Чи встоїть Костянтинівка до кінця літа?
«Чи будуть до липня наші пілоти в Так військові і місцеві називають Костянтинівку.Констасі? Я не знаю. Чи буде там наша піхота до липня? Я думаю, буде. Чи буде з неї пуття? Я не знаю».
Так на запитання hromadske про те, чи може найближчим часом впасти Костянтинівка, відповідає один із командирів роти, чия бригада обороняє місто.
У Костянтинівці цими днями розгортається основна битва літньої кампанії 2026-го. Найближчі тижні можуть стати вирішальними для одного з ключових міст Донецької області. росіяни настільки розповзлися містом, що вибити їх звідти може бути надзадачею. Збройні сили України ризикують втратити Костянтинівку.
hromadske поговорило з командирами, які обороняють напрямок, про те, чи можливо врятувати місто. Більшість із них погодилася розповісти про ситуацію в місті на умовах анонімності.
Кілзона від Краматорська до Костянтинівки
До 2022 року Костянтинівка була містом із 70-тисячним населенням — важливим складником Включає чотири великі промислові міста Донеччини: Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ та Слов'янськ.Краматорсько-Костянтинівської агломерації. Під час вторгнення Костянтинівка спочатку стала логістичним центром для оборонців Бахмута та Часового Яру, а з 2026 року — фактично фронтом.
росіяни знищують місто КАБами й артилерією, піхотою проникають усередину. Уперше противника фіксували в місті ще у жовтні 2025 року, а масова Інфільтрація — це приховане проникнення військових підрозділів, агентів або диверсійних груп на територію противника чи через його позиції для виконання бойових, розвідувальних або диверсійних завдань.інфільтрація сталася вже навесні 2026-го.
«Противник під прикриттям зелених насаджень починає просочуватися безпосередньо в місто. Його групи, які інфільтрувалися до міста, уже досить численні, і наша піхота вже веде міські бої на флангах самої Костянтинівки», — розповідає командир батальйону безпілотних систем 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Сергій, на позивний Ярий.
Спочатку росіяни оточували місто, традиційно формуючи «Клішні» (або «маневр кліщами») — це тактичний прийом, коли війська одночасно обходять противника з двох флангів, щоб оточити його, відрізати шляхи відступу та створити загрозу повного оточення. Це також називають подвійним охопленням.клішні. Відповідно, із Часового Яру та Ступочок на півночі й Бересток та Іллінки на півдні підійшли впритул до Костянтинівки. Місто опинилось у мішку, а відстань між флангами стала суцільною кілзоною. Тобто Костянтинівка і дві основні дороги до неї перебувають під дроновим контролем ворога. 10 червня росіян уже фіксували в Осиковому — селі за Костянтинівкою в бік Дружківки.
Коли журналісти hromadske працювали на автошляху Автомобільний шлях Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь, який проходить через Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку.Н-20 у березні, то їхали автомобілем до Олексієво-Дружківки, а звідти йшли пішки в бік Костянтинівки. Так цей маршрут тоді долали військові. Тепер доїхати до Дружківки машиною складно.
«Сама Костянтинівка перебуває в напівоточенні. Через це логістика в дуже напруженому стані: евакуація, постачання та введення нашої піхоти до Костянтинівки дуже ускладнені», — розповідає комбат Ярий.
За його словами, кілзона зараз фактично починається від Краматорська й тягнеться до самої Костянтинівки. Автомобілі потрапляють під удари вже на виїзді з Краматорська. Проте бійці в місто заходять.
«Логістика ще не повністю перерізана, хлопці заходять. Позиції виставляємо й полонених виводимо», — говорить іще один комбат з іншої бригади. Він планує найближчим часом проводити ротацію.
Уже не інфільтрація
У Костянтинівці повторюється сценарій Покровська: противник проникає в місто й намагається розрізати його на окремі сектори та унеможливити організовану оборону, залишаючи українську піхоту під загрозою оточення.
Троє командирів розповіли hromadske, що до Костянтинівки вже проникли понад сотню російських військових. Один із них вважає, що реальне число може бути ближчим до 250, адже точно підрахувати кількість ворожих груп складно. Понад сотню російських піхотинців, за словами іншого співрозмовника, фіксують у центральній частині міста, ще один осередок противника — у Сантуринівці на північному сході Костянтинівки.
«Противник вклинився в центр міста. Це вже не інфільтрація — це спротив противника», — каже один з офіцерів.
Коли в Покровську кількість російських військових, що проникли в місто, перевищила 250 осіб, Сили оборони вже не змогли його зачистити й вибити ворога. Однак Костянтинівка приблизно вдвічі більша за Покровськ, тому ця чисельність противника може бути не настільки показовою.
За словами військових, противник рухається малими групами, використовуючи посадки та інші природні укриття, переходить від однієї проміжної точки до іншої, накопичується й поступово просувається до міста. На півдні через ферми та посадки вони просуваються з району Берестка до Іллінівки, а звідти заходять у Костянтинівку.
«Переважно заходять по одній людині. Це відбувається приблизно раз на шість-сім годин. Зазвичай той, хто заходить, уже поранений. Якщо його не встигають ліквідувати або він не натрапляє на наші позиції, то намагається просуватися далі», — розповідає один із командирів.
Костянтинівку розділяє навпіл річка Кривий Торець, яка є природною перешкодою. Один з офіцерів стверджує, що південніше річки росіяни вже переважають і ключові бої тепер відбуватимуться на півночі міста.
Ще однією причиною критичної ситуації в місті співрозмовники зі «старих» бригад називають слабкий фланг новоствореної 156 механізованої бригади, яка виявилася не готовою до таких боїв.
«Зайшла 156-та бригада в Костянтинівку. У них один стрим із DJI Mavic — лінійка компактних квадрокоптерів із дистанційним керуванням китайського виробництва.“мавіків”. Зрозуміло, що через них пройшли, — розповідає командир роти з іншої бригади. — Нові підрозділи — проблема номер один. Людей, яких набирають, краще було б розподіляти до старих бригад. До того ж корпусні частини теж набирають людей, які часто не знають, що робити».
Інший співрозмовник додає, що українське командування знає маршрути, якими росіяни заходять у місто, і часто вони проходять саме через ділянки, які утримує 156-та бригада. Однак там бракує постійного спостереження з дронів, а правильного розподілу ресурсів безпілотних підрозділів не відбувається.
Костянтинівський комбригопад
На тлі складної битви за Костянтинівку командування почало змінювати командирів бригад, які утримують цей напрямок. Зі 156 окремої механізованої бригади звільнили Юрія Гупалюка. Новим командиром став Артем Банник — колишній начальник штабу 117 окремої важкої механізованої бригади.
У 28 окремій механізованій бригаді також відбулася ротація: замість полковника Анатолія Куликівського бригаду очолив підполковник Богдан Курас. До цього Курас служив у 57-й бригаді, як і командир 19 армійського корпусу Олександр Бакулін. Саме 19-й корпус відповідає за оборону Костянтинівки.
Двоє офіцерів припускають, що причиною усунення Куликівського міг стати особистий конфлікт із командиром корпусу.
«Характером не зійшовся з Бакуліним», — пояснює один зі співрозмовників.
Куликівському натомість запропонували очолити нову 160-ту бригаду.
Окрім зміни комбригів, командування проводить додаткові перевірки. У підрозділах, які обороняють Костянтинівський напрямок, зараз працює угруповання військ «Схід», яке перевіряє, чи справді існують позиції, про які звітують командири на місцях.
«Втратити Костянтинівку цілком реально»
Сили оборони поки що не встигають ліквідовувати всіх росіян, які інфільтруються в Костянтинівку. Одна з проблем, про яку говорять командири, — те, що до зачистки міста залучали підрозділи, які його утримують, і лише тепер заходять додаткові штурмові підрозділи.
«Місто реально зачистити. Але зараз ми вбиваємо росіян менше, ніж їх заходить. Доки не переріжемо цей маршрут, ситуація не зміниться», — каже один із військових.
Один із командирів вважає, що ключовим фактором стане правильний розподіл сил, які обороняють Костянтинівку.
«Багато що залежить від того, наскільки ми зможемо протидіяти цій інфільтрації. Підрозділи, які займаються обороною переднього краю, по суті, не повинні ще й проводити ударно-пошукові дії. Їхній ресурс і так повністю залучений до утримання позицій.
Якщо одні підрозділи проводитимуть ударно-пошукові дії, а інші триматимуть передній край, тоді, думаю, все буде нормально. Але якщо розпорошувати сили й змушувати одні й ті самі підрозділи виконувати все одночасно, це закінчиться тим, що противник просто просочуватиметься й накопичуватиме сили.
По суті, так само було з Покровськом, Авдіївкою та іншими містами», — зазначає офіцер.
На думку згадуваного раніше командира роти, майбутнє міста залежатиме від того, «які сили та засоби готовий виділити Сирський, щоб утримати Костянтинівку». Зрештою, додає він, якщо росіяни повністю захоплять місто, то українські оборонці зможуть відрізати його й затримати ворога всередині Костянтівки.
«Ми здатні посадити їхнє угруповання на голодний пайок. У тих будинках, де вони сидять, уже майже нічого їсти. Піхоту я б у місто не заводив.
У Костянтинівці є природна лінія оборони — яр, який фактично розділяє місто. За ним — відкриті поля й велика кількість інженерних загороджень. Якщо забезпечити ізоляцію Костянтинівки, російські підрозділи можуть опинитися в пастці. З міста можна зробити кілзону. Трагедії тут немає. Головне — берегти наших людей і завдавати противникові максимальних втрат», — зазначає командир роти однієї з бригад, яка обороняє Костянтинівку.
Комбат Ярий із 28 ОМБр вважає, що ще можна змінити ситуацію і врятувати місто. Однак не всі поділяють оптимізм щодо майбутнього Костянтинівки. Серед опитаних hromadske військових є ті, які вважають, що оборона міста добігає кінця.
«Враховуючи, як там активно розвиваються події, із часом проблем лише більшатиме. До кінця літа втратити Костянтинівку цілком реально. Противник тисне дуже сильно», — каже hromadske один із комбригів.
Захопивши Костянтинівку, росіяни відкриють собі дорогу на Дружківку, а за нею — на Краматорськ і Слов’янськ, омріяні цілі російського лідера володимира путіна.