Демобілізація під час війни: злочинна маячня, популізм чи справедливе рішення?
«Чи вирішив хоча б частково закон про мобілізацію проблему з кадровим голодом в армії? Яка зараз потреба в мобілізованих? І чи дозволяє динаміка мобілізації сказати, що найближчим часом будуть прописані строки демобілізації?».
Таким було моє запитання до президента на його останній пресконференції. Втім, мені не дали слова. Зрештою, жоден журналіст це питання на зустрічі з Зеленським так і не порушив.
Це стало показовим для Офіс президентаОП. Бо якщо питання про демобілізацію ніхто не порушує, значить, воно на марґінесі інформаційного порядку денного.
І річ, вочевидь, «не в злому намірі чи змові», як відзначив журналіст Павло Казарін. А в тому, що «ця тема перетворилась на непопулярну для політиків, нішеву для журналістів і небажану — для більшості їхньої аудиторії».
Про що тим часом кричать військові та відмовчується командування? Чому обіцянки розробити окремий законопроєкт про демобілізацію так і лишились обіцянками? І чи дочекаються військові чітких термінів служби, чи все ж ні? Читайте у матеріалі hromadske.
«Я не те що заї*ався. Я готовий піти в СЗЧ!»
Олег Ревега — піхотинець. Офіційно в ЗСУ з квітня 2022-го. А як доброволець на фронті — з 2015-го. За майже 10 років, із яких 2,5 — повномасштабки, «вже не вигрібає». І став писати про це публічно.
Демобілізація чи публічне самогубство! Це думки, які мене наздоганяють періодично, щоб влада почала діяти! За 9,5 років, я вже заї*авсь!Олег Ревега, військовослужбовець ЗСУ
У розмові з hromadske Олег підтверджує: він на межі. Побратими також, але не кожен наважується про це сказати.
«Мене завжди тягнуло назад на фронт. Я завжди просився на виходи. А зараз, мабуть, уже якась межа — я вже не можу ходити на штурми. Всі, хто прийшов у 22-му і ще цілі й живі, — всі чекають на розуміння термінів. Бо невизначеність дуже деморалізує. Якби я знав, що через пів року буде демобілізація і я рік відпочину, то впевнений, що повернувся б назад на фронт», — говорить Олег.
Аеророзвідник Сергій Гнезділов ще у квітні публічно обурювався, що з багатостраждального мобілізаційного закону вилучили норму про можливість звільнення після 36 місяців служби. Нині він у стані, коли готовий самовільно залишити частину.
«Владі зручно не розв'язувати це питання, бо це справді важке питання. І його можна не розв’язувати, поки армія не бунтує і не так прям аж масово в СЗЧ, як зараз. І влада думає, що, а може, прокатить».
А я не те що заї*ався. Я готовий піти в СЗЧ! І я не вірю в ротації, бо я, бл*ть, бачив ці ротації: на 2 дні вивели, через 2 дні знов у бою. Я вірю лише в чіткі терміни служби.Сергій Гнезділов, військовослужбовець ЗСУ
Чи буде окремий законопроєкт?
На виключенні положення про демобілізацію й ротацію в мобілізаційному законі наполягли в Генштабі. Через ситуацію на фронті.
Хоча тоді ж, у квітні, ці питання пообіцяли внормувати й розробити окремий законопроєкт. На це планували витратити до 8 місяців. У Міноборони називали й швидші строки: мовляв, Верховна Рада побачить проєкт закону вже «в найближчі місяці».
За попередньою домовленістю із парламентським комітетом з нацбезпеки, уряд мав внести законопроєкт до жовтня. Втім передумов до цього — поки жодних.
«Була домовленість із Міністерством оборони про те, що вони мають подивитися на цифри мобілізації, і уряд їм поставив задачу: розробити цей законопроєкт. Я не знаю, чи є якийсь рух всередині Міноборони, але поки що жодного тексту не було», — зазначив hromadske заступник голови оборонного комітету, нардеп від «Слуги Народу» Єгор Чернєв.
Після закритого засідання комітету 18 вересня підстав для того, що таке рішення буде найближчим часом, не додалось.
«Готовності вносити відповідний законопроєкт щодо звільнення під час дії воєнного стану в уряду немає. Аргументація, на яку вони будуть посилатися, — це погіршення динаміки мобілізації, про яку, втім, ще зараз не можна говорити», — зі свого боку каже членкиня комітету, народна депутатка від «Євросолідарності» Ірина Фріз.
Найімовірніше, уряд та Генеральний штаб будуть наголошувати на необхідності мати можливість проаналізувати динаміку показників мобілізації ще восени, і в такий спосіб будуть відтягувати цей крок.Ірина Фріз, народна депутатка, фракція «Європейська Солідарність»
У Раді водночас є кілька альтернативних законопроєктів від народних депутатів. Але через відсутність політичної волі шансів, що їх внесуть принаймні на розгляд комітету, — практично жодних.
«На жаль, за час, що минув з даної обіцянки, нічого не відбувалося. Абсолютно ніяких робочих груп, ніякої комунікації. Ба більше, усі вдають, що проблема зникла», — каже авторка одного із проєктів про встановлення чітких термінів служби, народна депутатка від «Голосу» Інна Совсун. Її чоловік служить у ЗСУ.
Вочевидь, 8 місяців було озвучено для того, аби просто затягнути час. Аби всі забули. А потім, можливо, проблема якось вирішиться. Інна Совсун, народна депутатка, фракція «Голос»
«У відповідь же на офіційні звернення в Міноборони мені повідомили, що законопроєкт буде розроблено до кінця року. Залишилося 3 місяці, але ніякого руху немає. Ба більше, якщо ви спробуєте попросити офіційний коментар від будь-кого щодо цієї проблеми, я ризикну припустити, що абсолютно всі будуть мовчати».
На момент публікації статті hromadske не отримало відповіді на запит від Міноборони та Генштабу.
Популізм чи необхідність справедливих правил війни?
Водночас мусимо зазначити, що жоден із бойових командирів, офіцерів, із якими поспілкувалося hromadske, не сказав, що бачить демобілізацію зараз реальною. Ротації, додаткові відпустки, реформа системи морально-психологічного забезпечення — так. Відпускати ж людей після певного терміну служби, станом на зараз, — ні. Головна проблема — у відсутності резервів.
Думки розділяються і в експертів: хтось каже — про демобілізацію під час війни годі й думати, хтось певен — без цього кроку ми зайдемо в глухий кут.
«Насправді зараз досить складно буде вийти з таким рішенням, тому що фактично по всій лінії фронту вкрай складна ситуація. У нас досить обмежені резерви, і нові бригади так само потребують підвищення підготовки мобілізованих. Ніхто з офіцерів вам не скаже, що демобілізація зараз можлива. І я вважаю, що це навряд чи зараз оптимально з погляду безпеки. Ну і загалом кількісних показників і потреби», — каже військовий експерт, головний редактор військового порталу Defense Express Сергій Згурець.
Військовий оглядач і полковник у відставці Сергій Грабський різкіший у висловленнях: «Якщо коротко: це злочинна маячня. Під час війни демобілізації не буває. Не передбачена законодавством».
Країна, що воює, ніколи не відпускає людей після певного терміну служби. Демобілізація, або так званий дембель, до нас прийшла в уяву після армійської ситуації. Коли людина йшла в армію, а потім через певний термін демобілізувалася. Але в Україні точиться війна за виживання держави. Тому сьогодні ми говоримо виключно популістськими гаслами про існування якоїсь демобілізації, яка насправді ніколи в армії країни, що воює, не відбувалася в історії. Олександр Алфьоров, історик, офіцер 3 окремої штурмової бригади
Водночас військовий аналітик і науковець, колишній командир роти батальйону «Айдар» Євген Дикий упевнений: встановлення граничних термінів служби — питання давно назріле й необхідне. І своєю чергою сприяло б і мобілізаційним процесам.
«А на сьогодні відбувається найбільша несправедливість, яка тільки може бути: люди, які пішли захищати нас 2,5 роки тому, і люди, які доєднуються до них весь цей час, купують квиток в один кінець. Вони одягають форму назавжди. До якогось абстрактного завершення війни. А тим часом інші лишаються в них за спиною і не мобілізуються взагалі», — наголошує Дикий.
Військові кажуть, що строки служби нині хвилюють хіба що їх самих і їхніх родичів, які час від часу виходять з плакатами на площі своїх міст.
«Для всіх інших ця тема є небажаною, тому що демобілізація одних означатиме зустрічну мобілізацію інших», — ділиться думками журналіст і військовослужбовець ЗСУ Павло Казарін.
Тема демобілізації перестала лунати в промовах політиків ще пів року тому. Натомість тепер вся дискусія зведена до того, як правильно прописати для цивільних правила економічного бронювання. Воно запровадить для цивільних прейскурант за право не вдягати піксель. Але при цьому ніхто, ясна річ, не збирається вводити розцінки для військових за право його зняти.Павло Казарін, журналіст, військовослужбовець
«Якщо немає комфортної відповіді, дайте чесну»
«Коли ми говоримо про демобілізацію, ми в жодному разі не говоримо про неповернення у військо. Ми говоримо про перепочинок. Якщо людина пробула 3 роки на фронті — вона повинна мати право повернутись на 3 роки у тил», — каже Сергій Гнезділов.
Якщо ми говоримо про громадянський обов'язок, то давайте не фальшивити, давайте подивимось правді в очі й нарешті зрозуміємо, що це національна війна. А не лише тих людей, які станом на зараз уже перебувають на фронті.Сергій Гнезділов, військовослужбовець ЗСУ
Пів року тому, під час обговорення мобілізаційного законопроєкту, точилися дискусії щодо норми, яка дає право звільнитися з війська через 36 місяців служби. Нині, якщо і буде йтися про граничні строки, то вже щонайменше про 48 місяців — додає Дикий.
«Арифметика проста. Якщо прийняти 36 місяців, то треба прямо через кілька місяців звільняти десь 700 тисяч людей. Тепер Рада має вже ухвалювати закон про 48 місяців. Але при тому день участі власне в бойових діях, саме на нулі, має рахуватись за три», — каже експерт.
На його думку, норма «день за три» вб’є двох зайців: і зі справедливістю не буде питань, і не буде одночасного звільнення великої кількості військових. Водночас експерт наголошує, що одночасно треба приймати два рішення: і граничний термін служби, і криміналізацію ухилень. Бо чи відпустять виснажених — напряму залежить від того, чи забезпечать їм заміну.
Передумови для цього існують — каже у коментарі hromadske радниця генералів Залужного і Хомчака, адвокатка і кураторка волонтерського руху «Адвокати ЗСУ» Євгенія Рябека. Судячи з кількості заяв від військовослужбовців, темпи мобілізації пришвидшились.
«Тому мені здається, що це потрібно зробити. Бо правила повинні бути зрозумілими. Хай це буде не назавжди. Але, як ми кажемо, демобілізація на певний строк і повернення до лав ЗСУ. Щоб, наприклад, рік людина могла відпочити, побути з родиною. Це б розвантажило суспільство і зняло б напругу», — говорить Рябека.
Як зазначив Павло Казарін, справедливість під час війни формується встановленням правил. Водночас мало би бути їхнє публічне обговорення. Натомість же ми бачимо відмовчування. Він певен: навіть якщо для військових немає комфортної відповіді, це не означає, що не має бути чесної.
Якщо прогноз неприємний, він все одно має бути озвучений. Якщо вам нема чого пообіцяти нам окрім крові, поту та сліз — наберіться сміливості це сказати.Павло Казарін, журналіст, військовослужбовець
«Цілком можливо, що повномасштабна війна і справді не залишає місця для демобілізації. В моїй роті приблизно 70% служать з весни 2022-го, і якщо вони підуть, то рота перестане воювати. Але ці аргументи сьогодні лунають у суперечках військових із військовими. Ті, кому належить розставити в цьому питанні крапки над “і”, вважають за краще відмовчуватися на непопулярну тему».