Від Леонтовича до Ясіра Арафата: як Миколаївський зоопарк переживає третю війну і став притулком для крокодила з ванної

Леонтович і крокодил

Миколаївський зоопарк за свої 123 роки пережив три війни. І завжди працював. На стінах у кабінеті директора чимало цікавого. Тут висить «меч із зазубнями» від риби-пилки. Топчий купив його багато років тому в бездомних за 100 гривень. Ті його десь вкрали.

За спиною чоловіка — портрет Миколи Леонтовича. Не автора «Щедрик» — всесвітньовідомий твір для хору українського композитора Миколи Леонтовича, створений на початку XX століття.«Щедрика», а іншого — засновника Миколаївського зоопарку. У 1901 році цей заможний чоловік зібрав удома колекцію риб, плазунів, екзотичних птахів. 

Жив він у середмісті, на вулиці Адміральській — найпрестижнішій на той час. Пізніше на цьому місці збудували облдержадміністрацію, яку у 2022-му зруйнувала російська ракета і вбила 37 людей.

У 1909 році Леонтовича обрали міським головою. За його очільництва відкривають музеї, перший кінотеатр, першу психіатричну лікарню, запускають перший трамвай. Прокладають водопровід і каналізацію, вимощують вулиці. 

А Леонтович продовжує запрошувати всіх охочих до свого приватного зоопарку «Акваріум», де працює вся його родина. Таких колекцій, як у миколаївця, існувало лише кілька в Європі.

Документів, як жилося тваринам під час Першої світової війни у зоопарку, не збереглося. Відомо достеменно, що 1918-го його націоналізували, а власника відправили за ґрати. Але за рік випустили, бо звірі стали помирати.

«Акваріум-Зоосад», так він тоді називався, наступні декілька років утримувала влада: то державна, то міська.

Ось що писав у 1927 році альманах «Уся Миколаївщина»: «Миколаївський “Акваріум” є пам'яткою не тільки Миколаєва, а і єдиним в Союзі Радянських Республік. Після Неапольського і Монакського є третім в Європі за багатством експонатів, тому становить великий інтерес». 

Миколу Леонтовича звільнили із зоопарку в 1930-му, а через 7 років вигнали з власного будинку й арештували за нібито зв’язок із контрреволюціонерами, тобто з тими, хто проти Йдеться про велику жовтневу революцію 1917 року, коли більшовики встановили свою партійну диктатуру.революції. Йому дали 10 років ув'язнення без права листування.

«Начебто він помер 1941-го. Найімовірніше, розстріляли в Харківській в'язниці НКВД  (Народний комісаріат внутрішніх справ — ред.). Червона армія відступала, в’язнів не забирали, але й не залишали», —  припускає Володимир Топчий. 

Він витратив близько 20 років, щоб повернути із забуття ім’я Леонтовича. Написав про нього книгу «Мій Леонтович», сприяв встановленню пам’ятника, ініціював, щоб міська  площа та орден мали його ім’я.

Реліквії з будинку засновника зоопарку — його портрет кінця ХІХ століття, чорнильницю, мікроскоп, особисті речі — Топчий береже як зіницю ока. Вони надійно сховані від російських ракет.

Німці дали грошей на зоопарк, але розстріляли левів

Під час Другої світової війни й до 1967 року зоосадом керував Федір Нічиков. У той час не було води. Її бочками возили з Інгулу, через що акваріумні риби помирали. Не було їжі: працівники зоопарку шукали в місті трупи коней і зрізали м'ясо для хижаків.

Німці викликали Нічикова в комендатуру на десятий день, як зайшли в Миколаїв. Були здивовані, що він не втік. Той відповів, що не зміг покинути тварин. У службовій записці вказав, що тваринам потрібен корм, а працівникам — зарплата. І отримав кошти. 

З того часу збереглися квитки — з інформацією на них українською та німецькою мовами. Ціна — 50 копійок дитячий і 1 карбованець дорослий. Є й відомості про зарплату: 280, 340, 400 карбованців. Для розуміння ситуації: Віз для перевезення снопів.гарба сіна тоді коштувала 7 тисяч карбованців.

Благородство зникло, коли німці відступали в 1944-му. Дружина директора залишила такий спогад: «Деяких тварин нам вдалося заховати в підвальному приміщенні й замаскувати вхід. На територію зоопарку сипалися осколки від вибухів на заводі, лунав гул від бомбардування. У хвіртку раз у раз стукали німці й поліцаї. 

Німці пропонували нам іти, бо збиралися замінувати зоопарк. На щастя, не замінували, ми залишалися на своєму посту. Ще важче стало поїти та годувати тварин. Містом роз'їжджала німецька машина, і в рупор російською мовою оголошували: чоловіки, які ховаються, мають з'явитися о певній годині. Інакше будуть знайдені й на місці розстріляні, їхні сім'ї також. 

Водночас директор Нічиков з трьома працівниками ховався на горищі над левами. Після цього оголошення я їх перевела в підвал і замаскувала в ніші старими клітками. Три дні вони просиділи в такому положенні. 28 березня на світанку я побачила у вікно наших солдатів. Моїй радості не було меж».

У книзі відгуків 29 березня 1944 року з'явився перший запис: «У звільненому Миколаєві вперше нам довелося відвідати “Акваріум-Зоосад”. Першою зайшла військова частина № 251. Безліч знищили німецькі загарбники. Застрелені леви та ведмеді. Залишилися самі порожні клітки. Збереглися крокодили, павичі й ще трохи тварин. В акваріумах застигла вода. Золоті риби плавають під льодом. Командир взводу Чучков».

Поступово зоосад відновився і 1978-го переїхав у нове місце, де він нині займає 20 га.

Війна нинішня: вісім бомб від росіян і онлайн-квитки з усього світу

Зараз у зоопарку найбільша колекція тварин в Україні: 450 видів і близько 4000 голів. Є рідкісні — білий ведмідь, сніговий барс.

На запитання про улюбленців Топчий жартує із серйозним виразом обличчя: «Їх двоє: моя дружина Тетяна, яка прийшла працювати в зоопарк раніше за мене, і смугаста гієна. Не плямиста. Від новонароджених дитинчат відмовилася мама, і ми з дружиною взяли їх додому. Виявилося, що це дуже красиві й ніжні звірі».

Запитую, чи він знає кожну тварину в зоопарку. 

«Коли був заступником — знав, зараз багато посадових обов’язків, можу день не виходити з кабінету».

От і зараз в нього нарада з працівниками. Топчий відпускає нас погуляти зоопарком. Приєднується згодом, показує хвости ракет, які сюди прилетіли з початку великої війни. Вісім за три місяці. Дивом вціліли люди й тварини.

«Я з осені 2021 року розумів, що буде вторгнення, тому постарався запастися кормами. О 6-й ранку 24 лютого подзвонив друг, каже: “Біжу купувати тушківку”. Відповів йому, що вже пізно і щоб дав мені ще дві години поспати. І дійсно заснув», — згадує Володимир Миколайович.

Миколаївці тікали з міста в паніці, із 500 тисяч евакуювалися 200. Транспорт зупинився, місто постійно обстрілювали. Бої велися за 800 метрів від зоопарку. 

На той час у закладі було понад 230 працівників, виїхала лише одна людина. Ті, що залишились, разом з сім'ями перебралися сюди жити. І затримались на чотири місяці! Добре, що в кожному із семи відділень є побутове приміщення з гарячою водою, туалетом, плитою та диванчиком.

Тим часом містяни несли до зоопарку сотні тварин: хом’яків і шиншил, морських свинок і папуг. Просили: «Лише збережіть, ми повернемося, заберемо». Що робити? Брали всіх, крім собак і котів.

«”У мене крокодил у ванній живе. Заберете?” — хтось подзвонив директору. — “Та ви з глузду з'їхали”».

Поки Володимир їхав на роботу, великого нільського крокодила вже доставили. Ясір Арафат, так його назвали, досі живе в зоопарку. Дрібноту частково розібрали миколаївці, які повернулися додому.

У перші тижні директор зрозумів, що запаси кормів стрімко тануть. Що робити? Де брати кошти?  Просили підписників допомоги в соцмережах: і купівлею онлайн-квитків, і продуктами. Містяни несли яблука, моркву, капусту. Хто скільки міг: кілограм, ящик, мішок. Хтось тягнув мед, хтось привіз сіна. Усю площу перед зоопарком заставили їжею.

«Це була велетенська допомога від миколаївців, я їм дуже вдячний», — йдемо повз вольєр слонів. Їх там двоє. За спиною протяжно й сумно реве тигриця. Її голос розноситься всім зоопарком.

Топчий продовжує свою розповідь. 16 березня 2022 року він прийшов помитися додому. Поговорили з дружиною про ситуацію, аж тут подзвонили журналісти із «Голосу Америки». Цікавилися всім: які бої, де, що із містом, що із зоопарком. 

«Я подякував хлопцям, які боронять місто. Вороги вже були на околиці, за 10 кілометрів від нас. А в кінці розплакався. Ні, я розридався. Попросив допомогти зоопарку: купити онлайн-квитки, бо тварини не мають що їсти, заклад зачинений», — пригадує Топчий.

Наступного дня відео з його коментарем на Facebook-сторінці «Голосу Америки» набрало 600 тисяч переглядів. А головне — небайдужі з усього світу почали купувати квитки. Друзі дзвонили директору і казали, що плачуть разом з ним. Брали й по 50 штук на одного. Тоді квитки коштували по 100 гривень.

Зоопарку довелося відкрити чотири рахунки в різній валюті. Так назбирали 2,5 мільйона доларів.

Відгукнулися також європейські зоопарки. Вони дали 1,7 мільйона євро, які вже розподілилися між зоопарками по всій Україні. Завдяки цим коштам усі вони врятовані.

Поведіть собаку в зоопарк

У листопаді 2022-го росіяни підірвали водозабір. Місто залишилося без води. А зоопарку треба 10 тисяч літрів на день. Воду цистернами везли з Одеси й Кропивницького, люди несли баклажками.

«Через місяць я зрозумів, що щось треба робити. І ми пробурили свою першу свердловину. Але вода виявилася непридатною. Пробурили другу. Місто теж пустило воду, але солону, з лиману. Ми вирішили використовувати свою: добре, що рік тому нам подарували системи для очищення. Вони настільки хороші, що співробітники очищують воду і несуть додому. Бо з кранів тече каналізація», — продовжує Володимир.

Коли почалися блекаути, теплолюбних тварин перевели у приміщення з газовим опаленням. Адже деякі звірі, особливо примати, можуть померти від холоду. Тоді допомогли європейські друзі Топчого. Надіслали потужні генератори і йому, й іншим зоопаркам.

Зараз у Миколаївському зоопарку аж три види опалення. До зими готові.

У Володимира Топчого є нагорода за оборону міста. Серед десятків інших цією особливо пишається.

Прошу його зайти до котроїсь із тварин у вольєр, щоб зробити фото. 

«Я можу до будь-кого, але один раз», — вже не вперше жартує чоловік із серйозним виразом обличчя. 

Підіймаємося бічними сходами, навпроти стирчить голова жирафа Логана. Топчий набирає моркви й зумисне відхиляється. Логан тягнеться за ним. Поруч ліниво походжає плямиста домашня кицька.

Котів у зоопарку близько 30. Поводяться як господарі: заходять у клітки, тиняються, де хочуть. Вгодовані й лискучі. Їх тут усіляко оберігають і пестять, бо ловлять щурів.

А крокодил Вася, про якого згадував директор, зараз у музеї зоопарку. З нього зробили опудало з покритою лаком шкірою і пластиковою пащею. Він потрібен для вивчення школярам і студентам. Як і черепи інших звірів та яйця птахів.

Зоопарк і зараз потребує підтримки, оскільки відвідувачів не так багато, а потреба в кормах для звірів є постійною. Тут можна придбати онлайн-квитки: для дорослих, дітей та собак.