Золота лихоманка української оборонки

Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів та цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців — і тільки в українців — є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні.

Можна казати, що ми з росією йдемо поруч у дронових перегонах. Десь випереджають вони нас, десь — ми їх. Але якщо взяти антидронову ППО, розраховану на боротьбу з так званими глибокими ударами БпЛА, нам тут немає рівних. Три з половиною роки «шахедного» терору все-таки примусили нас випрацювати імунітет.

Це й досвід роботи з радарами та іншими засобами виявлення, це і дрони-перехоплювачі, це унікальні рішення щодо інтеграції усіх цих речей у єдину систему. Цього всього нема в росіян — а значить, цього всього тим більше нема ніде у світі.

Завдяки війні Ізраїлю та США проти Ірану в необхідності «протишахедного» імунітету переконався весь світ. Над сусідами Ірану аж з 2019 року висить загроза ударних БпЛА, після перших атак Тегерана цими засобами по нафтопереробленню Перської затоки. Але арабські країни на належну протидію досі й близько не спромоглися й тепер звертаються по допомогу.

До нас, у Київ.

Виявилося, що серед країн європейської цивілізації ми в цьому найкращі. Така реальність.

І це тільки один із вимірів високих технологій, якими ми дедалі глибше володіємо. Далі буде значно, значно більше.

***

Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з’явилися такі безпрецедентні технологічні рішення й такі блискучі підрозділи? Питання, відповідь на котре зависне в повітрі.

«Надто пізно, надто мало» — девіз наших посадовців, котрого вони дотримуються неухильно й, на жаль, і надалі будуть дотримуватися у своїх реакціях на технологічний прогрес у війні.

Але добре, що є закупки радарів — хоча й безконтрольні по різних, насправді не дотичних до тематики ППО відомствах. Добре, що свого часу були відкриті шлюзи для державних замовлень на мільйони дронів, що виростило хоча й інколи напівпрофесійний, непрозорий, але все ж спроможний на швидкі дії сектор приватних виробників — нових мільярдерів від БпЛА.

Нарешті посіви грантів від Мінцифри теж відіграли свою роль.

Але основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців, котрі від літа 2024 року сміливо просували ці теми й в обхід статутів та армійського довбограйства таки навчилися показувати прекрасні результати. Вони і збивали, і конструювали, і експериментували.

Добре, що поруч із нездарами й підлими пристосуванцями в нашій армії зростають талановиті й віддані лідери. Радісно бачити, що справа цих відданих перемагає.

***

Тепер ми, у планетарному масштабі невеликий за чисельністю чи територією й не надто багатий народ, — нині один із провідних народів у військовій царині. Це факт. Поруч із фактом масового ухилення та корупційної розбещеності в тилу. Поруч із масовою жертовністю простих українців, студентів і пенсіонерів, поруч із бездарністю й жадібністю деяких державних діячів.

Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові. Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу у 2014 році, уже на тому світі. Але, як бачимо, це не було дарма.

Шлях опору російській навалі, котрий ми почали після Майдану з дробовиками та пістолетами, вдало підхопили численні наші талановиті співвітчизники. І те, що ми бачимо зараз, — це лише світанок нової ери.

Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства в цій сфері.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.