«Коли показуєш, що сам на протезі, ви стаєте на рівних». Історія колишнього військового, який робить протези
29-річний військовий Саша постійно зазирає в телефон. Він сидить на стільці і нервово тупцяє своєю єдиною ногою. Час від часу з надією озирається на двері — з нетерпінням чекає на свій протез. Це вперше після поранення хлопець зможе стати на дві ноги.
«Узяв навіть другу шкарпетку, за 9 місяців уже відвик від цього», — з усмішкою каже хлопець.
Поранення він зазнав у квітні 2023-го — під Мар’їнкою, що на Донеччині. Лікарям довелося ампутувати ногу нижче коліна.
Окрім Саші, у невеликому світло-блакитному холі протезного центру нікого нема. Після обіду кількість пацієнтів тут суттєво зменшується. Трохи далі коридором за скляними дверима над протезом працює 39-річний Денис. Він завершує останні деталі — і несе омріяну «нову ногу» хлопцю.
— Ну що, дочекався? — питає хлопця протезист.
— Так! — не стримує радості Саша.
— Шкутильгай у реабілітаційну залу, там поміряєш.
Денис працює у протезному центрі вже понад пів року. Він і сам — колишній військовий. Троє його братів нині на фронті, четвертий загинув на війні в березні 2024 року.
Денисова служба розпочалася ще у 2015 році. До 2019-го чоловік був в Антитерористична операція — режим ведення бойових дій на сході України у 2014–2018 роках під час першої фази російсько-української війни.АТО. Коли повернувся зі сходу, де брав участь у воєнних діях, приєднався до Повітряних сил. У перший день повномасштабного вторгнення військовий зазнав поранення через ракетний обстріл його частини. Лікарі боролися за ногу Дениса кілька днів, але зберегти її не вдалося.
Після реабілітації ветерану запропонували влаштуватися протезистом. Він погодився.
Коли показуєш, що ти сам на протезі, ви опиняєтеся на рівних. Тоді тобі довіряють. Я кажу їм: «Ви не лише ходитимете, а й бігати будете». Інколи не вірять, то доводиться для них на протезі бігати коридором.Денис, ветеран і протезист
У реабілітаційній залі Денис чуйно спостерігає, як Саша обережно вдягає протез, трохи допомагає.
— А як воно має бути? Я ж не знаю, — зніяковіло каже Саша.
— Може таке бути, що він тобі трохи мулятиме тут, — пояснює Денис і показує трохи нижче коліна. — Він у тебе зараз «розлагоджений», я підлаштую його під твій зріст, потім стане краще.
Невдовзі хлопець робить перші кроки. Саша дивиться на себе у дзеркало, жартує: «Я — як дівчинка, кручу попою».
Історія ветерана, який робить протези для поранених військових, — у відео hromadske.
