Словом і вибухівкою. Як росія прагне дестабілізувати ситуацію в Україні

росіяни проводять масштабні Інформаційно-психологічна операція — сплановані дії з передання конкретної інформації та індикаторів іноземним аудиторіям, щоб вплинути на їхні почуття, мотиви, критичне мислення і, зрештою, на діяльність іноземних урядів, організацій, груп чи індивідів.ІПСО з дискредитації армії та влади, підривають будівлі ТЦК. Вдаються до різних методів дестабілізації українського суспільства, щоб у підсумку Україна втратила волю до спротиву і схилилася до капітуляції на умовах росії.

«Мусимо згадати військову Доктрина герасимова — зовнішньополітична доктрина, розроблена начальником генерального штабу збройних сил російської федерації валерієм герасимовим. Доктрина переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту і ставить військові дії в один ряд з політичними, економічними, інформаційними, гуманітарними та іншими невійськовими заходами. Доктрина стала відомою після її публікації в лютому 2013 року.доктрину начальника російського генерального штабу герасимова. У ній він зауважував, що співвідношення воєнних і невоєнних зусиль у веденні гібридної війни має становити 1 до 4. Тобто у війні проти України росія виділяє вчетверо більше ресурсів на діяльність агентури впливу, здійснення інформаційно-психологічних, політичних й інших заходів для всебічного послаблення України. І зараз ми спостерігаємо етап активізації саме цих невоєнних зусиль з підриву українського тилу, зокрема в диверсійно-терористичному форматі. Ми змушені враховувати, що росіяни здатні діяти в нашому тилу масштабніше, інтенсивніше і зухваліше, аніж вони діяли досі. Мабуть, вони вважають, що наш тил сьогодні є слабшою ланкою української оборони, аніж лінія фронту», — говорить кандидат політичних наук і офіцер ЗСУ Юрій Михальчишин.

Слабкий тил не зможе втримати фронт. А найкращий спосіб послабити український тил, за словами Павла Лакійчука, керівника безпекових проєктів Центру глобалістики «Стратегія-21», — посіяти тотальну недовіру українців до влади, ЗСУ, іноземних партнерів і до самих себе.  

З Юрієм Михальчишиним і Павлом Лакійчуком hromadske поговорило про те, до яких заходів вдається росія, аби зробити українців безвольними.

Чому ми ловимося на російську вудку

На думку Юрія Михальчишина, біда українців у тому, що до початку російської агресії ми не встигли остаточно сформуватися як політична нація. Наші В Україні відбулося три Майдани. Перший — студентська Революція на граніті. Це акція громадянської непокори, яка тривала з 2 по 17 жовтня 1990 року. Студенти оголосили голодування на знак протесту проти підписання нового Союзного договору. Другий Майдан — Помаранчева революція 2004 року. Третій — Євромайдан 2013-2014 років.Майдани в певний спосіб прискорили цей процес, не дозволили Януковичу перетворити Україну на Союзна держава — наддержавна організація, що складається з росії та Республіки Білорусь та була утворена 8 грудня 1999 року з поетапно організовуваним єдиним політичним, економічним, військовим, митним, валютним, юридичним, гуманітарним та культурним простором.«Союзну Білорусь». Але нам не вистачило буквально кількох років, щоб остаточно звільнитися від імперських обіймів росії й запустити еволюційний процес створення політичної нації. А росії своєю чергою теж не вистачило часу, аби остаточно перетворити Україну на свою губернію. 

За словами пана Юрія, росія дуже добре знає наші слабкі місця і вміло на них тисне. Ідеться, наприклад, про відсутність в українців стратегічного планування на тривалу перспективу. 

«Ми здатні швидко запалитися якоюсь ідеєю, мобілізуватися для її досягнення, але нас не вистачає на тривалий час. І, звісно, у нас настає момент вигорання й виснаження. росіяни у 2023 році чітко вловили цей момент — і посилили інформаційну інтервенцію, стали ефективно підбурювати одних українців проти інших, зокрема в питанні перспектив нашого спротиву», — говорить Юрій Михальчишин. 

Іншою слабиною українців, на переконання Михальчишина, є певна наївність і навіть безпорадність у відносинах з високопрофесійними й досвідченими західними елітами. росіяни вміло обігрують досі притаманний нам комплекс меншовартості. Мовляв, ми  прагнемо потрафити смакам і очікуванням закордонних партнерів, замість відстоювати свою позицію. Окрім того, вважає експерт, деякі історичні рани українців досі не загоїлися.

«Я маю на увазі події XX століття. Згадаймо: у 1918 році росіяни зайшли в Україну як інтервенти. А через рік проти Мається на увазі Директорія УНР — найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. Симон Петлюра очолював Директорію в 1919-1920 роках.Директорії Петлюри вже воювали червоні частини, сформовані з українців, — підрозділи Василь Боженко, Микола Щорс — червоні польові командири, що підтримали в Україні російських більшовиків. Належать до осіб, які підпадають під закон про декомунізацію.Боженка, Щорса тощо. росіяни зуміли перетворити війну із зовнішнім агресором на війну громадянську! Окупацію Донбасу у 2014-му вони теж назвали громадянською війною», — говорить Юрій Михальчишин.

росіяни майстерно експлуатують ці наші історичні травми й підживлюють їх. Згадайте, як вони вправно маніпулювали церковним питанням, темою декомунізації, боротьби з імперською спадщиною. Якщо в Тернополі знайшлися сили, що Пам'ятник Пушкіну в Тернополі знесли у квітні 2022 року.стали на захист памʼятника Пушкіну, то це означає, що росія використовує дуже дієві механізми розколу українського суспільства.Юрій Михальчишин, кандидат політичних наук і офіцер ЗСУ

росіяни використовують кожну шпарину

За словами Павла Лакійчука, росіянам легко дискредитувати українську владу — через процвітання кумівства, корупцію, непрозорість ухвалення рішень, неконституційний розподіл обов'язків між посадовцями тощо. Будь-яку найменшу шпаринку в довірі до влади росіяни намагаються перетворити на значний розкол між владою і народом. І, на жаль, влада своїми діями сприяє цьому. Зокрема, у дуже болючому для українців питанні мобілізації.

«Мобілізаційна робота є безпосередньою відповідальністю президента. Однак  президент переклав цю відповідальність на Кабмін, уряд — на Верховну Раду, у тієї виникли якісь питання до ЗСУ. Замість здійснювати планові заходи з мобілізації економіки й людей, почали вносити якісь зміни в якісь закони. Зʼявилася дискусія про демобілізацію — і замість сказати відверто, що через відсутність бійців на фронті ми не можемо говорити про демобілізацію, влада відкладає це питання до весни, а з весни — на осінь. Громадськість в очікуванні, влада уникає прямих відповідей, а росіяни й раді. Або візьміть питання бронювання — цей скандал з артистами цирку, наприклад. Як, чому їх прирівняли до працівників стратегічних підприємств? Чи сумнозвісну “бусифікацію”», — говорить пан Лакійчук.

Влада не забезпечила ТЦК можливістю в інший спосіб дістатися до військовозобов'язаних. За моєю інформацією, 9 із 10 повісток залишалися без реакції громадян, яким їх виписали. Як у такій ситуації комплектувати підрозділи? Покладатися на місцеву владу, яка відповідає за військовий облік? Так голова сільради хоче, щоб його і наступного разу обрали на посаду, тому він нізащо не понесе повістку в чийсь двір.Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики «Стратегія-21»

Експерт зауважує, що росії вдалося сформувати в українців негативне сприйняття ТЦК. На переконання Лакійчука, за таких умов росіянам дуже просто знайти маргіналізований елемент для підриву будівель ТЦК і бути певними, що вбивство службовців центрів комплектації не викличе обурення в певної частини українців.

З легкої руки путіна президент Зеленський став у нас «нелегітимним» — неправильним, ненадійним, нездатним ані перемогти ворога, ані припинити бойові дії. Логічно, що з подачі москви в українському інфопросторі популярним стало питання чергових президентських виборів.

«москва вміє використовувати демократичні механізми для приведення до влади антидемократичних сил — щоб досягнути дестабілізації політичної системи в певній країні. З її фінансовим і інформаційним ресурсом легко можна процес демократичних виборів перетворити на гостре протистояння певних суспільних груп — вони щодо цього є безпосередніми спадкоємцями навичок радянських спецслужб. У 1946 році, під час перших повоєнних виборів, фактично легальний прихід до влади комуністів і розпалювання громадянської війни в Італії було зупинене з допомогою США, котрі забезпечили перемогу демократів в країні. У громадянській війні в Греції у 1949 році радянські спецслужби теж підтримували комуністів. Таких прикладів багато», — говорить Юрій Михальчишин.

За його словами, поки росіяни вважають, що вибори зможуть ослабити Україну і розсварити українців, вони говоритимуть про нелегітимність президента і необхідність виборів.

Не оборонці, а прислужники?

На початку повномасштабної війни путін особисто звернувся до українських військовослужбовців: закликав їх скинути фашистську владу в Україні. Мовляв, ви — прості хороші хлопці, і з вами ми порозуміємося. Павло Лакійчук вважає це звернення потужною спробою росії дискредитувати ЗСУ в очах українців — щоб ми всі зневірилися в наших захисниках, до яких президент ворожої країни звертається як до своїх однодумців. Упродовж наступних років таких спроб з боку росії було дуже багато.

«Згадайте, наприклад, призначення генерала Сирського головнокомандувачем. росіяни радо роздмухували факт, що Сирський навчався в росії, тобто старалися викликати в українців сумнів, чи цей “москаль” не продасться ворогові. Його називали “мʼясником”, що поведе наших бійців на забій, уміло використовували той факт, що Сирський прийшов на заміну Залужному тощо», — зауважує Павло Лакійчук.

ІПСО росіян стосовно призначення Сирського одночасно працювали у трьох напрямках: дискредитувати головнокомандувача, а також дискредитувати ЗСУ й вищу владу, яка призначила Сирського на посаду.Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики «Стратегія-21»

За словами Юрія Михальчишина, росія усіма силами формує образ української армії як примусово мобілізованої, яка воює за інтереси корумпованих українських еліт і їхніх заокеанських господарів.

«Наших іноземних партнерів росія зображає такими собі агресивними загарбниками, які намагаються загрібати жар руками українських військових. Тобто Захід на нашій території нашими силами розв'язує свої якісь проблеми, й українському народу до цих проблем немає жодного діла, але українців примушують вмирати за них. Це дуже підступна позиція. Адже цим росія хоче позбавити нашу боротьбу смислового наповнення. Заперечити, що вона має національно-визвольний характер», — наголошує пан Михальчишин.

Дискредитуючи владу, ЗСУ, іноземних партнерів в очах українців, росія намагається збільшити нашу недовіру до самих себе. Мовляв, що може пересічний українець, якщо влада, армія, партнери такі недосконалі.

«Потужні ІПСО росії направлені на те, щоб українці перестали вірити в можливість свого спротиву. Звідси й перебільшені сподівання деяких українців на президента США Трампа, на переговори, які він організує і покладе кінець війні. І страх перед якимсь «Орешник» — російська ракета середньої дальності, яка, за даними українських військових, може розвивати швидкість понад 12 300 км/год.“Орешником”, небезпека від якого не перевищує небезпеки від ракетно-дронових ударів. І довіра усіляким чуткам про обвали фронту тощо», — пояснює Павло Лакійчук.

Те, що росії вдається грати на недовірі українців до самих себе, Юрій Михальчишин пояснює інфантильністю і психологічною незрілістю українського суспільства.

Мені здається, що середній психологічний вік наших громадян, якщо порівнювати з людиною, є підлітковим. А підліткова психіка, якій притаманні різкі коливання від депресії до ейфорії, особливо потерпає від ворожих ІПСО. Тому, зокрема для частини наших громадян, працівники ТЦК — представники дискредитованої влади, тобто ледь не ворожої сили, тому вони толерують ухилянтів і СЗЧ, тому вони не хочуть брати на себе відповідальність за ситуацію в Україні й легко віддають її тому самому Трампу, їдуть у «затишні й спокійні» країни Європи, щоб удома все владналося без них. Юрій Михальчишин, кандидат політичних наук і офіцер ЗСУ

«На превеликий жаль, йдеться про дорослих людей, часто успішних економічно, які вже реалізували себе в професії, які вже створили сім'ї, але у психологічній зрілості все одно перебувають на рівні підлітка — і відповідно до всіх підліткових особливостей. Це нездатність до аналітики, рефлексії, це гормони й емоції замість мислення», — говорить експерт.

Працює вибухівка

Ще задовго до початку повномасштабної війни наша поліція отримувала повідомлення про замінування шкіл, магазинів, вокзалів. Після перевірки зʼясовувалося, що йшлося про фейкові замінування.

«У такий спосіб росіяни перевіряли реагування українських екстрених служб на повідомлення про замінування, з'ясовували рівень навантаження диспетчерських центрів ДСНС, повтором фейкових тривог примушували нас не перейматися можливою загрозою. Фактично вони нас тестували, щоб розробити якісні алгоритми здійснення терористичних актів в нашому тилу», — вважає Юрій Михальчишин.

З початку повномасштабного вторгнення від фейкових замінувань росіяни перейшли до справжніх. Трансформаторні будки, ділянки залізничних колій тощо ставали об'єктами диверсій.

Зазвичай на відстані до 200 км углиб української території працюють російські ДРГ. А ще глибше в нашому тилу працює російська агентура, завербована серед громадян України. Те, що відомо назагал про роботу російських диверсантів і терористів, становить хіба один відсоток від роботи їхніх спецслужб.Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики «Стратегія-21»

Сьогодні свої терористичні удари росіяни спрямували саме на інфраструктуру, що забезпечує мобілізацію: зараз ми фіксуємо дуже узгоджену в часі хвилю терору проти ТЦК і їхніх службовців.

«росіяни використовують для цього одноразову агентуру — підкуповують маргіналізованих українців, здебільшого наркозалежних. Адже не один рік росія спрямовувала в Україну свій наркотрафік, вона планомірно створювала для себе потенційних помічників. Це сліпі, але злочинні жертви російських оперативників. Вони навіть не встигають отримати ті невеликі винагороди, які їм обіцяють росіяни, бо ми їх знищуємо або знешкоджуємо», — зауважує Юрій Михальчишин.

За його словами, у XX столітті радянські спецслужби продемонстрували дуже успішні приклади індивідуального терору проти українських політичних і військових провідників — Євген Коновалець — полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, командант Української військової організації, голова Проводу українських націоналістів, засновник та перший голова Організації українських націоналістів. Убитий спецагентом СРСР у Роттердамі в 1938 році. Коновальця, Симон Петлюра вбитий спецслужбами СРСР в Парижі в 1926 році.Петлюри, Степан Бандера — ідеолог української державності. Голова проводу ОУН(б). Убитий спецслужбами СРСР у 1959 році в Мюнхені. Бандери. Отже, росія зараз зможе використати цей досвід для ліквідації сучасних українських діячів. Однак пан Михальчишин сумнівається, що може йтися про осіб рівня Зеленського чи Залужного — до них росіянам украй важко дістатися.

Як убезпечитися?

У всі часи війни передбачали дестабілізаційну діяльність у тилу противника. Ми ведемо таку діяльність проти росії, вона — проти нас.

«Якщо в результаті нашої роботи росія розвалиться на окремі держави — можна буде вважати нашу роботу успішною. А поки ми чинимо опір, дестабілізаційна робота росії проти нас не є успішною», — говорить Юрій Михальчишин.

І він, і Павло Лакійчук вважають, що для зменшення результативності російських дестабілізаційних заходів треба, крім зміцнення спроможностей наших спецслужб, зробити максимально якісною нашу інформаційну політику й обмежити проникнення в український інфопростір ворожих наративів.