У Києві та Львові відбулася щорічна правозахисна акція «Порожні стільці»
15 листопада у Львові та Києві відбулася щорічна правозахисна акція «Порожні стільці», присвячена українським журналістам, письменникам, діячам культури та правозахисникам, які зникли безвісти, незаконно ув’язнені або перебувають у російській неволі.
Про це повідомляють кореспонденти hromadske.
Зокрема, у Львові акція відбулася на площі Ринок, де встановили символічну інсталяцію з порожніх стільців. На кожному розмістили ім’я людини, яка через російську агресію не може бути поруч зі своїми рідними та колегами. Кожен стілець символізує окрему історію та нагадує про тих, хто досі перебуває в неволі або вважається зниклим безвісти.
Організаторами львівської події є Премія імені Георгія Ґонґадзе, Львівський медіафорум та INDEX: Інститут документування і взаємодії.
«Такі акції дуже важливі тим. По-перше, щоб показати, що ми пам'ятаємо про наших людей, про бранців росіян. По-друге, крім солідарності, ми шукаємо будь-яку можливість для тиску на росію. Бо якби ми не збиралися і не пам'ятали про тих людей, які зараз перебувають у підвалах і тюрмах, які незаконно засуджені, то нам було б значно важче тиснути на росію і на міжнародному рівні», — заявив під час акції журналіст-розслідувач із Херсонщини Олег Батурин, який документує воєнні злочини росії й сам навесні 2022 року перебував у полоні росіян.
У Львові на акції також виступила перекладачка та редакторка Марина Александрович, дружина зниклого безвісти військовослужбовця, поета та ілюстратора Миколи Леоновича. Він вважається зниклим безвісти вже три з половиною роки.
«Дуже багато українців зникли безвісти саме тому, що держава-агресор росія грубо порушує норми Женевської конвенції, нехтує нормами міжнародного гуманітарного права, не надає жодної інформації про людей, яких вона утримує в полоні в нелюдських умовах. Я працюю в громадській організації “Вояцький визвіл” і ми документуємо свідчення військових, які пройшли полон. Вони говорять про жахливі речі, про катування, моріння голодом та холодом, про навмисне поширення інфекції туберкульозу, гепатиту, про інші страхіття і жахіття», — розповіла Александрович.
За її словами, важливо розповідати про воєнні злочини росії, а міжнародній спільноті консолідованого тиснути на агресора в усіх сферах, як у сфері міжнародного права, так і сфері культури.
«Саме міжнародний тиск дозволяє показувати росії, що вона не всесильна і що їй доведеться відповідати за всі воєнні злочини, які вона вчиняє проти України. Рано чи пізно свідчення людей, які пройшли полон, прокладуть шлях до відновлення справедливості», — заявила Александрович.
У Києві під час заходу встановили символічні інсталяції з порожніх стільців, на яких розмістили імена людей, що не можуть бути поруч через російську агресію. Акція покликана нагадати суспільству та міжнародній спільноті про українців, які досі перебувають у неволі, та необхідність їх звільнення.
Організаторами події стали Український ПЕН та Центр громадянських свобод.
Серед учасників був Дмитро Канупєр — звільнений із російського полону військовослужбовець та автор книжки «Окраєць». Він долучився до зустрічі, щоб поділитися власним досвідом неволі та нагадати про тих, хто досі не повернувся додому.
На заході також вшанували пам’ять Олександра Крохмалюка — старшого сержанта окремого загону спеціального призначення «Азов», на позивний Кроха. Він очолював медичну службу полку та організував шпиталь «Залізяка» на «Азовсталі», через який пройшла понад тисяча поранених захисників. Після виходу з «Азовсталі» військовий потрапив у російський полон, де загинув у 2025 році. На зустрічі була присутня його донька Софія.
Акція «Порожні стільці» покликана привернути увагу українського суспільства та міжнародної спільноти до долі незаконно ув’язнених цивільних і військовополонених, а також нагадати, що за кожним ім’ям стоїть конкретна людина та її історія.
За даними Інституту масової інформації, станом на 2 листопада 2026 року росія утримує щонайменше 27 цивільних українських медійників та одного журналіста-військовослужбовця. Серед них — журналісти всеукраїнських і місцевих медіа, фрилансери та кримські громадянські журналісти.
Співавторка: Олена Литвинова