«Подарунок долі». Як військові йдуть у СЗЧ під час навчань за кордоном і кого за це карають

«Можливості для втечі є завжди»

Двоє військовослужбовців, які побажали залишитися анонімними, поділилися своїм досвідом навчань у Польщі. Обох доставили з українських баз автобусом до кордону з Польщею, який вони перетнули пішки. На польському боці їх зустрічали партнери й доставляли на свої навчальні бази. Повернення відбувалося аналогічно.

«Умови цивілізовані, зазвичай покидати базу не можна, але бувають якісь дні екскурсії чи централізовані виїзди в магазин. Я гарно володію англійською, можу домовитися з інструкторами. Мені довіряли, тому дозволяли вийти погуляти містом на вихідних», — ділиться Антон (імʼя змінене).

Він додає: «Можливості для втечі є завжди, якщо захотіти». На думку Антона, самовільно залишають службу зазвичай новобранці, які приїхали на курс молодого бійця за кордон: «Вони налякані, тож тікають, щойно випадає шанс».

Інший військовий — Назар (імʼя змінене) — каже, що його група не мала територіальних обмежень, тож хлопці каталися у Варшаву чи Краків. У будні випускали на вечір, у суботу — після 10-ї ранку.

«Ніхто з наших не зʼїб*вся, хоча можливості були. Сідаєш у Гданську, пливеш до Швеції — і па-па. Шведи не видадуть. Чи то ми такі, чи то командування було чудове, але ніхто з наших не втік», — розповідає Назар. 

Він зауважує, що в його побратимів, які навчалися з британцями або німцями, було строгіше, з бази так не випускали.

Для прикладу, третій військовослужбовець, який проходив навчання у Великій Британії, розповів, що кожне відділення, яке складалося з 20 людей, очолювали два командири — один українець та один іноземець. Вихід за межі навчального центру був заборонений, а під час екскурсій групи також перебували під контролем командирів.

«Подарунок долі»

У соцмережі X користувач з нікнеймом «Бовтік», який називає себе військовим, поділився історією своєї втечі під час перебування на території Польщі. Його публікації зібрали десятки тисяч переглядів. Хлопець не розкриває свого справжнього імені та місця служби, але стверджує, що був бойовим медиком.

За його словами, контракт підписав за півтора року до початку повномасштабної війни «не від хорошого життя». Нібито пройшов бої у Сіверськодонецьку та Бахмуті. Але у 2023 році, як він каже, патріотизм змінився втомою та відчаєм, через що виникло бажання залишити службу.

Спершу чоловік розглядав варіант утечі через гори під час відпустки, але відмовився від цієї ідеї. Незабаром з’явилася можливість поїхати на навчання до Великої Британії: «Словом, подарунок долі. Я, поламавшись напоказ, погодився, адже до цього вже їздив (за кордон на навчання — ред.)».

Потрапивши до Польщі, під час пересадки він викинув SIM-картки, видалив дані з месенджерів, а після реєстрації забрав свій закордонний паспорт, викликав таксі та зник. Перш ніж вирушити далі до Швеції, він нібито через сайт оформив запит на статус біженця в Канаді.

У коментарі hromadske хлопець розповів, що з допомогою знайомих йому вдалося перелетіти на інший континент. Там він майже три місяці чекав на рішення щодо статусу біженця та перевірки, чи йому не загрожує екстрадиція. Зрештою все завершилося для нього успішно. А тим часом колишню дівчину та сусідів в Україні допитували правоохоронці.

Ми не можемо незалежно перевірити правдивість цієї історії. Хлопець заявляє про свій перехід кордону з Польщею у 2023 році, коли він був у складі 3 прикордонного загону. hromadske надіслало запит до цього підрозділу, щоб дізнатися, чи траплялись у них такі випадки.

«Правоохоронці можуть і не шукати»

У Військовій службі правопорядку відмовилися надати hromadske інформацію про кількість СЗЧ під час навчань за кордоном. Проте зазначили, що представники ВСП є на територіях країн-партнерів під час вишколів, щоб забезпечувати дисципліну.

Заступник начальника Головного управління ВСП Олександр Гринчук зазначив, що служба, реагуючи на СЗЧ, працює спільно з військовою поліцією чи жандармерією країн-партнерів. Якщо такого військового знаходять іноземні правоохоронці, то його повертають до підрозділу. Але далеко не завжди.

«У різних країнах — різне законодавство. У деяких самовільне залишення частини не є кримінальним правопорушенням. Правоохоронці тих держав можуть військового і не шукати, бо це у них кваліфікується як адміністративне правопорушення», — пояснює Гринчук.

Водночас Міністерство юстиції на запит hromadske повідомило, що з початку великої війни не зверталося до іноземних держав щодо видачі українських військовослужбовців, яких підозрюють у дезертирстві або самовільному залишенні військової частини. В Офісі генпрокурора заявили, що не збирають таку інформацію.

Хто відповість?

У Головному управлінні комунікацій ЗСУ наполягають, що на навчання за кордон відправляють лише найбільш кваліфікованих військових. Старшими у групах призначають досвідчених офіцерів або сержантів, які здатні забезпечити дисципліну. Також перед відправленням проводиться психологічний відбір, а військовослужбовців, яких раніше ловили на незаконному перетині кордону, до вишколу не допускають.

Водночас контроль за військовослужбовцями покладений на командира. Саме він має запобігати правопорушенням з боку підлеглих. За неналежне виконання цих обов’язків передбачена адміністративна та дисциплінарна відповідальність.

До слова, командира 155 бригади Дмитра Рюмшина відсторонили від посади незабаром після вступу бригади у бій. Річ у тім, що комісія Командування Сухопутних військ ЗСУ склала висновок, у якому його визнали винним у втечі 50 військових у Франції, зазначає Юрій Бутусов.  

У ЗСУ додали, що контроль за військовими під час переїзду за кордон та навчань покладений також на старших груп і старших представників від підрозділів.

Як карають командирів, чиї підлеглі йшли у СЗЧ?

У таких справах можуть карати штрафом — від 17 до 34 тисяч гривень. Або триманням на гауптвахті до 15 діб. 

У листопаді 2024 року на Житомирщині суд вирішив на 10 діб відправити на гауптвахту командира запасної роти Максима Гаврилка. За півтора тижня шестеро його підлеглих пішли у СЗЧ, тож командира визнали винним у неналежній виховній роботі. А втім, нині він оскаржує це рішення.

Але, наприклад, у грудні 2024 року на Рівненщині суд закрив справу проти командира роти Володимира Свердана. Чоловіка звинувачували в тому, що його недбале ставлення до служби призвело до 16 випадків СЗЧ за 8 днів.

Командир визнав свою вину частково: пояснив, що у його підпорядкуванні було 280 людей, більшість із яких повернулися із СЗЧ й були демотивовані. Суд узяв до уваги, що Свердан обʼєктивно не міг проконтролювати всіх, а тому закрив справу.