Іспанія, Ірландія та Норвегія визнали державність Палестини

Іспанія, Ірландія та Норвегія офіційно визнали Палестину незалежною державою всупереч жорсткій реакції Ізраїлю.

Про це пише Reuters.

Країни заявили, що так прагнуть прискорити процес припинення вогню у війні Ізраїлю з палестинським угрупованням ХАМАС у Секторі Гази. Вони також висловили сподівання, що інші країни Європейського Союзу наслідуватимуть їхній приклад.

«Це єдиний спосіб наблизитися до того, що всі визнають як єдине можливе рішення задля мирного майбутнього: Палестинська держава, яка співіснує з Ізраїлем в мирі та безпеці», — заявив прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес.

За його словами, Іспанія визнає Палестину як державу, що включає Західний берег річки Йордан і Сектор Гази, під керівництвом Національної палестинської адміністрації та зі столицею у Східному Єрусалимі. 

Санчес додав, що Мадрид не визнаватиме змін кордонів Ізраїлю після Шестиденна війна на Близькому Сході між Ізраїлем, з одного боку, і Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком і Алжиром з другого. Унаслідок якої Ізраїль захопив Східний Єрусалим, Західний Берег, Сектор Газа, Синайський півострів і Голанські висоти.війни 1967 року, якщо тільки це не буде за згодою обох сторін. 

«Ми хотіли визнати Палестину в кінці мирного процесу, але вирішили зробити цей крок разом з Іспанією та Норвегією, щоб підтримати життєздатність дива миру», — заявив прем’єр-міністр Ірландії Саймон Гарріс.

Крім того, у МЗС Ірландії оголосили, що підвищать статус свого представництва у Рамаллі на Західному березі до посольства і призначать посла. 

Своєю чергою міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац розкритикував це рішення. Він заявив, що визнання Палестинської держави робить тих, хто її визнає, співучасниками підбурювання до геноциду проти єврейського народу і воєнних злочинів.

Так, тепер 146 зі 193 країн-членів Організації Об'єднаних Націй визнають Палестинську державу.

Палестинська держава

Після Першої світової війни Велика Британія отримала в тимчасове управління території Близького Сходу, які раніше входили до Ісламська монархічна держава турецької династії Османів, яка існувала у 1299–1922 роках.Османської імперії. Через сплеск антисемітизму в міжвоєнних Польщі та Угорщині, а згодом — підйом нацизму в Німеччині, на ці території почали емігрувати євреї з Європи.

29 листопада 1947 року Генеральна асамблея ООН резолюцією 181 оголосила про розділ території на дві незалежні держави — єврейську (Ізраїль) та арабську (Палестина), а також Великий Єрусалим — він повинен був безпосередньо контролюватися ООН.

Однак арабське населення відмовилося прийняти план ООН і не визнало самопроголошену єврейську державу.

15 травня 1948 року армії шести арабських країн — Лівану, Сирії, Саудівської Аравії, Трансйорданії, Іраку та Єгипту — вдерлися на територію, відведену майбутній єврейській державі, з півночі, сходу та півдня. Ізраїль відстояв свої території та відвоював у тому самому році собі ще близько половини, виділених уже під арабську державу, а також Західний Єрусалим.

Згодом у 1967 році внаслідок Шестиденної війни ізраїльтяни захопили також Східний Єрусалим і решту палестинських територій, залишивши для палестинців невеликий анклав.