Зміна влади у Великій Британії: як поразка керівної партії на виборах вплине на політику щодо України
Консервативна партія вже експрем’єра Ріші Сунака програла позачергові парламентські вибори у Великій Британії. Лідер консерваторів уже визнав поразку та подав у відставку, а король Чарльз III її прийняв і навіть призначив нового главу уряду — лейбориста Кіра Стармера.
Консервативна партія зазнала нищівної поразки і втратила владу в країні — уперше за 14 років. Натомість партія лейбористів отримала більшість у Англійською House of Commons. Нижня палата двопалатного парламенту Великої Британії, до якої, на відміну від Палати лордів, вибори відбуваються через усенародне голосуванняПалаті громад. Тож саме лідер лейбористів Кір Стармер стане на чолі уряду, який сформує його монобільшість.
Тривале правління консерваторів докорінно змінило Повна назва країни — Сполучене Королівство Вели́кої Британії та Північної ІрландіїСполучене Королівство: після референдуму вони провели так званий Брекзит — вихід зі складу Європейського Союзу; урядові витрати на державні послуги та соціальні видатки значно скоротили. До всього, суттєво знизився рівень іноземних інвестицій в економіку.
Водночас консервативні уряди, яких за ці роки було декілька, ствердили Британію як послідовного та надійного союзника України. А за каденції останнього прем’єра-Неформальна назва Консервативної партії, яку вона успадкувала від однойменної політсили, що представляла інтереси великої аристократії та духовенстваторі, Ріші Сунака, саме Сполучене Королівство стало першою країною Заходу, яка почала постачати Україні танки, а потім і далекобійні ракети — Challenger та Storm Shadow відповідно.
Нас цікавить передусім, як зміниться позиція Великої Британії щодо України за нового уряду. Чи чекати від прем’єра Кіра Стармера кардинальних змін у зовнішній політиці — читайте у матеріалі hromadske.
Розгром євроскептиків
22 травня король Чарльз III задовольнив прохання прем'єр-міністра Ріші Сунака про розпуск парламенту і проведення позачергових виборів.
Рішенню глави уряду про розпуск парламенту передувало стрімке зниження рейтингу керівної партії консерваторів. Це, вочевидь, стало реакцією виборців на низку непопулярних рішень та невдалі спроби уряду стабілізувати економіку, темпи зростання якої вже тривалий час найнижчі серед найзаможніших демократичних країн Також відома як G7 — об’єднання демократичних держав із найбільшими економіками світу, до якого входять США, Японія, Німеччина, Британія, Франція, Італія, Канада, а також Європейський Союз (без права голосу)«Великої сімки».
Зниження рівня життя, висока інфляція, проблеми з нелегальною міграцією та економічна стагнація — найгостріші питання, яким консервативний уряд не зміг дати ради.
Лейбористи зробили слово «зміни» гаслом виборчої кампанії та здобули другий найкращий результат в історії партії після тріумфальної перемоги на парламентських виборах у 1997 році. Тоді їм вдалося отримати 418 мандатів у Палаті громад. Це сталося за лідерства харизматичного Тоні Блера, який був прем’єр-міністром Великої Британії десять років поспіль.
Що ж до останніх виборів, то за офіційними результатами лейбористи отримали 412 мандатів з 650 місць. Це на 210 мандатів більше, ніж політсила здобула у 2019 році. А от консерватори нині отримали лише 121 мандат, що на 244 мандати менше, ніж у 2019-му. Це взагалі найгірший електоральний результат в історії «Торі». Навіть після приголомшливого провалу на виборах у 1997 році партія консерваторів отримала більше місць у Палаті громад, ніж зараз — тоді вона мала 165 мандатів.
Щоб отримати більшість і сформувати уряд, переможці парламентських виборів мають здобути 326 місць. Лейбористи легко впорались із цим завданням.
Варто зазначити, що фіаско Консервативної партії стало болісним ударом для євроскептиків у всій Європі — навіть попри те, що сама Велика Британія остаточно покинула ЄС ще у 2020 році. Адже саме консерватори ініціювали Brexit, від злиття англійських слів Britain («Британія») та exit («вихід») — неформальна назва процесу виходу Великої Британії з Європейського Союзу«Брекзит» у 2016 році.
Проте мрії про краще життя після «відновлення самостійності» не справдилися — згідно з соціологічними опитуваннями, більшість британців вважають, що за правління консерваторів стало гірше. Нищівна поразка керівної партії стала, зокрема, історією провалу політсили, яка робила ставку на євроскептицизм.
Сунак — на вихід, Стармер — заходьте
Британський прем'єр-міністр Ріші Сунак, навіть не дочекавшись офіційних результатів, привітав лейбористів з перемогою і подав у відставку.
Зміна влади не змусила себе чекати: 61-річний політик з юридичною освітою Кір Стармер уже за декілька годин отримав королівське благословення — тепер він сформує новий уряд. У нього, зокрема, вже увійшли міністр оборони Джон Гілі та голова МЗС — Девід Ламмі.
Та й перше засідання Палати громад у новому складі відбудеться вже у вівторок — 9 липня. На цьому засіданні оберуть нового спікера. До речі, за традицією цю посаду має обіймати безпартійний, тож навіть якщо призначать представника лейбористів, він муситиме покинути свою політсилу на час каденції.
Після цього депутати зроблять перерву і зберуться на наступну сесію 17 липня.
Як лейбористи перемогли?
Нова керівна партія планує зосередитися на стимулюванні економічного зростання, залученні інвестицій в екологічно чисту енергетику та інфраструктурні проєкти, а також має намір провести реформи системи адміністративного управління, освіти й охорони здоров’я.
Хоч раніше лейбористів вважали політсилою лівого спрямування, нині чи не єдиним нагадуванням про це були обіцянки запровадити безплатні сніданки для учнів у початкових школах і націоналізувати залізничну мережу.
«Рух до центру» став очевидним, коли лідером лейбористів у 2020 році став Кір Стармер. Йому вдалося очистити партійні ряди від політиків, яким закидали антисемітські та ксенофобські погляди. Останнім з них врешті-решт покинув політсилу її колишній лідер Джеремі Корбін.
Саме за Корбіна лейбористська партія без боротьби віддала монополію на владу консерваторам і почала стрімко перетворюватися на маргінальну ультраліву політичну силу. Лейбористи на чолі з Корбіном виявилися нездатними виграти вибори навіть у регіонах північної Британії, де традиційно голосували саме за лейбористів, а не консерваторів.
До того ж Джеремі Корбін не раз «відзначався» антисемітськими та проросійськими заявами. Зокрема, неодноразово закликав уряди країн Заходу припинити постачати зброю Україні. Також Корбін був послідовним противником НАТО і заявляв, що Альянс «треба розпустити».
Кіру Стармеру довелося докласти чимало зусиль, аби реформувати партію та повернути лейбористів до реальної боротьби за владу в країні. Спершу новий прем’єр і його команда змусили піти з партії всіх, хто дискредитував лейбористів антисемітськими заявами. Стармер, дружина якого має єврейське походження, неодноразово заявляв, що святкує єврейські свята зі своєю сім'єю, дарма що сам є атеїстом.
Аби відновити довіру виборців у питаннях національної безпеки, Стармер відсторонився від заяв попереднього лідера лейбористів Корбіна. Ба більше, він пообіцяв збудувати чотири атомних підводних човни для посилення безпеки країни.
І це при тому, що лише 17% британців, за опитуванням YouGov, вважають оборону та національну безпеку однією з найбільших проблем, які стоять перед країною. Головними ж питаннями для них є проблеми в економіці, необхідність реформ системи охорони здоров'я та боротьба з нелегальною міграцією.
Що зміниться для України?
Лідер лейбористів зробив усе від нього залежне, аби позбавити британських виборців думки, що його партія непатріотична і слабка в питаннях оборони. Зі Стармером на чолі лейбористи повністю солідаризувалися з консервативним урядом у питаннях зовнішньої політики, декларуючи непохитну відданість підтримці України в її спротиві російській агресії та важливість збереження й розвитку НАТО.
Такий підхід до питань зовнішньої політики вибив усі козирі з рук консерваторів, які позиціювали себе як партію, що краще за конкурентів знається на питаннях національної безпеки.
З моменту повномасштабного вторгнення росії Кір Стармер послідовно підтримував Україну. Торік він навіть приїздив до Києва, де зустрівся з Володимиром Зеленським. А також відвідав Бучу та Ірпінь, аби на власні очі побачити наслідки російської окупації.
Вдруге Стармер зустрівся з українським президентом 6 червня цього року у Франції під час святкування висадки союзників у Нормандії в 1944-му. Лідер лейбористів використав цю нагоду, щоб запевнити Зеленського: у разі перемоги його політсили на парламентських виборах Лондон продовжить бути надійним союзником Києва.
Щобільше, новий прем’єр Сполученого Королівства — не єдиний представник лейбористської партії, який уже продемонстрував проукраїнські настрої. У червні 2024-го до Києва приїздили інші ключові фігури тоді ще опозиційної політсили — Девід Леммі та Джон Гілі.
Тепер обидва — міністри нового уряду, що суттєво додає важливості їхньому тодішньому візиту до української столиці. Під час спілкування зі своїми українськими колегами вони ще минулого місяця запевнили, що Велика Британія продовжить підтримувати нас у боротьбі з агресором.
Останнє, чого хоче будь-хто в Україні, — бачити, як політичні партії у Великій Британії сваряться стосовно того, що для українців є питанням життя і смерті.Кір Стармер, прем’єр-міністр Великої Британії
Варто також зазначити, що Стармер неодноразово заявляв про важливість покарання росії за воєнні злочини в Україні та необхідність створення міжнародного трибуналу, який не дозволить рф залишитися безкарною.
Юрист за освітою, Стармер тривалий час працював королівським адвокатом, а пізніше й королівським прокурором. Тож варто очікувати від нього великої уваги до проблеми притягнення росії до відповідальності за злочини, скоєні проти українців.
Володимир Зеленський уже також привітав Кіра Стармера з перемогою на виборах і висловив сподівання, що українці та британці залишаться близькими союзниками й надалі. Наразі немає передумов, аби вважати, що може бути інакше.