«Я нічого поганого не зробила» — жінки, засуджені довічно за держзраду
На клумбі за бетонною огорожею тюрми викладено з рослин слово «Воля». За квітами у цій закритій секції колонії доглядає 53-річна Вікторія Хвиль. Худенька жінка із зібраним у пучок волоссям сапає грядки та виполює бур’ян. У неї м’який голос і неспішна інтонація. І ще — довічне ув’язнення. Вікторія Хвиль відбуває покарання за державну зраду. Разом із трьома іншими «довічницями» вона живе у відгородженій секції тюрми.
«Я не вважаю себе колаборанткою, тому що не було доведено моєї колаборації», — каже вона hromadske.
Вікторія Хвиль — одна із 61 жінок, які в Україні відбувають покарання за державну зраду. Ще 85 українок засуджені за колабораційну діяльність.
Хвиль написала заяву на обмін і погоджується на інтерв’ю, сподіваючись, що її помітять росіяни й захочуть забрати. На запитання, чи буде їй — людині, яка народилась і виросла в Черкасах — добре в росії, Хвиль відповідає ствердно.
Перше виправдання росії
Довічно Хвиль засудили після першого вироку. 2022 року вона отримала перше умовне ув’язнення за коментарі в інтернеті. На початку вторгнення жінка жила в Черкасах і їздила на роботу в рідну Золотоношу. В одній із груп Золотоноші в соцмережах незнайомий чоловік запитав російською про розклад автобусів. Вікторія відповіла російською, за що наразилася на критику. Користувачі писали їй, що «русню треба знищувати», а вона одному з них відповіла: «Якщо ви можете просто так убити людину, то ви вбивця». Після цього користувачі звернули увагу на її сторінку. Там Вікторія поширювала дописи, які суд потрактує як виправдання російської агресії.
«Україна готувалася до війни. Просто володимир володимирович [путін] — найкращий у цій справі стратег. Він почав першим, тому що цього було не уникнути. Коли всі підтягували техніку до кордону, то як це назвати?» — ділиться своїми поглядами на російську агресію Хвиль.
І визнає — путін їй подобається за все.
Власне, через два тижні після суперечки в інтернеті до Вікторії прийшла поліція з ордером на обшук. У неї вилучили телефони. Хвиль скаржиться, що поліціянти нібито не склали акт затримання «й ледь не забрали значок СРСР, він гарний такий, лаковий, червоний».
Дорогою до відділку, продовжує скаржитись засуджена, слідчі їй «почали тикати екранізації з Бучі».
«Я ж теж це все з усіх боків моніторила. Трупи просто так вставали і йшли, розумієте? І це все було знято, це все в інтернеті. Знаєте, скільки Україна витрачає на ці відео, на яких треба показати картинку? Я це дивилася, тому що була підключена зовсім до іншого інтернету з VPN», — розповідає Хвиль.
Найбільше в «іншому інтернеті» їй подобався канал «Бесогон ТВ» російського режисера Нікіти Міхалкова. У програмі Міхалков поширює наративи російської пропаганди та виправдовує війну рф проти України. Зокрема, Міхалков говорив: «Спеціальну військову операцію нам послав Бог…», «Зло неможливо “денацифікувати” вмовляннями та переконаннями. Для цього потрібна сила», «Якби ми не розпочали “спеціальну військову операцію”, то за два тижні вони б почали це тут».
Зрештою, за дописи у Facebook суд дав Хвиль два роки умовно. Але це був лише перший вирок.
Друг з ФСБ
6 лютого 2023 року Вікторія Хвиль отримала повідомлення в Telegram від незнайомого акаунту, яке, зрештою, стане причиною її другого вироку.
«Привіт, я твій друг», — прийшло повідомлення з російського номера. Автор повідомлення представився Владіміром Черченком.
Вікторія попросила зателефонувати їй. Наступного дня незнайомець зателефонував і розповів, що він з ФСБ. Сказав, що знає її історію і через що їй довелося пройти минулого року.
«Повірте, таких, як ви, ми моніторимо, і ви не потрапили в тюрму тільки через те, що ми вас якось охороняємо», — сказав Черченко.
Хвиль висловила занепокоєння: у неї є син і мама, жінка казала, що не хоче ніяких неприємностей. Агент переконливо сказав, що за це можна навіть не переживати.
«Вікторіє, якщо ви за мир, проти війни, то ви можете, якщо бажаєте, нам допомогти», — перейшов до справи Черченко.
Хвиль погодилася, бо вона «завжди за мир» і «рада допомогти людям».
«Ну що я можу поганого розповісти, щоб дійсно якоїсь шкоди завдати?» — пояснює своє рішення співпрацювати з ФСБ.
За інформацію, яку вона передавала, грошей не просила, але просила надіслати кошти на новий телефон, щоб не спілкуватися зі свого основного. На картку їй надіслали 10 тисяч гривень.
Хвиль купила телефон і почала розповідати про ситуацію в місті. Передала інформацію про два блокпости — на виїзді із Черкас і на в’їзді в Золотоношу, — а також адресу військової частини в Черкасах.
«Ми живемо у XXI столітті. Є карта Google. Я не вважала, що це якась закрита інформація», — виправдовується Вікторія.
Більше інформації Хвиль передати не встигла. 20 квітня 2023 року її затримали.
Коли жінка потрапила до СІЗО, то переконала себе в тому, що ніякого ФСБшника не було, а справу начебто сфабрикували співробітники СБУ. «Доказом» вона називає те, що Черченко не відповів на її вітання з 23 лютого, коли в росії відзначають День захисника Вітчизни: вона переслала йому «шикарне привітання» путіна. На її думку, справжній співробітник ФСБ обов’язково відповів би на таке привітання.
На запитання про те, чи шкодує про вчинене, Хвиль відповідає:
«А що я зробила? На рівному місці зробили якогось зрадника. Загальнодоступна інформація — це, виявляється, зрада? Я нічого не зробила поганого ні для своєї сім’ї, ні для своєї країни, а ось так вийшло. Усе зроблено просто через те, що треба було закрити мені рота, побільше нарахувати термін і подалі мене закрити. Тому що люди з моїм баченням незручні цій країні»
Пишається сином у «ДНР»
Ще одна довічно засуджена Ірина Ландига погоджується на інтерв’ю, щоб глядачі «чули й розуміли, що є люди, які ні за що тут сидять». Але просить не знімати її обличчя. Їй 61 рік. Вона вважає себе «борцем за правду» і теж хоче на обмін.
Раніше її чоловік жив по український бік лінії розмежування. Тепер село, у якому вони мешкали, окуповане, і її чоловік та родина сина перебувають на підконтрольній росії території. Вона хоче до них.
Ірина емоційно розповідає про Донбас та українських «бандерівців».
«Людині навіть слова сказати не можна, навіть подивитися, навіть подумати не можна. Але не влаштовує мене ця влада, не влаштовує. Я люблю Україну, це прекрасна країна, це прекрасна держава. Тут землі такі, тут природа така. Але тільки не з цими керівниками», — ділиться своїми поглядами на політику.
До колонії Ландига потрапила через те, що, як каже, «спілкувалась із сином». Але є одне «але» — її син воює в армійському корпусі так званої «ДНР». Українське слідство вважає, що він був завербований агентом ФСБ Астаховим для створення агентурної мережі зі збирання інформації про ЗСУ.
«Так, я ним пишаюся. Молодець, не сховався за спиною», — каже Ландига про вибір сина долучитися до лав бойовиків.
Жінка жила в Окупована 2024 року.Курахівці Донецької області. Працювала на шахтах, які одна за одною закривалися. Скаржиться, що 2013 року почалися заворушення.
«Хто хоче режим бандерівський? Ніхто не хоче», — окреслює своє ставлення до Революції гідності.
Жінка ходила на так званий референдум, який організовували бойовики «ДНР». На запитання, як її син став сепаратистом, відповідає: «Сепаратисти, мабуть, були на Майдані — вони переворот зробили. А син побачив правду по телевізору і пішов воювати. Він на початку був добровольцем. Потім Перший ватажок «ДНР». Загинув 31 серпня 2018 року від вибуху у кафе.Олександр Захарченко відкрив Спочатку проросійська громадська організація, а потім батальйон бойовиків.“Оплот”, він пішов в “Оплот”. Два роки був в “Оплоті”. А потім пішов в іншу частину. Я його на 100% підтримую».
Син засудженої — Станіслав Аксаненко — станом на 2022 рік жив у Донецьку. Сама ж вона із чоловіком і хворою матір’ю лишилась у Курахівці.
Ландига спілкувалася із сином телефоном і передавала йому інформацію про підрозділи ЗСУ. Розповідала, що, коли ходила в центр по покупки, то бачила, як із посадки виїжджали міномети й нібито били по селищу.
Під час інтерв’ю вона весь час повторює, що українські військові нібито неодноразово обстрілювали місцевих. На запитання, навіщо ЗСУ стріляти в українських громадян, каже: «Не знаю. Виганяли нас, вбивали нас. Ось і все».
Окрім того, Ландига розповіла синові, що в будинок її куми в Курахівці заселилися українські військові. Туди прилетіло. Ірина стверджує, що стріляли ЗСУ, а не росіяни, і що на момент прильоту там уже нікого не було. Але визнає, що за її наведеннями за весь цей час могли загинути люди.
Ландигу затримали 18 жовтня 2023 року. Слідство дійшло висновку, що за її координатами восени 2023 року росіяни вдарили артилерією по житловому сектору Курахівки. Тоді загинула місцева жителька, ще двоє зазнали тяжких поранень.
На запитання, як їй із цим жити, відповідає: «А як у росії люди живуть? Теж цікаве питання, так? Ну так і я буду жити».