Замість лікування — підштовхують до СЗЧ. Чому багатьом наркозалежним військовим ніколи не допоможуть

«У певні моменти все це, звісно, може здаватися смішним, але насправді загальна картина зовсім не смішна», — додає командир взводу пілотів.

Він спостерігав і більш «класичні» наслідки вживання наркотиків: періоди різкого припливу енергії, які змінювалися апатією та тривалим сном. 

Що відбувається з бійцями, у яких формується залежність, і що вони отримують замість належного лікування — розбиралося hromadske.

Чому військові починають вживати наркотики?

Наркотики потрапляють у підрозділи різними шляхами. Через інших військових, які, наприклад, повертаються з відпусток. Від цивільних у містах чи через закладки. А ще — можна замовити онлайн і отримати речовини посилкою. 

За словами Артура, через людей, які привозять або продають їх військовим, знаючи, що на них є попит. І хоч у його підрозділі явище, коли бійці вживають наркотики перед бойовим завданням, нечасте, та все ж таке ставалося. Небезпечних наслідків вдавалося уникати завдяки іншим військовим, які контролювали ситуацію.

«Побратими повідомили командування, тож боєць не поїхав, бо він наражав би на небезпеку і себе, і побратимів. І, очевидно, було позбавлення на місяць додаткової грошової винагороди. Скажу, що немає способів вплинути, окрім як фінансово», — каже командир взводу пілотів. 

Так, за наркотики в його підрозділі карають доганою і позбавляють додаткової грошової винагороди (бойових). Та на людей із залежністю це часто не діє. Про системну реабілітацію наркозалежних військових він чув, однак особисто не знає тих, хто її проходив.

«На мою думку, військових із серйозною залежністю варто переводити на посади без доступу до зброї та особливо відповідальних завдань і тримати під постійнішим наглядом», — каже Артур.

Також він помітив, що наркозалежні часто йдуть у СЗЧ. За пів року в його підрозділі було щонайменше п'ять таких випадків.

А скількох військових засудили?

Статистики щодо поширеності вживання наркотиків серед військових немає. 

Як проаналізувало hromadske, тему вживання наркотиків у війську використовують також для поширення деструктивних наративів. Зокрема, за період із 1 червня до 14 вересня такі сукупно набрали понад 800 тисяч переглядів у Telegram, Facebook та Instagram.

У цих дописах зокрема стверджували, що людей із залежністю нібито свідомо мобілізують як «витратний матеріал» для фронту, а влада приховує торгівлю наркотиками у війську заради прибутків. 

За даними Державної судової адміністрації, у 2025 році за незаконне придбання, зберігання чи перевезення наркотиків без мети збуту (ст. 309 КК) засудили 1587 військовослужбовців. Практично стільки ж — 1571 — було у 2024 році. Для порівняння, у 2022-му було 118. 

Без обтяжливих обставин стаття передбачає штраф від 17 000 до 51 000 грн, виправні роботи до 2 років, пробаційний нагляд або обмеження волі до 5 років. 

Іноді справи про наркотики й справді перетинаються з випадками СЗЧ.  

У квітні 2025 року біля харківської лікарні №13 військовослужбовець Олександр придбав у незнайомця 20 таблеток метадону. Того ж дня його зупинили поліціянти й вилучили таблетки.

Пізніше в суді військовий пояснював, що має дві контузії й через це потребує метадону. Водночас на програмі замісної підтримувальної терапії він не був.

Влітку 2025-го Олександр лікувався після контузії. 20 червня, після виписки, мав повернутися до частини. Натомість поїхав до матері на Полтавщину, а згодом перебрався до Харкова, де влаштувався на роботу. До військової частини він не повернувся. 

Цьогоріч у лютому Олександра затримала поліція. У суді чоловік визнав, що свідомо вирішив не повертатися на службу. За двома статтями його увʼязнили на 5 років. А вже цьогоріч у червні звільнили від відбування покарання, позаяк засуджений вирішив повернутися до армії.

А ось суд на Дніпропетровщині розглядав справу Андрія, водія роти матеріального забезпечення. 11 квітня 2022 року він самовільно залишив частину і повернувся лише у червні. Сам Андрій провину не визнавав: казав, що лікувався й повідомив про це командира, але суд не побачив достатніх підтверджень.

Один зі свідків згадував, що раніше Андрія привозили з медчастини з підозрою на наркотичне сп’яніння. В Андрія діагностували ПТСР — посттравматичний стресовий розлад, психічний розлад, який може виникнути після пережитої або побаченої травматичної події.ПТСР і в травні-червні 2022 року Андрій амбулаторно лікувався у психіатра.

У березні 2025 року його засудили до 5 років ув’язнення за СЗЧ, апеляція залишила вирок без змін. Але 3 серпня 2026 року Верховний Суд скасував вирок і звільнив Андрія від кримінальної відповідальності, оскільки після СЗЧ він добровільно повернувся до служби й продовжив її проходити.

Іноді військових, які вживали наркотики й пішли у СЗЧ, через суд відправляють на примусове лікування. Сергій служив в одеській Військовій академії. У травні 2025 року він залишив місце служби, затримали його 3 червня. Андрія судили за СЗЧ. У суді його сестра та командир розповідали, що Сергій під час служби вживав наркотики, а інші військові згадували про його агресивну поведінку.

Втім, вироку йому не винесли. Психіатрична експертиза у 2026 році виявила в Сергія Гострий психотичний розлад — короткочасний психічний стан із втратою зв’язку з реальністю, що може проявлятися маренням, галюцинаціями, дезорганізованим мисленням або поведінкою.гострий психотичний розлад: експерти-психіатри не змогли визначити, в якому стані він був на момент СЗЧ, але встановили, що на час розгляду справи він не був здатний повноцінно брати участь у процесі. Тому суд направив його на примусове лікування до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Як система працює із залежними військовими?

Максим (ім’я змінене) — командир роти. Його підрозділ виконує завдання на Запорізькому напрямку. Командир чесно зізнається: що робити з залежними підлеглими, він не знає. Зазвичай таких бійців карають доганами й позбавляють премій або намагаються перевести в інший підрозділ, резервний батальйон чи піхоту.

Зрештою, проблема не зникає, а просто переходить до іншого командира. В окремих випадках, стверджує Максим, військового із залежністю можуть навіть підштовхувати до СЗЧ, аби він перестав бути відповідальністю підрозділу.

«Якщо у військовослужбовця є хронічна алкогольна чи наркотична залежність, то система, по суті, не знає, що з ним робити. Його або хочуть "обнулити" — просто кинути на найважчу роботу, яку ніхто не хоче виконувати, щоб він там хоча б щось зробив, перш ніж померти. Це цинічна правда», — розповідає Максим.

На думку Максима, мають бути спеціалізовані медичні заклади, де будуть лікувати військових із залежностями. Після лікування військовий міг би повернутися до служби, за потреби вже в іншому підрозділі. Максим вважає, що такий підхід давав би шанс і зберегти людину, і повернути її до війська, замість того щоб просто перекладати проблему на іншого командира.

Також Максим вважає, що потрібно міняти підхід до комплектування Сил оборони. До війська дедалі частіше потрапляють люди, які мали проблеми з алкоголем чи наркотиками до мобілізації. Водночас значна частина здорових людей, чоловіків із кращою освітою, професійними навичками та ширшими соціальними зв’язками залишається заброньованою. Тому Максим виступає за скорочення бронювань. 

А який алгоритм допомоги зараз є?

У Командуванні Медичних сил ЗСУ у відповідь на запит hromadske пояснили: військові медзаклади обстежують військовослужбовців із наркотичною залежністю, встановлюють діагноз і надають допомогу під час гострих станів. Після цього визначають, чи може людина продовжувати службу та якого лікування потребує.

Невідкладну допомогу у військових медзакладах надають одразу після звернення або виявлення загрозливого стану. Для планового обстеження потрібне направлення командира частини.

Для тривалого лікування й реабілітації військових мають направляти до цивільних спеціалізованих закладів. Тривалу реабілітацію та замісну підтримувальну терапію в підпорядкованих медзакладах командування вважає недоцільними. Там пояснюють, що військова психіатрія зосереджена передусім на допомозі при бойових травмах, ПТСР, депресії та гострих кризових станах.

Систему не перебудувати?

Представник Всеукраїнської організації наркозалежних людей (VOLNA) Ігор Козак зазначив у коментарі hromadske, що просто Детоксикація — це медична допомога, яка полегшує стан людини після припинення вживання алкоголю чи наркотиків і допомагає безпечно пережити симптоми відміни. Вона знімає гострі симптоми, але сама по собі не усуває залежність — для цього потрібне подальше лікування.детоксикації, яка знімає гострі симптоми, недостатньо. Після неї психологічні причини вживання залишаються, тому потрібна тривала допомога, зокрема — психотерапія. Стрес під час служби може спричинити зрив навіть у тих, хто багато років не вживав.

На думку Козака, варто мінімізувати мобілізацію людей, які вже мають залежність, і забезпечувати лікування тим, хто служить. Він також бачить проблему в тому, що військових карають, наприклад, позбавляючи бойових, і залишають у війську без належної допомоги.

«Самому війську є вторинна вигода ловити людей, у яких проблема, щоб вони платили штрафи, і залишалися у цій системі без допомоги», — каже Козак. 

Державні реабілітаційні центри часто не забезпечують ефективного лікування. Такого висновку у своїй статті дійшли правознавці з Одеського державного університету внутрішніх справ.

За їхніми словами, для реабілітації військових із залежністю бракує чітких стандартів і механізмів фінансування. Також не визначено, за що має відповідати кожен державний орган. Через це реабілітацією таких військових займаються переважно недержавні організації з власної ініціативи.

Психіатр і нарколог Владислав Сова каже, що лише за останній місяць до нього звернулися понад 15 військових із наркотичною залежністю. Вживати ці бійці почали вже під час повномасштабної війни.

Найпоширенішою проблемою залишається алкоголь. Після нього йдуть психостимулятори — амфетамін, мефедрон, α-PVP (альфа-PVP) — синтетичний психостимулятор із групи катинонів, один із наркотиків, які часто називають «солями».PVP та інші синтетичні речовини.

Психологічна залежність від стимуляторів може сформуватися за тижні, а іноді й за кілька днів; фізична — залежно від речовини, дози та стану людини — за тижні або місяці.

«Будьмо відвертими, у війську немає алгоритму реагування [на початок наркотичної залежності]. Повноцінної реабілітації [після травматичного досвіду] також фактично немає. Через це зростає ризик, що вживання алкоголю чи наркотиків стане для військового способом адаптації, коли без речовини він уже не може нормально справлятися зі своїм станом», — каже Сова.

Окремою проблемою Сова називає складність залучення до війська цивільних фахівців. За його словами, він неодноразово пропонував бригадам приїжджати до них і консультувати військових, натомість стикався з вимогою фактично оформлюватися на службу в конкретній бригаді.

На його думку, такий підхід неефективний: один спеціаліст міг би працювати одразу з кількома підрозділами, а не бути прив’язаним до однієї частини.

«От я лікар. Зі мною можуть, наприклад, укласти угоду, що я маю право виїжджати до будь-якого підрозділу, де потребують моєї допомоги як спеціаліста з наркології та психіатрії, проводити консультації, огляди на позиціях і так далі. Щоб люди мали змогу не виходячи з позицій, не йдучи в СЗЧ, запій чи щось інше отримати кваліфіковану допомогу на місці», — пропонує Сова.

Водночас лікар не вірить, що такі зміни запровадять.