«Моя кров алжирська, але серцем я українка». Чому іноземні студенти не покидають Україну під час війни

«Зрозуміла, що не можу сказати просто “до побачення”»

«Для мене мій дім тут. Я думаю, ніхто не може так легко залишити свій дім. Тому я сказала: “Я буду тут. У мене тут живуть друзі”» — так Далія пояснює, чому в лютому 2022 року залишилася в Україні.

Далія розмовляє українською, читає вірші Лесі Українки й за пʼять років, які живе в Україні, жодного разу не виїжджала. Планує лишитися тут назавжди й бути лікаркою-терапевткою. В Алжирі вона працювала біологинею і спеціалісткою з генетики, але хотіла стати лікаркою. Та на батьківщині — обмежена кількість місць у закладах освіти. Знайомі розповіли дівчині про Україну й навчання тут. Вона загуглила. І натрапила на рекламу Університету Богомольця.

Після 24 лютого 2022-го дівчина лише на місяць виїжджала з Києва — університет надав гуртожиток в Ужгороді. Свою родину Далія не бачила вже п'ять років. Літаки з України не літають, а щоб потрапити, наприклад, в Польщу, їй потрібна віза. Тож із рідними спілкується завдяки месенджерам. Тим паче всі розкидані по світу: старша сестра живе у США, брат-близнюк — у Франції. Лише батьки залишилися в Алжирі: «Ми навіть їмо разом і зідзвонюємося через відео, ніби ми поруч».

Далія читала в Telegram новини про антиміграційні акції в центрі столиці, які були в травні. Але, каже, з дискримінацією не стикалась. І навіть іноземкою себе не вважає:

«Моя кров алжирська, але серцем я українка».

Як зараз іноземці потрапляють на навчання в Україну?

Для того, щоб іноземні студенти могли навчатися в Україні, вони спершу мають отримати запрошення від університету. З 1 квітня 2025 року діє електронна Єдина міжвідомча інформаційна система щодо набору іноземних вступників до закладів вищої освіти України.міжвідомча система. Через неї потенційний студент подає заявку. Її розглядають представники університету, міграційної служби, СБУ та прикордонники.

Фігурантам кримінальних проваджень у запрошенні відмовлять. Якщо кандидат скоїв незначні порушення — наприклад, не сплатив штраф за перевищення швидкості, — запрошення видадуть лише після того, як сплатить борг. 

Зазвичай рішення щодо запрошення кандидатів ухвалюють протягом 30 днів. Для громадян країн із міграційними ризиками, а таких близько 70 (переважно країни Азії, Африки, зокрема росія, Іран, Афганістан, Бангладеш, Нігерія, Ефіопія) процедура складніша: їхні заявки розглядають детальніше, а також відбувається перевірка від СБУ, яка є вирішальною.

Під час перевірки відсіюють також тих, хто, найімовірніше, хоче приїхати в Україну не через навчання, а заради транзиту в країни ЄС.

Наприклад, якщо 40-річна людина хоче вступити лише на підготовче відділення, то це викликає підозри, тому що така програма дешевша за повноцінне навчання на першому курсі. 

Підготовче відділення — це фактично мовна й академічна підготовка до вступу. Іноземні студенти протягом 10 місяців вивчають мову, адаптуються й проходять дисципліни, потрібні для подальшого вступу.

Вартість для іноземців становить від 134 до 182 тисяч гривень за рік, залежно від мови навчання (українська або англійська), спеціальності та курсу. Підготовче відділення обійдеться в понад 53 тисячі гривень.

Директорка Центру по роботі з іноземними студентами Університету Богомольця Оксана Парфьонова, зазначає, що до великої війни приїжджали вчитися багато іранців, особливо майбутніх стоматологів — у деяких родинах існувала кланова традиція навчатися саме в Університеті Богомольця.

Але після того, як Іран почав допомагати росії, ставлення до нових заявок із цієї країни змінилося. Такі запрошення їм більше не видають. Водночас ті іранські студенти, які вже навчалися в Україні й мали посвідки на проживання, які видаються на період навчання, могли його продовжувати.

Не видають запрошення росіянам і тим іноземцям, які проживали чи відвідували рф з початку повномасштабного вторгнення.

Для вступників, які отримали запрошення, жорсткого дедлайну для прибуття в Україну немає. Якщо студент хоче навчатися офлайн, бажано приїхати до 1 вересня, але вступна кампанія триває довше — до 1 листопада, а зимовий набір — до березня. Для тих, хто за якихось обставин не може перетнути кордон, університет зберігає змішану форму навчання.

Парфьонова каже, що представники закладів освіти (не тільки Університету Богомольця), їдуть до кордону забирати студентів.

«Організація, яка видає запрошення, несе відповідальність за людину, яку запросила на навчання. Головне завдання — щоб ця людина не покинула країну просто так, як транзитну країну, для подальшого виїзду в Європу», — пояснює Парфьонова.

Університет надає іноземцям повний супровід — від оформлення міграційних документів до поселення в гуртожитках, де є укриття. А ще допомагає в адаптації, організовуючи, зокрема, культурні події.

Парфьонова переконана, що травнева антиміграційна хвиля в українських соцмережах навряд чи значно вплине на бажання іноземців навчатися в Україні. Охочі все одно будуть, бо українська медична освіта приваблює їх співвідношенням ціни та якості.

«Усе, що я отримав у житті, я отримав тут»

Азербайджанець Закір уже майже 11 років живе в Україні. Нині закінчує інтернатуру за спеціальністю «Хірургія».

«Я хотів поїхати зі своєї країни й навчатися за кордоном. Окрім цього, у мене було багато знайомих, які навчалися тут, у Богомольця. Через це я вже знав, яке тут навчання і яка освіта», — розповідає Закір українською.

Він працює хірургом-інтерном на базі університетської клініки. Каже, в Україні навчання дешевше, ніж в Азербайджані. А зарплати лікарів приблизно однакові. Хірурги отримують близько 650 доларів плюс надбавки. У Баку живуть його батьки та молодший брат. Після початку великої війни вони просили його повернутися, та Закір вирішив лишатися в Києві. 

«Усе, що я отримав у житті, я отримав тут. Я тут став лікарем. Я вважаю, що маю залишатися тут, допомагати лікарям, асистувати. Ми дуже багато приймаємо військових. Для мене це також хороший досвід. Родичі досі кажуть, щоб я повернувся. Вони дуже хвилюються, щодня дзвонять і питають, чи все добре», — каже чоловік.

З антиміграційними настроями чи агресією в Україні Закір не стикався. 

«В Україні расизму набагато менше, ніж у Європі. Я був у різних європейських країнах, і там це відчувається. В університеті, під час нашої практики, ні лікарі, ні пацієнти не дивляться на те, іноземець ти чи ні. Їм усе одно. Якщо ти маєш бажання отримувати знання і клінічний досвід — це головне».

Нині в Україні в різних вишах навчаються 20 тисяч іноземців. До 2022 року їх було 84 тисячі.