Третій день народження в російській тюрмі. Про життя 21-річного Данила, ув’язненого за донати у фонд Притули

Що відомо про цю справу

У грудні 2023 року 18-річний Данило разом із татом і дівчиною поїхали до Волгограда. Звідти планували летіти до Стамбула — там оселився старший брат Данила. У хлопця був закордонний український паспорт. І через цей документ його затримали в аеропорту. 

Під час допиту російські силовики забрали телефон і знайшли банківські перекази — кілька донатів у фонд Сергія Притули на загальну суму 5200 гривень. Після цього запроторили Данила в СІЗО.

У липні 2024 року російський суд засудив Єфімова до 12 років колонії суворого режиму й року обмеження волі після увʼязнення. За статтею «державна зрада».

У «вироку» нібито зі слів Данила вказали, що після початку великої війни він постійно стресував, оскільки читав українські новини про злочини росіян і чув це від близьких, які перебували на підконтрольній території України.

«Під впливом цих публікацій та отриманих даних у нього (Данила — ред.) сформувалося хибне уявлення про ЗСУ, їхні дії та необхідність підтримки української армії фінансово», — вказано в матеріалах справи.

Детальніше про російське судилище й умови утримання Данила в СІЗО hromadske писало у грудні 2024 року.

Який стан у хлопця зараз

За час ув’язнення Данило схуд, часто хворіє, їсть фактично раз на день, бо тюремна їжа дуже погана. Іноді навіть не прокидається на сніданок, попри постійне відчуття голоду. Коли батьки привезли йому нормальну їжу, він радів, але вже не міг багато з’їсти.

«Він один раз поїв, і потім кілька днів йому було дуже зле. Хоча він просто їв нормальну їжу. Але настільки його організм уже не сприймає звичайної нормальної їжі, тому що щодня його годують баландою і в дуже обмежених кількостях», — розповідає старший брат Кирило.

За його словами, брат уже не розуміє, яким є життя за межами тюрми. 

«На побаченні в січні Данило казав, що морально готовий до будь-чого. Він був у дуже негативному стані. Коли він іноді телефонує батькам, то каже, що таке відчуття, ніби грає в комп’ютерну гру. Він не відчуває, що це все реально: що він може зателефонувати кудись, поговорити з батьками, а потім дзвінок закінчиться — і все», — каже брат.

Батьки не знають, чи сина бʼють. Він розповідав лише про те, що в нього вкрали куртку й шапку, яку вони передали на побаченні в січні.

«Це була зима. Він певний час ходив без куртки. Потім йому хтось допоміг, дав якусь. Ще він знайшов шапку. Вона десь просто валялася, була дуже брудна. Він казав, що прав її, і від неї навіть вода смерділа, як від собаки», — переказує Кирило Єфімов.

На перевірці передач від рідних іноді трапляються силовики, які кажуть Данилу: «А, ти хохол?». Після цього починають переривати й надрізати всі пакунки чи різати яблука.

У Данила почав рости зуб мудрості, який натирає щоку. Але стоматолога в колонії немає:

«Є можливість поїхати до стоматолога в міську лікарню. Але ті, хто їздив, розповідали Данилу, що перед цим їх сильно побили. Тому Данило каже, що поки що не буде звертатися, терпітиме».

Також хлопець часто хворіє. Зимою міг по кілька годин стояти на морозі з температурою, чекаючи черги, щоб зайти до медсестри й поміряти температуру.

«Парацетамол — це максимум, на що ти можеш розраховувати. Передати ліки теж проблематично. Має бути дозвіл лікаря, що тобі потрібні саме ці ліки. І поки ти його отримаєш, тобі вже ці ліки можуть бути не потрібні. І не факт, що ти взагалі отримаєш цей дозвіл», — додає Кирило Єфімов.

Попри це, Данило багато читає Біблію, цитує її напам’ять, допомагає у тюремному храмі, прибирає, бере участь у службах, робить ікони й навіть узявся виготовляти аналой — це столик або підставка, на яку кладуть ікону, Євангеліє чи інші богослужбові книги.

До храму Данило ходить разом зі священником Костянтином Максімовим. Його росіяни затримали в Токмаку, на окупованій частині Запоріжжя, у травні 2023 року й звинуватили у «шпигунстві». Нібито він збирав координати російських ППО в районі Токмака й передавав їх СБУ. Костянтина увʼязнили на 14 років.

У колонії Данило ще бачиться з Сергієм Котовим, який з окупованих Олешок, що на Херсонщині. росіяни його затримали ще у квітні 2022 року. Котова так само звинуватили у «шпигунстві» й ув’язнили на 15 років.

Загалом у цій колонії українців не так багато, розповідав Данило братові. Переважна більшість увʼязнених — звичайний кримінальний світ росії.

Після січневого побачення Кирило звернувся до hromadske й запропонував закликати писати листи Данилу в колонію. У квітні на нашу публікацію відгукнулися понад 250 людей. Кирило, брат Данила, передав лише третину листів. Він свідомо не відправляв усіх одразу: не знав, чи їх узагалі пропустять, і не хотів ризикувати тим, щоб усі листи забракували.

Під час побачень із рідними увʼязненим дозволяють кілька днів пожити в гуртожитку при тюрмі. На такому побаченні у травні батьки передали Данилові листи. Вони бачили, як їхній син прокидався й одразу їх перечитував — для нього це стало шаленою підтримкою.

У відповідь Данило написав лист усім, хто його підтримав. Він хотів також передати картину, однак вона завелика, тож не дозволили. А ще — поділився віршем, який написав у березні.

Лист Данила

Здрастуйте всі, хто мене знає.

Я дуже зворушений вашими словами, вашою тривогою і підтримкою. Дякую вам за це. Обіймаю всіх у відповідь.

Насправді все добре. Якщо розуміти, навіщо відбувається ця ситуація, жити стає значно легше. В Євангелії Господь каже, що багатьма скорботами нам належить увійти в Царство Небесне. І це лише тому, що людина настільки травмована гріхом, що лише через певні обставини і милість Бога може відкрити їй очі на власні пороки, аби вона змогла очиститися.

Бог є любов. У Нього пораховане кожне волосся на голові людини, і жодне не впаде без Його волі. «Кого любить Господь, того карає; б’є кожного сина, якого приймає». Він допускає випробування для людини тільки з любові — не для того, щоб її зламати, а щоб вона, очистившись, спаслася.

Господь хоче навчити нас усіх жаліти одне одного, любити, підтримувати, терпіти. А те, де і як Він приводить людину до цього, безумовно, влаштовано Ним премудро.

Тому — слава Богу за все.

Нам усім ця ситуація послана для того, щоб зміцнити нас духом. І цю неприємність ми переживемо. Тримайтеся — все мине.

Я справді дуже зворушений вашою підтримкою. Я прочитав кожен лист, і якби міг, обійняв би кожного. Дякую вам за це величезне тепло і любов. Я дуже вдячний, до сліз. Таке відчуття, ніби мені пишуть усі рідні.

Пробачте, якщо я когось образив цим листом. Прошу ваших молитов за мене, грішного. Нехай Господь береже всіх вас. Дякую за підтримку. Все буде добре.