиційної «Європейської Солідарності», у пошуках підтримки свого дітища. 

9 квітня в парламенті зареєстрували проєкт Цивільного кодексу з «косметичними правками». І менш ніж через місяць із моменту реєстрації такий обʼємний документ — законопроєкт № 15150 — проголосували в першому читанні.

Варто зауважити, що Міністерство юстиції ще не озвучувало своєї позиції щодо законопроєкту. Пояснили, що потребують більше часу на опрацювання, адже обсяг документа великий, а ще необхідно отримати й узагальнити позиції всіх залучених органів влади (а таких 21).

Попри це, 28 квітня під час засідання парламенту Стефанчук закликав депутатів підтримати законопроєкт:

«Ми зробимо все для того, щоб ця кодифікація стала найкращою, яку ухвалював парламент не тільки IX скликання, а взагалі Верховна Рада України».

За — 254 голоси. Проти — лише депутатки від «Голосу» Інна Совсун та Наталя Піпа.

Легалізація дерибану?

У звіті щодо євроінтеграції України за 2025 рік Єврокомісія вже застерігала щодо запропонованих змін до Цивільного кодексу. Вказували на те, що вони можуть узаконити право власності на землі, які були незаконно приватизовані.

На цьому під час виступу у Верховній Раді наголосила Наталя Піпа. Вона подала альтернативний законопроєкт, який назвала «політичною заявою», а не іншим варіантом проєкту кодексу. Так, у цьому документі Піпа лише запропонувала ширше залучати громадськість до оновлення Цивільного кодексу.

«Кодекс легалізує придбання вкраденого: лісів, узбереж, пам’яток, земель громад. Прошу вважати цей виступ зверненням до НАЗК — перевірити кодекс на корупційні ризики. Якщо цей кодекс пройде [голосування], ми мусимо змінити це до другого читання», — заявила депутатка.

Напередодні громадська ініціатива «Голка» заявила, що в законопроєкті нового Цивільного кодексу є норми, які «легалізують дерибан державної власності» — земель, лісів, узбереж та об’єктів культурної спадщини.

Ключовий ризик, на думку правників, у тому, що захист права власності дедалі більше прив’язується до даних реєстрів, які в Україні залишаються неповними й помилковими. Через це об’єкти, не внесені або некоректно внесені до реєстрів, можуть залишитися без захисту.

Згадаймо ті самі мільйонні оборудки з відчуженням курортних земель біля моря на Одещині.

«Голка» звертає увагу на ще один ризик: проєкт може запустити «таймер» для оскарження не з моменту, коли держава чи громада реально дізналися про крадіжку майна, а з моменту, коли це майно записали в реєстр на нового власника.

Тобто умовно: ліс або берег незаконно переоформили, запис з’явився в реєстрі — і від цієї дати починається відлік часу, за який держава має піти до суду. Якщо ніхто протягом трьох років не помітив цього запису серед тисяч інших, то повернути майно може бути надскладно.

Ба більше, запропоновані норми можуть нівелювати практику Верховного Суду, який останніми роками дозволяв повертати громадам і державі незаконно відчужені ліси, узбережжя та пам’ятки.

Саме в цьому правники вбачають мету такого «турборежиму», у якому рухається ухвалення нового Цивільного кодексу.

Шлюб і «доброзвичайність»

У квітневому варіанті проєкту Цивільного кодексу вже немає шлюбів з 14 років. Також прибрали норму про те, що релігійний обряд шлюбу (вінчання) може мати юридичні наслідки.

А ще — прибрали як підставу для розлучення «небажання чоловіка» мати дитину або його нездатність до зачаття, а також «відмову дружини» від народження дитини або її нездатність до народження.

А втім, у варіанті, за який проголосував парламент 28 квітня, усе ще існують суперечливі пропозиції.

Наприклад, стаття 1513. Автори законопроєкту пропонують, що якщо в подружжя, яке хоче розлучитись, є дитина до 14 років або з інвалідністю, то суд не розлучатиме їх одразу. Він зобовʼязаний дати час, щоб пара подумала і, можливо, помирилася.

Якщо вони все-таки домовилися про юридичні наслідки після розлучення (з ким житиме дитина, поділ майна тощо), то суд дає один місяць на «примирення». Якщо ні — пів року.

У чинній редакції йдеться, що суд може вживати заходів примирення, якщо це не суперечить «моральним засадам суспільства». Тобто зараз це не обовʼязково навіть за наявності дітей.  

Або є стаття 1516. За нею чоловік або дружина зможе вимагати, щоб другий із подружжя після розлучення повернув собі дошлюбне прізвище, якщо була «негідна поведінка». Себто домашнє насильство, кримінальний злочин, зрада чи «аморальний вчинок». Що означає останнє — не уточнюють. 

Також викликає дискусії й те, що у проєкті нового Цивільного кодексу дають визначення фактичного сімейного союзу. Тобто йдеться про визнання проживання саме чоловіка і жінки однією сім’єю, якщо вони не укладали шлюбу.

Нині в Україні пара може стати сім’єю або через реєстрацію шлюбу, або через спільне проживання як одна сім’я. Верховний Суд пояснював: коли йдеться про встановлення юридичних фактів — наприклад, чи жили двоє людей разом як сім’я, — закон зараз не встановлює обмежень за ознакою статі.

У судовому реєстрі вже є чимало справ, де люди однієї статі просять офіційно визнати, що жили однією сім’єю. Зазвичай це потрібно для практичних речей — наприклад, щоб отримати право на спадщину.

Так, у лютому на Житомирщині суд встановив, що жінка понад п’ять років жила однією сім’єю з літньою жінкою, яку доглядала, і тепер може претендувати на спадщину померлої.

Тож тепер незрозуміло, як подібні справи будуть врегульовувати суди, якщо ця норма залишиться після другого читання чи якщо її не пропишуть більш детально. 

Крім того, встановлення факту проживання однією сімʼєю через суд — це єдиний варіант, де гомосексуальні пари можуть отримати хоч якесь юридичне визнання в Україні. Проєкт Цивільного кодексу забирає в них і цю можливість.

І це попри те, що в Єврокомісії нещодавно нагадували про зобов’язання України в межах переговорного процесу вступу до ЄС.

Згідно з Дорожньою картою з верховенства права, Україна має ухвалити закон, який забезпечить юридичне визнання та захист одностатевих пар, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін та Марків проти України».

Користувачі соцмереж також звернули увагу на запропоноване поняття «доброзвичайності». У проєкті кодексу воно згадане аж 45 разів і означає «сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві».

У проєкті кодексу вказують, що дискримінація за ознакою статі, кольору шкіри, манерою поведінки тощо заборонена. Але додають, що не є дискримінацією встановлення відмінностей, обмежень, привілеїв або вимог у відносинах, коли йдеться про «захист доброзвичайності».

На це звернула увагу народна депутатка від партії «Голос» Інна Совсун під час виступу в парламенті:

«Те, що зараз пропонується в цьому Цивільному кодексі, — це радянський домострой, який подається під гаслами “доброзвичайності”. Що таке доброзвичайність, пояснити не можуть ні автори, ні будь-хто інший. А як можна дискримінувати, бо це відповідає принципам доброзвичайності?».

Вона додала, що правозахисні організації закликали не підтримувати проєкт Цивільного кодексу в першому читанні й доопрацювати його.

«І я до вас зараз звертаюся з тим самим. Не можна кодекс, який нам продає повторення “русского міра”, впроваджувати в українське законодавство у 2026 році», — заявила Совсун.

Що буде далі?

Парламент проголосував за продовження строків підготовки законопроєкту до другого читання. Тобто є 21 день. Тож статті законопроєкту ще можуть змінити.

А поки що правозахисні організації анонсували акцію протесту на 17 травня.