«Стерильність, послідовність, відповідальність». Як прифронтовий Харків зберігає доступ до якісної питної води
У місті під постійними обстрілами ЮНІСЕФ та інші партнери допомагають із придбанням сучасного обладнання для контролю якості води й безперебійного доступу до неї.
Харків — мегаполіс на межі війни. Кордон із росією — лише за кілька десятків кілометрів, лінія фронту — ще ближче. Місто майже щодня атакують безпілотниками, ракетами, авіабомбами. А втім, прифронтове місто-мільйонник не здається: стоїть, живе та працює. Навіть морозної й безпрецедентно важкої зими 2025–2026 років, коли в місті надовго зникали світло, тепло й вода, тут знаходили способи швидко долати виклики.
Харківські бювети: питна вода для тисяч містян
Коли взимку через обстріли в Харкові зникали світло й вода, одним із рішень для міста стали бювети з питною водою. У місті облаштували 73 точки, де можна безкоштовно набрати необмежену кількість води навіть під час аварійних відключень.
«Обстріли цієї зими регулярно спричиняли відключення електроенергії й зупинку всього обладнання, адже ми залежимо від електропостачання: об’єкти працюють від електрики, насоси перекачують і подають воду людям. У багатоповерхових будинках не було належного тиску, і водопостачання зупинялося», — розповідає начальник служби артезіанського водопроводу та насосних станцій управління водопостачання Сергій Топорков.
«Поява бюветів стала відповіддю на цей виклик. Коли немає світла, бювети працюють на альтернативних джерелах живлення. Ми втілили цей проєкт за підтримки ЮНІСЕФ. Разом із міською владою вони зробили дуже важливу для людей справу», — розповідає Сергій Топорков.
Саме працівники об’єднаного підприємства КП «ХТМ» , які забезпечують водопостачання в місті, щодня контролюють роботу бюветів, перевіряють обладнання та стежать за якістю води. Для багатьох жителів міста ці точки стали частиною щоденного життя не тільки під час перебоїв у централізованій системі, а й альтернативним і безкоштовним джерелом якісної питної води.
Дванадцятирічний Максим згадує, як узимку в його квартирі на четвертому поверсі не було ні світла, ні води. На щастя, просто під будинком торік облаштували бювет, де завжди можна було набрати питної води.
AMP версія сайту не підтримує цей контент. Перейдіть на повну версію сайту.
Для Максима та багатьох інших мешканців міста бювет біля дому став не лише рішенням під час відключень, а частиною повсякденного життя. У прифронтовому Харкові, де обстріли можуть у будь-який момент порушити роботу критичної інфраструктури, доступ до чистої питної води залежить від людей, які щодня підтримують цю систему. Саме тому контроль якості тут — не формальність, а безперервна робота, де важливі швидкість, точність і увага до кожної деталі.
Якість води перевіряють, не марнуючи часу
Робота працівників водоканалу не обмежується лише подачею води місту. Щодня фахівці перевіряють якість води в бюветах і усій міській мережі.
Відбір води для моніторингу — це процедура, яку фахівці чітко за графіком проводять у кожному бюветі.
Починають з обробки — фактично обпалювання, щоб знезаразити ємність та усунути можливі інфекції. Після цього відбирають першу пробу в стерильну пляшку, попередньо оброблену в жаровій шафі. Окремо беруть ще одну — для хімічного аналізу: у ній визначають склад води та наявність різних компонентів.
Нещодавно у фахівців з’явився турбідиметр, або «мутномір» — прилад, який визначає каламутність води. Раніше для цього потрібно було везти пробу до лабораторії, а тепер це можна швидко зробити на місці й заощадити час. Адже роботи у фахівців з водопостачання чимраз більше.
«Каламутність — важливий показник якості води: що вона нижча, то чистіша вода. Якщо показник підвищений, це може свідчити про потрапляння сторонніх домішок у систему. Ці прилади ми отримали від ЮНІСЕФ, і вони дуже допомагають», — говорить лаборантка хімічного аналізу з розряду інформаційно-технологічного відділу Марина Клигіна.
Після виїзних перевірок і відбору проб робота не завершується. Усі зразки потрапляють до лабораторії, де фахівці аналізують показники та стежать за станом системи водопостачання в усьому місті.
Лабораторія — серце харківського водопроводу.
Кінцева точка «подорожі» кожної пляшечки з пробами — лабораторія, яку називають серцем харківського водопроводу. Тут робота не припинялася жодного дня, навіть у найважчі перші тижні повномасштабної війни.
«Головне завдання лабораторії — надавати достовірну й своєчасну інформацію про якість води», — розповідає начальник лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю якості води комунального підприємства «Харківські тепломережі» Андрій Стародубов.
«На основі цих даних відповідні служби ухвалюють рішення: за потреби змінюють технологічні процеси або проводять профілактику. Фактично лабораторія працює як великий індикатор стану системи водопостачання. Щодня ми відбираємо приблизно 25–30 проб води. Усі зразки доставляємо до лабораторії, де їх аналізують. За роки роботи сформувалася велика база даних, яка дає змогу відстежувати зміни та робити висновки про стан системи. Про результати досліджень повідомляють диспетчерську службу та санітарного лікаря, після чого за потреби ухвалюють відповідні рішення».Андрій Стародубов
Робота лаборантів скрупульозна, адже вони не залишають собі права на помилку. Кожна проба води проходить через фільтри, які поміщають на поживні середовища й відправляють у термостат. Якщо на них виростають бактерії кишкової палички, негайно вирішують, як змінити ситуацію. Тут важлива оперативність, тому для дослідників особливо актуальною є потреба в сучасному обладнанні, яке дає змогу зробити в кілька кліків те, що раніше вимагало цілоденної роботи.
Торік до переліку аналітичної апаратури вдалося придбати і додати найсучасніші прилади: мікроскопи, фотометри й центрифуги.
«Центрифугу використовують для визначення паразитологічних показників у воді. Для дослідження доставляють зразки: приблизно 50 літрів питної води або 20–25 літрів, якщо це вода з річки. Спочатку воду фільтрують, далі отриманий матеріал розподіляють по пробірках і центрифугують. Після обробки надосадову рідину видаляють, а сам осад досліджують під мікроскопом. Усе відбувається за чітко визначеною методикою виявлення паразитарних мікроорганізмів у воді. Без цього етапу неможливо провести повноцінні паразитологічні дослідження. Ми дуже вдячні ЮНІСЕФ за підтримку у придбанні цих приладів. Це допомагає нам бути точними й високоефективними навіть за сьогоднішніх непростих умов», — говорить начальниця мікробіологічного відділу Олена Максимова.
Ще одна новинка — спектрофотометр DR-3900. За його допомогою вимірюють фізико-хімічні й санітарно-токсикологічні показники, зокрема вміст заліза, цинку, нітратів і міді. Нітрати в питній воді особливо небезпечні для дітей, оскільки можуть спричиняти кисневе голодування. Показники, на визначення яких раніше йшов цілий робочий день, тепер вимірюють за лічені хвилини.
«Це вагомий внесок у підвищення ефективності праці. Ми впроваджуємо новітні методи досліджень, які забезпечують високу якість і достовірність результатів», — коментує начальниця фізико-хімічного відділу Світлана Атрощенко.
Працювати для людей попри загрози
За свіжими даними Держекоінспекції, екологічні збитки Харківщини перевищують 530 мільярдів гривень. У водойми регіону потрапило 86 тонн шкідливих речовин. Під час окупації було відібрано понад 480 мільйонів кубометрів води. Сумарні збитки від цих дій — понад сім мільярдів гривень. Це, на жаль, ще не остаточні підрахунки, адже війна не припиняє завдавати шкоди.
Усі ці дані відомі тут, у «серці водоканалу». Вплив повномаштабної війни фахівці бачать не лише у своїй роботі, а й буквально над головою: приміщення лабораторії зазнавало пошкоджень через обстріли.
А втім, попри все, основні принципи залишаються незмінними: стерильність, послідовність, відповідальність. Адже місто має жити. Саме тут багато переселенців знайшли другу домівку, саме тут понад 50 тисяч дітей ростуть і навчаються в підземних садках і школах або дистанційно.
Серед них і дванадцятирічний Максим, який мріє, коли виросте, стати кухарем. І поки працівники КП «ХТМ» щодня підтримують цю складну систему в рівновазі — перевіряють, очищують, контролюють, — у нього і ще тисяч дітей залишається можливість жити звичайним життям. Життям, у якому навіть склянка води дає відчуття стабільності, турботи й упевненості в завтрашньому дні.
Медіапроєкт створено в партнерстві з ЮНІСЕФ та за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю hromadske та не обов’язково відображає погляди уряду Німеччини та/або ЮНІСЕФ.
Матеріал опубліковано на правах реклами