«Тут нас ніхто не чіпає». Як переселенці живуть у першому модульному містечку на Рівненщині
У Радивилові, що на Рівненщині, торік у лютому відкрили перше в області модульне містечко для вимушених переселенців.
Нині у 12 будиночках живуть 37 людей. Хтось поселився тут цьогоріч у квітні, хтось уже живе з лютого 2023 року, коли містечко вперше прийняло своїх мешканців. Прихисток знайшли вихідці з Донеччини, Херсонщини, Харківщини та Запорізької області.
На невеличких клаптиках землі, що між будиночками, люди завели «городики», як каже 56-річна Олена. У когось квітнуть соняхи, хтось висадив огірки чи базилік — і всі всіляко хочуть створити атмосферу як удома.
Олена розповіла, що за десять років війни переїжджала вже двічі. У 2014 році вона покинула рідний Донецьк, де працювала на керівній посаді у міськраді, і з сімʼєю переїхала до Києва.
«На той час донеччан у Києві не дуже приймали. Ми не могли на роботу влаштуватися чи орендувати житло. Яка прописка? Донецька? Тоді відповідь — ні. Було дуже важко. Але ми згодом інтегрувалися в громаду Києва, працювали офіційно. Дочка закінчила коледж, потім вступила до університету, квартиру орендували», — ділиться жінка.
З початком повномасштабної війни сімʼя Олени переїхала вдруге — уже на Рівненщину. Тут їх прийняли місцеві, з якими вони прожили півтора року. А коли у модульному містечку звільнився будиночок, то переїхали сюди. Зізнається: їм тут добре, є базовий комфорт.
«А втім, була проблема, бо будиночки металеві, а коли спека 30 градусів, то у нас було всередині +39. А коли готуєш, то повітря ще більше нагрівається. Почали ставити кондиціонери: хто за свої гроші, хто кудись звертався. А що ж робити? Життя триває. Їхати багатьом з нас нікуди», — розповіла жінка.
З цим погодилася й переселенка з Херсона Анна. Вона додала: тут сімʼї мають у будиночках окремі кухні та санвузли, чого немає в деяких модульних містечках в інших регіонах.
До переїзду в Радивилів Анна зі своєю сімʼєю жила у Львівській області, а цьому передували кілька спроб виїхати з окупованого на той час Херсона.
«Місця, може, й малувато, але нас тут ніхто не чіпає. А то весь час мучишся з цим переїздом, шукаєш щось нове, підхоже. Тут ми можемо бути необмежений термін», — зазначила херсонка.
Вона каже, що хоча Херсон і звільнений нині, повертатися все ж небезпечно. Крім того, у неї дитина з аутизмом, яка в таких умовах стресує. Ба більше, у Радивилові її донька змогла адаптуватися.
«Плюси переважають. У мене ось провисла стеля, але мають приїхати ті, хто встановлював ці будиночки, чекаємо. Якщо порівняти з іншими модульними містечками, у нас гарно, чисте повітря», — поділилася Анна.
Насамкінець Олена розповіла, що до них звернулися благодійники, які облаштували дитячий майданчик, поставили там тренажери. Ними користуються і місцеві жителі.
Цей матеріал створено за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
