«Оплачувана відпустка» для дезертирів? Як депутати хочуть «мотивувати» українських військових

Що в такий спосіб пропонують?

Якщо військовослужбовець самовільно залишає військову частину або місце служби (СЗЧ) і водночас не призупиняється військова служба, то в цьому разі:

• За весь період перебування в СЗЧ (місяць, рік, два, десять) йому має нараховуватися вислуга років, що напряму впливає на отримання пенсії. 25 років у СЗЧ — маєш право на пенсію.
• За весь період перебування в СЗЧ (місяць, рік, два, десять) йде вислуга у військовому званні — на період воєнного стану зменшено вдвічі. Тобто командир може подати військовослужбовця, який в СЗЧ, до присвоєння чергового військового звання.
• За весь період перебування в СЗЧ (місяць, рік, два, десять) має нараховуватися грошове забезпечення. Держава оплачує злочинцю «відпустку».
• За весь період перебування СЗЧ (місяць, рік, два, десять) нараховується знос виданого речового майна — втрати бюджету МОУ, продовжує здійснюватися речове забезпечення (норма № 1 передбачає забезпечення військовослужбовців 46 предметами). Тож ця людина надалі має право на грошову компенсацію.
• За весь період перебування в СЗЧ (місяць, рік, два, десять) має здійснюватися продовольче забезпечення таких військовослужбовців — у разі повернення у військову частину вони мають право претендувати на грошову компенсацію (заступник міністра оборони Дмитро Кліменков в одному з інтерв’ю зазначив, що на харчування військовослужбовця ЗСУ в середньому на день витрачають близько 114 гривень). Рік у СЗЧ — 41 610 грн компенсації від держави за злочин.
• У разі повернення із СЗЧ офіцер має повернутися до виконання обов’язків за своєю посадою. Тобто ці особи — злочинці — зможуть претендувати та бути призначеними на аналогічні керівні посади, а також продовжувати військову службу з тим військовим званням, яке в них було до вчинення кримінального правопорушення. Мотивація підлеглого особового складу падає в такому разі до мінімуму.

Навіть ці фактори та юридичні колізії із Кримінальним кодексом  (детально описані у висновку Головного науково-експертного управління ВРУ)  матимуть ефект сніжного кому масового дезертирства та судових позовів щодо грошової компенсації та поновлення на посадах.

Чи витримає фронт і український бюджет таку діру, яку закладають?

Замість стимулювати моральний стан на фронті, цей законопроєкт відіб’є бажання служити в дійсно мотивованих громадян України, призведе до зриву планів мобілізації та обвалу фронту. Така законотворчість може призвести до повного розвалу української армії. Це свідома диверсія чи прояв незнання?

Історично в затяжних війнах виграє та армія, яка морально готова продовжувати подальшу боротьбу. Моральний дух війська напряму залежить від того, яку підтримку армія має в тилу. Зокрема, стійкість та адекватність владних структур. Моральний стан військ, їхня готовність продовжувати вести бойові дії є проблемою для будь-якої армії, яка змушена безперервно воювати понад два роки. Солдати втомлюються фізично і психічно, що позначається як на їхньому бажанні продовжувати боротися, так і на вмінні це робити.

Свідомі та підготовлені військові поступово починають розбавлятися поповненням, на підготовку якого просто не вистачає ані часу, ані можливостей. І тому зберегти високий бойовий дух у тривалому конфлікті можна, лише спираючись на розуміння цілей та завдань війни всім населенням та керівництвом країни.

З історії Першої світової війни відомо, що внаслідок популістських реформ, а також реформ щодо демократизації армії деяких країн Європи дезертирство стало дуже поширеним. Унаслідок цього армії Європи перетворилися на неконтрольований натовп у солдатських шинелях. Армії цих країн не просто програли, вони практично були знищені. Окрім ворожої пропаганди, провідну роль у знищенні своїх армій тоді відіграли саме рішення урядів.

На сьогодні ми маємо аналогічний виклик, коли популістськими діями деяких депутатів свідомо чи несвідомо закладаються підвалини зниження морального духу та подальшого розвалу української армії. Будь-яке державне будівництво всередині країни можливе лише в тому разі, якщо країна захищена потужною та боєздатною армією. Щоб армія могла існувати як сила, їй необхідна залізна дисципліна і єдиноначальність.

Дезертирство — це зазвичай складне, багатошарове явище, яке має свої причини. Відповідно і протидія цьому має бути комплексною: потрібно не лише долати наслідки, а передусім викорінювати причини.

7 вересня набув сили Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінально процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» № 3902-IX. Цей акт декриміналізує дезертирство та самовільне залишення частини, якщо це відбулося вперше.

Але до яких наслідків це призвело: кількість військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце несення служби, не зменшилася, а навпаки — зросла. Про це свідчать мої особисті розмови із командирами. Певна кількість громадян відчула безкарність за злочин.

Ба більше, з’явилася нова тенденція: коли особа, яка перебуває в СЗЧ, користуючись новою нормою, повертається до військової частини, їй поновлюють всі види забезпечення, зокрема грошове. Скориставшись цим та отримавши гроші, ця особа знову тікає в СЗЧ, але вже з грошима. Тобто такий собі бонус від держави за злочин.

Потрібно розуміти, що тільки усвідомлення невідворотності покарання за правопорушення як з боку рядових військовослужбовців, так і з боку командного складу та військового керівництва може змінити негативну тенденцію такого виду злочинів. Потрібне суспільне та державницьке розуміння щодо справедливого та шанобливого ставлення до тих, хто жертвує своїм життям та здоровʼям заради перемоги над агресором. Необхідне розуміння та усвідомлення того, що найвищу цінність має саме людський ресурс. Особливо на війні на виснаження із ворогом, який переважає своєю чисельністю.

Законопроєктом № 12095 від 04.10.2024 про внесення зміни до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» взагалі пропонують узаконити СЗЧ як вид військової служби, що є нонсенсом у країні, яка воює, та спрямоване на розвал Збройних сил України.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.