Під загрозою повторної окупації: як росіяни сунуть на Лиман

російська армія не полишає спроб просування на Донеччині. Проблемних ділянок відтоді, як росіяни перехопили ініціативу, побільшало. Серед них — північ регіону.

Зокрема, на Лиманському напрямку окупанти рф намагаються зайти у тил Сил оборони на Сіверському виступі. Через це місто Лиман зазнає регулярних масованих обстрілів.

«Лиман — це логістичний хаб Збройних сил України й, відповідно, ключовий пункт оборони. Знову ж таки, вихід на Лиман надає змогу фактично флангового оточення українського угруповання на Донеччині. Тобто знову з флангу зайти ближче до Слов'янська та Краматорська, і, відповідно, Костянтинівки», — пояснює військовий експерт Дмитро Снєгірьов.

Впливає на ситуацію на півночі Донецької області також і те, що відбувається на Харківщині. 10 травня російські війська перетнули кордон біля Вовчанська та Липців. Про те, яка ситуація на півночі Донецької області та чи бояться місцеві жителі повторної окупації, читайте в репортажі «Новин Донбасу».

Війська рф намагаються намацати слабке місце в обороні ЗСУ

Експерти вважають, що наступ на Харківську область був потрібен переважно для того, щоб розтягнути лінію оборони та відвернути увагу від Донеччини. А це означає, що від ідеї окупувати увесь Донбас путін не відмовився.

«Скрізь їхнє просування на сьогодні має тактичний характер, скрізь іде позиційна боротьба. Великих проривів де-небудь припускати зараз я б не став. Противник для того й мацає нашу оборону, намагається її розтягнути, щоб знайти слабке місце і там якомога болючіше вдарити. Як у Харківській області.

Були побоювання щодо Сумської області — вони не справдилися: у Рижівці, вочевидь, ДРГ діяла, і здійнявся невеликий переполох. Однак небезпека залишається для Сумської області. Тому всі їхні дії — це спроба розтягнути наш фронт, змусити нас маневрувати резервами, щоб вдарити на якійсь ділянці, знайти слабке місце», — пояснив «Новинам Донбасу» військовий експерт Денис Попович.

У пошуках слабкого місця російські війська обстрілюють з усього можливого озброєння як позиції ЗСУ, так і населені пункти вздовж лінії фронту. Потерпають від обстрілів Лиман і громада, де зараз проживає близько 9500 людей.

«За останні два тижні почастішали обстріли. Це населені пункти, як Лиман, так і околиці — Дробишеве, Нове, які фактично перебувають біля лінії фронту», — уточнив у спілкуванні з кореспондентом «Новин Донбасу» начальник військової адміністрації Лиманської громади Олександр Журавльов.

Евакуація Лиманської громади необхідна

6 червня Донецька обласна військова адміністрація оголосила про примусову евакуацію з Лиманської громади сімей із маленькими дітьми. Ця процедура триватиме 60 днів.

«Вже ухвалене рішення про проведення обов'язкової евакуації. І вона зараз продовжується. Насамперед люди їдуть самотужки, розуміючи небезпеку. Буквально нещодавно стався потужний обстріл населеного пункту Дробишеве — поранені мирні жителі. І вже цього дня увечері звернулася сім'я з дітьми по допомогу в евакуації. Сказали, що за таких умов жити просто неможливо», — зазначив «Новинам Донбасу» пресофіцер поліції Донецької області Павло Дяченко.

«Дітей і онуків своїх евакуювали ще два роки тому. Я поки сам тут залишився, мені вже на схилі віку не хочеться нікуди їхати. А так обстановка не дуже приємна, але поки виживаємо як можемо», — каже житель Лимана Іван.

Північна частина Донецької області під постійними обстрілами

Північну частину Донецької області окупували 2022 року. Фронт зупинився на річці Сіверський Донець. Тоді майже увесь Святогірськ та Лиманську громаду захопили росіяни. За цей час армія рф скоїла численні воєнні злочини. А налякані місцеві жителі боялися залишати свої будинки та укриття.

«Я нікуди не виходила, живу у приватному секторі. Сусіди виїхали, тому мені було чим займатися: качки, кури, коти покинуті, господарство. Я працювала в городах, наглядала за будинками, господарством. Так три місяці й протрималися. Слава Богові, що лише три місяці», — згадує жителька Лимана Наталя.

Північ Донеччини була звільнена під час Харківської операції. Лиман перебуває під цілковитим контролем України з жовтня 2022 року, але ці території та люди залишаються тут залишаються у підвішеному стані через близькість фронту та загрозу, що росія знову прийде сюди.

Тому глобально нічого не відновлюється. До деяких населених пунктів повернули світло, але з електрикою не всі. Також облаштували кілька модульних душових та пралень у Святогірську та Богородичному. Комусь із відновленням допомогла влада, декому — волонтери.

«У мене будинок пошкодження зазнав 4 травня. 8 травня поруч було. Одразу ж і будматеріали дали, накрили дах, вікна забили. Волонтери працюють, адміністрація працює», — каже нам жителька Лимана Наталя.

Загалом люди виживають, як можуть, каже житель Лимана Іван.

«Он грядкою займаюся, то на риболовлю піду, душ прийму там на озері — і все, вся робота, якщо тихо. А якщо шумно — так і нікуди не йду. А так нічого, поливаю грядку, прополюю і стрижу», — ділиться пенсіонер.

Всупереч небезпеці люди залишаються

Такі грядки можна побачити майже біля кожного багатоквартирного будинку. Так місцеві жителі намагаються хоч якось виростити для себе овочі та фрукти.

«Для себе. Бо базар є базаром, а хочеться свого. Кожен з нас мав дачу, опікувався, а зараз залишився ні з чим», — додає житель Лимана.

Ті, що залишилися, пережили окупацію у 2022-му, але попри це багато хто з них все одно не збирається евакуюватися, навіть якщо йтиметься про повторне захоплення їхніх міст і сіл.

«Немає з чим виїжджати. У нас на роботі батько-одинак. Він працює на залізниці, дві дівчинки в нього. Куди виїжджати? Він втратить роботу. Йому нададуть будинок, квартиру? Куди йому виїжджати?» — запитує Наталя.

Через два роки повномасштабного вторгнення у людей ті самі причини залишитися вдома: відсутність фінансів і можливостей, а також обмежені обсяги допомоги. Наприклад, все це пережили жителі Богородичного, яке поряд зі Святогірськом.

«Там не дуже приймають тих, хто виїжджає, є проблеми. І нам доводилося жити за 1000 грн, на продукти витрачати 1000 на місяць — на двох. От подумайте, як воно. Так, ми тоді ще отримували по 2000 як Внутрішньо переміщені особиВПО. А зараз я не знаю, як люди виживають», — розповідає житель Богородичного Анатолій.

Своєю чергою жителька Богородичного Галина вирішила повернутися до села, згодом їй провели електрику, дали генератор, привозять продукти.

Тим, хто не виїжджав чи вирішив повернутися, місцеві адміністрації півночі області та волонтери надають допомогу.

«Наразі наші гуманітарні фонди не припиняють надавати допомогу, але змінюють маршрути, змінюють графік. У нас був випадок, коли збиралися люди, аби отримати гуманітарну допомогу, а координатори здавали позиції, і туди були “прильоти”. Тому на сьогодні графік змінюється, але люди постійно перебувають тут і одержують гуманітарну допомогу», — заявив голова Лиманської громади Олександр Журавльов.

До повномасштабної війни Лиман був доволі великим залізничним хабом. Розвинений тут був рекреаційний туризм — Блакитні озера, гарні хвойні ліси. Це надбання Донеччини. Нині тут пошкоджено всю критичну інфраструктуру, роботи немає, працюють лише кілька магазинів.

У зв'язку з частими обстрілами Лиманської громади все знищується полум'ям. Пожежі загрожують не лише лісу, а й сусіднім населеним пунктам. Обстріли тим часом лише посилюються.

«Всі в шоку. Коли оговтуємося, куди подітися? Життя ж продовжується, невідомо скільки усе це буде. Рік, два, ти ж не сидітимеш у підвалі. Ну що? Тримаємося. Ми сподіваємось, що Лиман буде Україною, і нас якось захистять», — зазначає місцева жителька Лимана Наталія.

Поки росіяни продовжують спроби просунутися у напрямку Лимана, люди в населених пунктах цього району вже третій рік потерпають від щоденних обстрілів. Полегшують ситуацію лише волонтери, міська адміністрація та евакуація, на якій так наполягають чиновники.

Автор: Дмитро Глушко

Матеріал створений за підтримки «Медіамережі».