Партнерський матеріал

«Історії повернення — цінні, але зникомі»: Вікторія Фещук про те, як фіксувати літературою важливе

Українська поетеса та прозаїкиня Вікторія Фещук написала книжку інтервʼю «YOUA: історії повернення». Головні героїні видання — жінки різного віку та бекграунду, яких поєднує рішення повернутися після вимушеної еміграції та продовжити життя вдома — в Україні. 

Книжка вийшла в межах ініціативи «Посилення діалогу щодо повернення та реінтеграції через ініціативу амбасадорів», яку реалізує ГО «Інтерньюз-Україна» в межах проєкту «YOUA  — Формуємо нові шляхи, будуємо майбутнє України». Проєкт впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням уряду Німеччини.

Чим важливе видання, як працювалося з чутливою для багатьох темою та що кожен може взяти зі сторінок «YOUA: історії повернення» для себе — далі в інтерв'ю з авторкою. 

Проєкт «Посилення діалогу щодо повернення та реінтеграції через ініціативу амбасадорів» має на меті поєднати українців за кордоном із тими, хто в Україні, у розмові про повернення. Можна сказати, що ваша участь як авторки книжки в ньому є таким діалогом? 

Так, оскільки зараз моє основне місце проживання — у Німеччині, так можна сказати. Водночас у цьому проєкті я виступаю медіаторкою — тією, хто транслює історії, допомагає їм отримати ширшу аудиторію. Саме тому, наприклад, я не вміщувала особисту історію переїзду в структуру книжки й навіть не відображала свої запитання та реакції в текстах — читачі отримують лише багатоголосся жінок-героїнь книжки, отримують відчуття, наче вони безпосередньо говорять із цими людьми. Мені хотілося дати й історіям, і жінкам-героїням максимальний простір. Ми живемо в часи, коли почутих історій у сотні разів менше, ніж непочутих, і це важливо змінювати. Свою історію переїзду та тимчасових адрес проживання я розповіла в попередніх поетичних книжках, зокрема у збірці «Тимчасові адреси проживання». 

Чому після поезії та художньої прози ви вирішили взятися за книжку інтервʼю, фактично документальну літературу? 

Мені подобається маневрувати між вигаданими й реальними історіями. Зрештою, я багато років пишу журналістські статті, працювала з репортажем, інтерв’ю, аналітикою. Тому паралельно з химерним дебютним романом «Ясминовий пиріг», де є місце для гри в карти з привидами, мені було цікаво взятися за реальні історії. 

Тема повернення є одним із найдавніших і найвідоміших сюжетів світової літератури. Яку історію, концептуально та масштабно, розповіли ви, працюючи над книгою?

У цій книжці я розповідала історію про те, як різні жінки будують життя під час війни і як обирають повернення як логічний етап продовження життя. Тут ми читаємо не лише про саме повернення, а й те, яким було життя за кордоном, яким могло б бути майбутнє — і за кордоном, і в Україні. І чому саме думки про майбутнє для багатьох героїнь стали ключовим фактором для повернення.

 Чи ви допускали на початку роботи над книжкою, що деякі історії доведеться трохи змінити, художньо опрацювати? І врешті — реальність, яка може бути неймовірно вигадливою, перемогла? Ви зберегли правдивість історій? 

Я зберегла правдивість історій; звісно, тут реальність перемогла. Історія, де героїня мала п'ять випадків шпиталізації в психіатричній клініці; чи історія, де героїня шукала зв’язок зі своїм тілом (і пізніше — з домом) через танцювальні практики; чи історія про відбудову дому після його знищення окупантами; історія, де героїня всі півтора року перебування за кордоном жила без обіймів, — звісно, могли б пізніше стати основою художнього фільму чи книги. Але наразі вони зафіксовані в первинному вигляді.

AMP версія сайту не підтримує цей контент. Перейдіть на повну версію сайту.

Що б ви хотіли залишити собі від героїнь книжки? Чи вплинула на вас особисто робота над нею? 

Від героїнь я б хотіла залишити собі сміливість і наснагу будувати своє життя в будь-яких обставинах, навіть абсолютно непридатних для цього. Ці речі, вважаю, є дуже важливими й для українців в Україні, і для тих, які переїхали, і для тих, хто перебуває поміж цими категоріями. Нехай би ця книжка була для них підтримкою.

Розкажіть, будь ласка, про візуальне оформлення книжки. Хто є автором ілюстрацій? Як обирали? 

Ілюстраторкою є Анастасія Старко, яка оформлювала мою попередню книжку «Ясминовий пиріг». Вона працює з технікою колажу, що дуже відповідало і темі книжки, і структурі самих історій, які були розділені подіями до переїзду, під час еміграції й уже після повернення.

За кілька років в Україні вийшли книжки інтервʼю з дуже різними людьми: військовими, тими, хто був в окупації, закоханими… Потреба в такій літературі, на ваш погляд, — це спроба фіксації життя під час війни, документування чи більше необхідність рефлексії важливих тем? 

Документування насамперед — бо ці історії зникомі. Зараз дуже багато відбувається, і, умовно кажучи, уже після чотирьох із половиною років ескалації ми бачимо, як незаписані історії початку 2022-го затираються, зникають. Як читачка я дуже вдячна шаленій кількості хороших нонфікшн-книг про той час — як-от «Словник війни» в упорядкуванні Остапа Сливинського. Це неймовірно цінні свідчення і жаху ескалації, і маленьких історій об’єднання людей. Чи от проєкт інтерв’ю з військовими-літераторами «Слова і кулі» від Наталі Корнієнко і «Читомо» — адже деяких героїв цієї книжки вже немає з нами (Максима Кривцова, Алли Пушкарчук, Віки Амеліної), їхні цінні свідчення могли б бути втрачені, якби автори обрали позицію «зачекати й опрацювати пізніше». 

Так само історії про повернення — для мене це також про фіксацію. Ми не знаємо, які випробування чекають на наших героїнь і читачів у майбутньому, наскільки збереглися б ці історії через пʼять чи десять років, чи були б люди готові відкриватися про це. Тому цінуємо цей момент і людей у ньому.

Вікторія Фещук, українська поетеса та прозаїкиня надано hromadske

Проєкт «Посилення діалогу щодо повернення та реінтеграції через ініціативу амбасадорів» реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» у межах проєкту «YOUA — Формуємо нові шляхи, будуємо майбутнє України», що впроваджується за дорученням Уряду Німеччини та імплементується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.


Партнерський матеріал опублікований на правах реклами.